вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2022 р. Справа№ 920/93/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Дудник О.Є.;
від відповідачів: 1) не з'явились;
2) не з'явились;
від третьої особи: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.01.2022
про забезпечення позову
за заявою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»
у справі № 920/93/22 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»
до 1) ОСОБА_2
2) ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімекс-Агро»
про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження,-
Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» подав позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , 2013 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 , який зареєстрований за новим власником ОСОБА_2 , у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Бімекс-Агро» за кредитним договором № 141218-А від 14.12.2018 у розмірі 851 751, 43 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву № 17-302 від 17.01.2022 про забезпечення позову, в якій просив суд застосувати забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати відчуження предмета застави - зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , 2013 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 та заборонити відповідальним особам Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області знімати з обліку вищезазначений комбайн до розгляду справи судом.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову АТ «Банк Кредит Дніпро» зазначає факт відчуження другим відповідачем - ОСОБА_1 (заставодавцем за договором застави рухомого майна № 141218-ЗАВ від 14.12.2018) предмета застави, за наявності заборони на відчуження майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Позивач вважає, що при розгляді його позовної заяви в судовому порядку відповідачі можуть зловживати процесуальними правами та матимуть можливість відчуження предмета застави для уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Неприйняття забезпечувальних заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Прийняття ж судом таких заходів усуне можливе порушення майнових прав позивача та забезпечить реальну можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.01.2022 у справі № 920/93/22 заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_2 відчужувати зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , 2013 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 . Заборонено Головному управлінню Держпродспоживслужби в Сумській області знімати з обліку зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_3 , 2013 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_4 .
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.01.2022 року у даній справі та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про забезпечення позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Сумської області, прийняв ухвалуз порушенням норм матеріального і процесуального права, без встановлення належного переліку обставин, які є предметом доказування у даній справі.
Зокрема, скаржник зазначив, що договір застави, на який посилається позивач не був укладений, оскільки не дотримана нотаріальна форма договору. Комбайни, які були предметом застави зняті з обліку, тому не могли бути об'єктом обтяження, а отже ОСОБА_2 є добросовісним набувачем даного майна.
Крім того, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що до позовної заяви не додано жодної копії свідоцтва про реєстрацію комбайнів, які зазначені в договорі застави рухомого майна № 141218-ЗАВ від 14.12.2018.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 року справу № 920/93/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.01.2022 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 920/93/22
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського cуду Сумської області від 31.01.2022 року у справі № 920/93/22 та призначив розгляд справи на 02.06.2022, своєю ухвалою від 13.05.2022 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 відкладено розгляд справи до 07.07.2022.
28.06.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач 1 просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити АТ «Банк Кредит Дніпро» у задоволенні заяви про забезпечення позову. Зокрема, відповідач 1 зазначила, що саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2022 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 07.07.2022 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документа на електронну пошту відповідачів та третьої особи, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з електронної пошти.
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи у судовому засіданні 07.07.2022.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Сумської області від 31.01.2022 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/6924/18.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Предметом позову у даній справі є вимоги про звернення стягнення на предмет застави, а також про встановлення способу та порядку реалізації предмета забезпечувального обтяження.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.12.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімекс -Агро» укладено кредитний договір № 141218-А, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію.
Виконання зобов'язань ТОВ «Бімекс -Агро» за кредитним договором № 141218-А від 14.12.2018 забезпечено заставою рухомого майна, що підтверджується договором застави від 14.12.2018 № 141218-ЗАВ, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .
За вказаним договором застави ОСОБА_1 передав у заставу АТ «Банк Кредит Дніпро», зокрема, зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2013 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , реєстраційний номер машини НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_6 .
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2020 у справі № 927/508/20 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 стягнуто солідарно з ТОВ «Бімекс -Агро» та ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 141218-А від 14.12.2018, а саме: 740793,06 грн за простроченим кредитом, 68491,48 грн за простроченими відсотками, 40227,15 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2239,74 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків та заборгованість за кредитним договором № 130219-АЕ від 13.02.2019 а саме: 549137,14 грн. за простроченим кредитом, 63658,75 грн. за простроченими відсотками, 46337,74 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 2844,40 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.
22.07.2021 року приватним виконавцем Палігіним О.П. було відкрито виконавче провадження № 66188725 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2021 по справі № 927/508/20 про стягнення з ТОВ «Бімекс -Агро» на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» 1513729, 46 грн.
Під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем було встановлено факт відсутності зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2013 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .
Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 18-10/317 від 29.12.2021, на адвокатський запит представника позивача № 221221/3 від 22.12.2021 надано інформацію про те, що власником зернозбирального комбайну марки ЛИДА-1300, 2013 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .
Зі змісту наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 набула право власності на зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , 2013 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини - НОМЕР_6 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу/складової частини, що має ідентифікаційний номер від 21.02.2019 № 21-289, укладеного між ТОВ «Десна-Транс», яке діяло від імені ОСОБА_1 на підставі договору комісії від 21.02.2019, та ОСОБА_2 .
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є одним із учасників і керівником ТОВ «Бімекс-Агро».
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник зазначає, що договір застави, на який посилається позивач не був укладений. При цьому, зернозбиральний комбайн марки ЛИДА-1300, 2013 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 станом на 14.12.2018 року, тобто на день підписання договору застави, був знятий з обліку, а тому не міг бути об'єктом обтяження.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Предметом застави не можуть бути:
- культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
- пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;
- вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;
- об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації;
- гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
Пунктом 2 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 694 (надалі - Порядок), передбачено, що реєстрація та зняття з обліку машин проводяться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Згідно із п. 17 Порядку з обліку машина знімається у зв'язку з її відчуженням чи вибракуванням протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи.
У разі зняття з обліку машини у зв'язку з відчуженням номерний знак власник здає до територіального органу Держпродспоживслужби. У свідоцтві про реєстрацію машини робиться запис "Знято з обліку для реалізації". Для транспортування знятої з обліку машини територіальний орган Держпродспоживслужби видає номерний знак "Транзит", строк дії якого становить 30 діб, крім випадку, зазначеного у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку. У разі зняття з обліку машини у зв'язку з вибракуванням номерний знак, обліково-ідентифікаційна табличка і реєстраційний документ здаються до територіального органу Держпродспоживслужби. Вибракування машини, що належить юридичній особі, підтверджується актом про списання, а машини, що належать фізичній особі, - її заявою (п. 18, 19 Порядку).
Отже, чинним законодавством України не встановлена заборона передачі в заставу комбайна знятого з обліку.
Процедурні питання зняття вказаного засобу з обліку не спростовують факту перебування майна, на день укладення договору застави, у власності апелянта та не вказують на відсутність права власності на це майно.
Твердження ж апелянта, що договір застави є не укладений є предметом розгляду справи по суті.
Посилання апелянта на відсутність в матеріалах позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію машин, який зазначений в договорі застави рухомого майна № 141218-ЗАВ від 14.12.2018 не відповідає дійсності, у зв'язку із наявністю в матеріалах справи № 920/93/22 свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 .
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заявником підтверджено наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи наявні докази відчуження спірного майна третій особі.
Суд апеляційної інстанції констатує, що місцевий господарський суд, надавши повну та всебічну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з дотриманням норм процесуального права, навівши в своєму судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо доведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також співмірності заходів забезпечення із позовними вимогами.
Забезпечення позову не спричинить виникнення збитків для першого відповідача - ОСОБА_2 , оскільки заборона вчиняти певні дії накладається виключно в межах позовних вимог, з метою забезпечення збереження майна, та без обмеження у його володінні та використанні.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано викладені в оскаржуваній ухвалі висновки про наявність підстав для заборони відчуження спірного майна у даній справі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.01.2022 у справі № 920/93/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 31.01.2022 у справі № 920/93/22 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження по справі №920/93/22 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун