Справа № 466/5881/17
Провадження № 2/466/61/22
29 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
в складі: головуючої - судді Зими І.Є.
при секретарі Хрупи Б.А.
з участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2
позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності, зобов'язання до вчинення дій, зустрічним позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинковолодіння ,-
14.08.2017р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом , в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на ідеальну частку з визначенням конкретних приміщень будинку АДРЕСА_1 , враховуючи здійснені ним добудови та надбудови, передбачені Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, які становлять 113,5 кв.м та з врахуванням приміщень, якими він реально користується та які належать йому на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він є власником частини вищевказаного будинку. Співвласниками іншої частини будинку є : ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_7 . Земельна ділянка під цим будинком має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0346га та належить на праві спільної сумісної власності сторонам по справі.
У 1995 році позивач почав здійснювати самовільне будівництво, а саме прибудову та надбудову другого та мансардного поверхів, у квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим 28.12.2006р. Шевченківська райадміністрація видала Розпорядження «Про узаконення самовільного будівництва», а відповідачі надали заяву щодо відсутності претензій до даної прибудови та надбудови. В подальшому, виконкомом міської ради було прийняте Рішення «Про погодження прийняття в експлуатацію частини приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 » за АДРЕСА_3 , а 21.07.2010р. Департамент містобудування видав Довідку про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації №85, після прибудови та надбудови. 28.07.2014 року був виготовлений Технічний паспорт на вказаний будинок та 07.08.2014 року Інспекція ДАБК у Львівській області видала Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з урахуванням реконструкції з прибудовою та надбудовою.
При цьому, в 2010 році ОСОБА_3 з відповідачами звертались до нотаріуса для засвідчення їх підписів на заяві про отримання висновку ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визначення ідеальних часток з визначенням конкретних приміщень на спірний будинок. Однак, дана заява в БТІ не передавалась, йому відомо що така знаходиться в ОСОБА_5 , який відмовляється її надавати. Вказані обставини перешкоджають позивачу зареєструвати право власності на своє майно.
14.06.2016р. позивач звернувся до нотаріуса для реєстрації свого законного права власності на частку в будинку, однак для цього необхідна заява про розподіл часток у спільній сумісній власності, підписана усіма співвласниками. Відтак, цього ж дня він написав нотаріусу заяву з проханням до 01.08.2016р. з'явитися до нотаріуса відповідачів для вирішення питання про розподіл часток. Така була надіслана останнім рекомендованим листом, однак відповідачі до нотаріуса так і не з'явились, чим порушили його законні права.
При подачі позивачем до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» заяви про розподіл часток у спільній сумісній власності, 28.04.2017р. йому було відмовлено в отриманні висновку про визначення ідеальних часток. Відтак, через незаконні дії відповідачів, він не має можливості провести державну реєстрацію свого законного права власності на майно, що свідчить про явне порушення його прав, тому змушений звернутись до суду.
26.09.2017р. відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заявлено зустрічний позов, відповідно до якого останні просять суд ухвалити рішення про реальний розподіл будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою , згідно схеми розподілу у відповідності до часток у спільній сумісній власності станом на 2013 рік ( час приватизації земельної ділянки ).
Свої вимоги мотивують тим, що 24.02.2010р. вони із ОСОБА_3 склали нотаріально засвідчено заяву про визначення ідеальних часток та визначенням конкретних приміщень на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_3 займає наступні приміщення: Підвал - 1/2 частини загальної площі. I поверх: 1-кухня/ 8,6 кв.м.; 2- житлова/19,6 кв.м.; 3 - санвузол/2,6 кв.м.; 4- житлова/10,8. II поверх: 5-кухня/8,5 кв.м; 6-житлова/19,6 кв.м., 7-санвузол/3,0 кв.м; 8- житлова/11,8. Горище, яке знаходиться в межах над квартирою АДРЕСА_2 .
Вони в свою чергу займають наступні приміщення: Підвал- 1/2 частини загальної площі. I поверх: 1-коридор/ 8,7 кв.м.; 2 - житлова/17,9 кв.м.; 3 - кухня/9,6 кв.м.; 4- санвузол/2,8. II поверх: 5-кридор/9,5 кв.м; 6-житлова/16,4 кв.м., 7- житлова/13,4 кв.м. Горище, яке знаходиться в межах над квартирою АДРЕСА_2 ): гараж: літера за планом земельної ділянки «Б». У спільному користуванні перебувають наступні приміщення: сходи в підвал; I поверх: І-коридор/2,5 кв.м.; II коридор/8,0 кв.м. II поверх:І-коридор/13,2 кв.м. Огорожа з металевої сітки, літера за планом земельної ділянки «НІ», «Н2», за планом земельної ділянки «НЗ».
Зазначають, що вони зі свого боку не чинять ОСОБА_3 жодних перешкод у здійсненні реєстрації ним права власності, а навпаки завжди надавали свою згоду. Відтак, вважають заявлений ним позов безпідставним. Оригінал заяви про реальний розподіл між ними будинку був наданий ОСОБА_3 і знаходиться у нього. При цьому останній на даний час безпідставно влаштовує сварки, чинить їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою, стверджуючи, що у нього більша частка в будинку, відтак він буде мати право на більшу частину земельної ділянки. Тому, будучи власниками ідеальної частки будинку, вони мають намір виділити свої частини, визначивши чітко право власності кожного із сторін у будинку, відповідно до ідеальних часток.
Вирішити спір у добровільному порядку неможливо, тому змушені звернутись до суду із даними вимогами.
Провадження у справі відкрито ухвалою судді від 17.08.2017р.
28.09.2021р. ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначити до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні, викладеним в заяві, просили такий задовольнити. Крім того зазначили, що первинно спірний будинок був двоквартирний. Власники кожної квартири провели надбудови та добудови . На даний час всі роботи які були проведені позивачем за первісним позовом є узаконені . Натомість, є добудови, які проведені відповідачами без відповідних дозволів, тобто є самочинними. Це стосується гаражу , горища. Крім того, спір між сторонами виник в зв'язку з неможливістю розподілу земельної ділянки, що на праві спільної сумісної власності належить сторонам. Зокрема, відповідачі претендують на більшу частину земельної ділянки, що порушує права позивача за первісним позовом.
Відповідач ОСОБА_5 , який є позивачем за зустрічним позовом та його представник ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримали зустрічний позов, зіславшись на викладені в ньому обставини і факти, просили такий задоволити, а в первісному - відмовити. Зазначили, що позивач за первісним позовом оспорює в судовому порядку їх право на узаконення добудов та надбудов та вказаний спір розглядається в окремому провадженні. Натомість їх сім'я ніколи не заперечувала у підписанні позивачу всіх необхідних документів, як співвласників будинку, коли їх сусід ОСОБА_3 проводив узаконення своєї частини будинку. Фактично спір виник із-за розподілу земельної ділянки. Така була передана сторонам на праві спільної сумісної власності. Враховуючи, що у разі визначення часток, такі є рівними, то їм мало б належати 4 / 5 часток, а позивачу за первісним позовом - 1/5. З метою врегулювання спору вони пропонували ОСОБА_3 провести поділ з врахуванням розміру часток співвласників у будинку станом на час приватизації земельної ділянки - 2013 рік. Натомість, позивач претендує на більшу частину земельної ділянки з врахуванням того, що проведені ним добудови становлять на даний час більшу частку в будинку. Це і призвело до спору, який сторони не можуть вирішити добровільно.
Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 29,4 кв.м з коморою в підвалі площею 2,3 кв.м , згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_1 від 09.12.1993 року (а.с. 6).
ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на праві спільної власності належить кватира АДРЕСА_2 у вищевказаному будинку, що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 29.10.1996 року (а.с. 8). Загальна площа квартири становила 78, 30 кв.м.
20.05.2009 , на підставі Наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради за № 202 ( а.с. 7) житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 107,7 кв.м було знято з балансу Львівської міської ради .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.11.2013р. (а.с.9), земельна ділянка з кадастровим №4610137500:05:003:0213, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0346га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 здійснив прибудову та надбудову другого та мансардного поверхів, у квартирі АДРЕСА_2 .
28.12.2006 року Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради видала йому Розпорядження № 2038 «Про узаконення самовільного будівництва» (а.с. 10). Відповідачі за первісним позовом своєю заявою (а.с. 11) надали заяву щодо відсутності претензій до даної прибудови та надбудови.
Згідно рішення виконкому Львівської міської ради від 16.07.2010р. (а.с. 16), ОСОБА_3 погоджено прийняття в експлуатацію частини приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 . 21.07.2010р. Департаментом містобудування видано Довідку №85 (а.с. 17) про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації, після прибудови та надбудови.
28.07.2014 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» виготовлено Технічний паспорт на спірний вказаний будинок (а.с. 18-22) та 07.08.2014 року Інспекція ДАБК у Львівській області видала ОСОБА_3 . Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з урахуванням реконструкції з прибудовою та надбудовою (а.с. 23-26).
Як зазначає ОСОБА_3 у своїх вимогах, він не в змозі отримати від ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» висновок про визначення ідеальних часток з визначенням конкретних приміщень на спірний житловий будинок, оскільки відповідачі за зустрічним позовом, як співвласники, відмовляються надати нотаріально завірену згоду на це. Наявний у матеріалах висновок від 02.08.2010 ( а.88-89 інвентаризаційної справи ) виконано невірно .
Даний факт також вбачається із листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 28.04.2017р. (а.с.68)
Так, в процесі розгляду справи, ухвалою суду від 13.04.2018р. за клопотанням сторін, по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення експертів поставлено питання: який розмір ідеальних часток з визначенням конкретних приміщень в житловому будинку АДРЕСА_1 між співвласниками, з врахуванням здійснених ОСОБА_3 реконструкцій з добудовою та надбудовою, передбачених Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації ЛВ 142142179872; який розмір ідеальних часток у вказаному будинку співвласників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_2 , якщо у свідоцтві про право власності зазначено, що їм належить 78,3 кв.м. будинку, та для співвласника ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , згідно свідоцтва про право власності належить 29,4 кв.м; які можливі варіанти розподілу ( порядку користування ) земельної ділянки площею 346 кв.м за вищевказаню адресою, відповідно до ідеальних часток співвласників у праві власності на житлову будинок з врахуванням зайнятих приміщень будинку.
16.07.2019р. матеріали справи були повернуті на адресу суду із повідомленням про неможливість дати висновок експертизи . Крім того вказано, що вирішення питань щодо розміру ідеальних часток сторін не належить до компетенції експерта-будівельника та не належить до кола питань, що вирішує будівельно-технічна експертиза за спеціальністю.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна , розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна. Співвласники будинку, відмовились надати згоду на проведення такого розрахунку, відтак такий не було здійснено БТІ та ЕО, в зв'язку з чим експертна установа і не змогла виконати ухвалу суду про проведення експертизи .
Згідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Таким чином, законодавець встановив презумпцію спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Підставами виникнення права спільної часткової власності зокрема можуть бути: придбання у власність майна двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; договір про спільну діяльність; домовленість подружжя шляхом укладення шлюбного договору вважати майно, набуте за час шлюбу, спільною частковою власністю; прийняття спадщини кількома спадкоємцями; передача займаних квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у порядку приватизації в спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), житлових приміщеннях у гуртожитках.
Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Тобто, учасники спільної часткової власності мають право на частку у праві власності на майно, а не на конкретно визначену частку у майні.
Спільна часткова власність характеризується множинністю суб'єктів і єдністю об'єкта. Відповідно до цієї концепції кожному із співвласників спільної часткової власності не може належати частка самого майна.
В законі не визначено, в якій величині повинна зазначатися частка. Лише Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що розмір часток зазначається у простих дробах (п. 5.10).
У судовій практиці, як правило, частки вказуються у простих дробах.
У постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-12цс13 зазначено, що кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Ідея спільної часткової власності в тому і полягає, що майно належить усім співвласникам одночасно. Тому, наприклад, зменшення майна внаслідок його пошкодження тягне за собою наслідки щодо всіх співвласників, а не одного чи кількох із них. При розгляді судових справ слід враховувати, що у таких випадках зменшується сам об'єкт права власності, а не частки співвласників.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному ж випадку, сторонами не представлено суду інформації про розмір ідеальних часток співвласників спірного будинку, як і не виконано клопотання експерта з приводу даного питання. Частки співвласників визначаються арифметично .Це дає змогу конкретизувати обсяг прав кожного із них у процесі функціонування або припинення спільної часткової власності, а також у разі зміни суб'єктного складу спільної власності і відповідного зменшення або збільшення частки кожного із співвласників. Відтак, у зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди можливого поділу будинку, неможливо визнати за позивачем право власності на ідеальну частку з визначенням конкретних приміщень для користування. Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, на даний час в повному обсязі не узаконено добудови та надбудови, які були проведені відповідачами за зустрічним позовом. Вказаний спір вирішується в судовому порядку, в іншому провадженні.
Як наслідок, неможливо визначити і реальний поділ спірного будинку та спірної земельної ділянки, на якій знаходиться самочинно збудована споруда ( гараж ) , як це просять позивачі по зустрічному позову. Розподіл земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено рішенням суду. Чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У зв'язку з наведеним, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , та відповідно зустрічних позовних вимог.
Окрім того, ОСОБА_3 просить визнати за ним право власності на ідеальну частку з визначенням конкретних приміщень будинку, враховуючи здійснені ним добудови та надбудови, передбачені Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, які становлять 113,5 кв.м та з врахуванням приміщень, якими він реально користується та які належать йому на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 .
У прохальній частині позову, до таких приміщень входить: 1 поверх: 1-кухня/8,6 кв.м.; 2-житлова/19,6 кв.м.; 3-санвузол/2,6 кв.м.; 4-житлова/10,8 кв.м.; II поверх: 5-кухня 8,5 кв.м.; 6-житлова/ 19,6 кв.м.; 7-санвузол/ 3,0 кв.м.; 8-житлова/11,8 кв.м.; мансардний поверх: 9-житлова/ 29 кв.м.; підвал -1/2 частини загальної площі.; горище, яке знаходиться в межах над квартирою АДРЕСА_2 . У спільному користуванні сторін, ОСОБА_3 просить залишити - сходи в підвал; І поверх: І-коридор/2,5 кв.м.; ІІ - коридор/8,0 кв.м.; II поверх: І-коридор/13,2 кв.м.; мансардний поверх: І-сходова клітка/9,1 кв.м.; огорожа з металевої сітки, літера за планом земельної ділянки «Н-1», «Н-2», ворота в літері за планом «Н-3».
Так, 07.08.2014 року Інспекція ДАБК у Львівській області видала Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, із врахуванням реконструкції з прибудовою та надбудовою частини житлового будинку АДРЕСА_1 . У декларації зазначено про п'ятикімнатну квартиру, житловою площею 90,8 кв.м., загальною - 113,5 кв.м.
Правомірність вказаної декларації була предметом спору у цивільній справі № 466/3367/19, в якій ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про скасування реєстрацію декларації №ЛВ 142142170872 від 07.08.2014 року про готовність об'єкта до експлуатації, реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 062141560348 від 04.06.2014 року, зобов'язання інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю м.Львова внести до відповідного реєстру відомості про скасування декларації та повідомлення.
Вказане рішення суду оскаржувалось в апеляційній та касаційній інстанції та залишено без змін Постановою ВСУ від 08.12.2021р.
Крім того, інформація про площу реконструйованої квартири міститься також у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2020р., № 198251035.
Відтак, в даному випадку позивачу було надано дозвіл на проведення реконструкції саме квартири АДРЕСА_2 , яка після розширення має загальну площу 113,5 кв.м.
Між тим, останнім не надано суду доказів на узаконення горища, яке знаходиться в межах над квартирою АДРЕСА_2 , огорожі з металевої сітки, літера за планом земельної ділянки «Н-1», «Н-2», та воріт в літері за планом «Н-3», які позивач також включив до своєї ідеальної частки, на яку просить визнати право власності.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, самочинно збудованим вважається об'єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Враховуючи наведене, оцінивши доводи позивача, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на ідеальну частку з визначенням конкретних приміщень в будинку АДРЕСА_1 - відмовити за безпідставністю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 - відмовити за безпідставністю.
Позивач : ОСОБА_3 , проживає АДРЕСА_5 ;ІПН НОМЕР_2 .
Відповідач : ОСОБА_6 ; проживає АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_3 ;
Відповідач : ОСОБА_5 ; проживає АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_4 ;
Відповідач : ОСОБА_7 ; проживає АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_5 ;
Відповідач : ОСОБА_8 ; проживає АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_6 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного його тексту , до Львівського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 08 липня 2022 року.
Суддя І. Є. Зима