Справа № 756/13241/20 Головуючий у 1-й інст. Луценко О.М.
Апеляційне провадження 22-ц/824/4485/2022 Доповідач - Рубан С.М.
08 липня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року та апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховського Андрія Вячеславовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування та об'єднаним позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування,-
У жовтні 2020 року позивач звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, в якому просила стягнути 10 015 грн 20 коп. моральної шкоди, 4 100,00 грн.- витрат на поховання та 150 228, 00 грн - страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
В обґрунтування позовних вимог зазначала те, що внаслідок ДТП, яка сталася 03 жовтня 2019 року близько 11 год. 00 хв. на автодорозі Ружин-Рогачі на відстані 3,300 км від с. Заріччя, Ружинського району, Житомирської області в напрямку с. Топори, Ружинського району, Житомирської області за участю автобуса «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснив наїзд на велосипедиста, загинув її чоловік ОСОБА_5
03 жовтня 2019 року слідчим СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019060170000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області від 29 квітня 2020 року вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ТзДВ «СК «Гардіан» відповідно до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1724645 та № АО 1192407.
20 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 надіслав ТзДВ «СК «Гардіан» повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 10 015 грн 20 коп. моральної шкоди, 4 100, 00грн - витрат на поховання та 150 228, 00 грн.- страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, проте ТзДВ «СК «Гардіан» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності вини водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки потерпілий ОСОБА_5 під час ДТП рухався на велосипеді, який не є джерелом підвищеної небезпеки.
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування, в якому просила стягнути 10 015 грн 20 коп. моральної шкоди.
Посилалась на те, що внаслідок ДТП, яка сталася 03 жовтня 2019 року близько 11 год. 00 хв. на автодорозі Ружин-Рогачі на відстані 3,300 км від с. Заріччя, Ружинського району, Житомирської області в напрямку с. Топори, Ружинського району, Житомирської області за участю автобуса «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який здійснив наїзд на велосипедиста, загинув її батько ОСОБА_5
03 жовтня 2019 року слідчим СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12019060170000239 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області від 29 квітня 2020 року вказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ТзДВ «СК «Гардіан» відповідно до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1724645 та № АО 1192407.
20 лютого 2020 року представник ОСОБА_3 надіслав ТзДВ «СК «Гардіан» повідомлення про настання страхового випадку та звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 10 015 грн 20 коп. моральної шкоди, проте ТзДВ «СК «Гардіан» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності вини водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки потерпілий ОСОБА_5 під час ДТП рухався на велосипеді, який не є джерелом підвищеної небезпеки.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 10 015 грн 20 коп., та витрат на поховання у сумі 4 100 грн 00 коп.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» в дохід держави судовий збір у сумі 908 грн 00 коп.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування - задоволено.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 10 015 грн 20 коп.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» в дохід держави судовий збір у сумі 908 грн 00 коп.
Ухвалено додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення страхового відшкодування.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» за позовом ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, 30 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 150 228, 00 грн страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 150 228,00 грн страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника та стягнути судові витрати на професійно правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачем за оскарження рішення суду першої інстанції у розмірі 12 000 грн.
Посилається на те, що ОСОБА_1 згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 є пенсіонером за віком із 13 липня 2012 року та є непрацездатною.
Крім того, згідно ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Посилається на те, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інших доходів крім пенсії не мала, хворіла хронічними хворобами, які потребують постійного лікування, доходи чоловіка втричі більші ніж позивача, а тому мала право на день смерті чоловіка одержання від нього утримання.
Не погоджуючись з рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховський Андрій Вячеславович 23 грудня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що шкоду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було завдано внаслідок непрямого умислу самого потерпілого ОСОБА_5 , який своїми діями створив небезпеку, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що спричинило його загибель.
Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано причини та обставини за яких відбулась ДТП від 03 жовтня 2019 року та як наслідок не застосовано норму матеріального права, яка підлягала б застосуванню у правовідносинах, що склалися між сторонами.
Посилається на те, що у постанові про закриття кримінального провадження міститься низка узгоджених висновків, відповідно до яких водій ТЗ «РУТА -25» р/н НОМЕР_1 при всій обачливості був позбавлений технічної можливості відвернути зіткнення з велосипедистом, тобто вищеописаний стан речей є непереборною силою, яка відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України є обставиною, що звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від зобов'язання з відшкодування завданої шкоди.
Не погоджуючись з додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховський Андрій Вячеславович 23 грудня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні заяви адвоката Лабика Руслана Романовича про розподіл судових витрат.
Посилається на те, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 завищено розмір заявлених витрат на правову допомогу та не обґрунтовано обсяг наданої допомоги.
17 червня 2022 року представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховський Андрій Вячеславович подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходив з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода завдана саме смертю фізичної особи при експлуатації транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особи у володінні якої цей транспортний засіб перебуває.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що 03 жовтня 2019 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 рухаючись автомобільною дорогою місцевого значення Ружин-Рогачі на відстані 3,300 км від с. Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку с. Топори Ружинського району Житомирської області на автобусі Рута 25, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на велосипедиста, який від отриманих травм помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 12, т.1).
Постановою слідчого СВ Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області Давидюк О.О. від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019060170000239 від 03 жовтня 2019 року за фактом ДТП, внаслідок якої загинув велосипедист ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (а.с. 10-12, т.1).
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Рута 25», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТзДВ «СК «Гардіан» відповідно до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО1724645 та № АО 1192407 (а.с. 17-18, т.1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дружиною та донькою загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с. 13, з.с., а.с.137 , т.1).
Крім того, в родинних стосунках із загиблим внаслідок ДТП ОСОБА_5 перебували доньки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с. 1, т.1).
20 лютого 2020 року ОСОБА_1 направила до ТзДВ «СК «Гардіан» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування, витрат по поховання та страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника (а.с. 19 з.с., 20,20 з.с, т.1), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с. 21-22, т.1).
20 лютого 2020 року ОСОБА_3 направила до ТзДВ «СК «Гардіан» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 141, т.1), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (а.с. 141з.с,142, т.1).
Згідно змісту листа ТзДВ «СК «Гардіан» від 17 серпня 2020 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності вини водія забезпеченого транспортного засобу (а.с. 23-24, т.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Підпунктом 5 п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п. 37.1. ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТзДВ «СК «Гардіан», як страховик забезпеченого транспортного засобу внаслідок експлуатації якого настала смерть ОСОБА_5 безпідставно відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 37.1. ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 27.3 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення з ТзДВ «СК «Гардіан» 10 015 грн. 20 коп. страхового відшкодування на кожну підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 понесені витрати на організацію поховання чоловіка ОСОБА_5 на загальну суму 4 100,00 грн., про що свідчить копія накладної №145 від 04.10.2019 року (а.с.17, т.1).
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ТзДВ «СК «Гардіан» підлягає стягненню 4 100 грн. 00 коп. витрат на поховання на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1 заявлена вимога про стягнення з ТзДВ «СК «Гардіан» 150 228грн.00 коп. страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою, інших доходів крім пенсії не має, хворіє хронічними хворобами, які потребують постійного лікування, доходи чоловіка втричі більші ніж позивача, а тому мала право на страхове відшкодування пов'язане із втратою годувальника, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 не надано відповідних доказів, що заробіток загиблого був основним і постійним джерелом існування ОСОБА_1 .
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, за призначенням пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 не зверталася, що свідчить про те, що вона не бажала встановлювати факт перебування на утриманні, оскільки відповідні докази відсутні.
Сам факт пенсійного віку та проживання однією сім'єю не підтверджує обставини того, що вона перебувала на утриманні.
(Постанова Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 705/3172/19).
Доводи апеляційної скарги представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховського А.В. про те, що у постанові про закриття кримінального провадження міститься низка узгоджених висновків, відповідно до яких водій ТЗ «РУТА -25» р/н НОМЕР_1 при всій обачливості був позбавлений технічної можливості відвернути зіткнення з велосипедистом, тобто вищеописаний стан речей є непереборною силою, яка відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України є обставиною, що звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від зобов'язання з відшкодування завданої шкоди, колегія суддів не приймає до уваги виходячи з наступного.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Тобто, ДТП, яка сталася 03 жовтня 2019 року за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинув чоловік і батько позивачів, є страховим випадком, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов'язана із смертю потерпілого, а її розмір визначено відповідно до положень пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
(Постанови Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №751/8121/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №323/2127/16-ц, від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20, від 03 травня 2022 року у справі №450/4163/18).
Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та стягнення з відповідача 14 000 грн витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив із складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 10 015 грн 20 коп., та витрати на поховання у сумі 4 100 грн 00 коп.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» в дохід держави судовий збір у сумі 908 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_1 надано договір про надання професійної правничої допомоги від 10.02.2020 року, замовлення про надання професійної правничої допомоги від 10.02.2020 року, детальним описом робіт (наданих послуг).
Детальний опис послуг з професійної правничої допомоги представник позивача підтвердив описом в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 24.11.2021 року, в якому вказано опис послуг, який включає: консультацію клієнта, підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви в суд, підготовку та подання позовної заяви в суд, судовий розгляд справи, підготовка та надання в суд процесуальних документів. Загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 26 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи часткове задоволення позову, складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду, що справедливим і співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.
Доводи апеляційної скарги представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховського А.В. про те, що заявлений представником ОСОБА_1 - Лабиком Р.Р. розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються актом наданих послуг та детальним описом виконаних робіт.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухвалених у справі рішень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухвалених у справі рішень.
Оскільки рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховського Андрія Вячеславовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року- залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - Черняховського Андрія Вячеславовича на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва 10 грудня 2021 року - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді