Справа № 274/3146/22
Провадження № 2/0274/1135/22
08.07.2022 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про захист прав споживача та стягнення коштів,-
встановив:
Представник позивача - адвокат Гуменюк О.В. звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, індексу інфляції, трьох відсотків річних та витрат на проведення експертного дослідження в загальному розмірі 21101,77 грн.
Вивчивши позовну заяву, суд вважає, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно п. 22 ч. 1ст. 1 Закону № 1023-ХІІ, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які ним регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.
З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі № 1-26/2011 року Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.
Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені у Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними.
Як вбачається з вищевказаного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позову не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є визнання права на стягнення суми страхового відшкодування внаслідок страхового випадку (ДТП), який не визнає відповідач, тобто саме виконання зобов'язань за договором страхування.
А відтак, на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку з чим вищевказаний позов підлягає оплаті судовим збором.
Позивач має сплатити судовий збір, передбачений ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі вищевикладеного, вважаю, що заяву слід залишити без руху, надавши позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
Керуючись ст.ст.175,177, 185,353,355ЦПК України, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про захист прав споживача та стягнення коштів - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.М.Вдовиченко