Провадження № 22-ц/803/2828/22 Справа № 212/9509/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
05 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Паромової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко ГРУП” на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко ГРУП” про стягнення матеріальної та моральної шкоди за затримку розрахунку при звільненні, -
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ “Альтеко ГРУП” про стягнення матеріальної та моральної шкоди за затримку розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він працював на підприємстві ТОВ “Альтеко ГРУП” на підставі трудового договору на посаді виконроба з 10 червня 2018 року. Трудова книжка на час роботи перебувала у відділі кадрів підприємства. Через постійну затримку виплати заробітної плати, 20 травня 2020 року він відправив заяву про звільнення, за допомогою поштового зв'язку “Укрпошта”. 14 липня 2020 року він у відділенні “Укрпошта” отримав лист від відповідача, в якому була незаповнена, без жодних записів трудова книжка, у якій були відсутні записи про його працевлаштування та звільнення з ТОВ “Альтеко ГРУП”. Даний факт було зафіксовано, викликаними працівниками поліції. Позивач зазначив, що після цих подій він звернувся до адміністрації відповідача з вимогою роз'яснення з приводу направлення трудової книжки, в якій відсутні записи про його трудову діяльність, але відповідач проігнорував його звернення. До теперішнього часу розрахунок з ним не проведено повністю, він не отримав трудову книжку, оформлену згідно чинного законодавства та не ознайомлений з наказом про його звільнення. Зазначає, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку з 20 травня 2020 року по день винесення судового рішення, виходячи з середнього заробітку 7285 грн. Крім того, незаконними діями відповідача, йому спричинено моральну шкоду яку він оцінює у 80000 грн., оскільки він переживав, втратив душевний спокій, нормальні життєві зв'язки, погіршився його матеріальний стан, бо він не мав можливості працевлаштування одразу після звільнення чи постановки на облік до центру зайнятості у відсутності у нього трудової книжки. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ТОВ “Альтеко ГРУП” видати йому трудову книжку з відповідним записом про звільнення; стягнути з ТОВ “Альтеко ГРУП” на його користь середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 20 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення, виходячи з середнього заробітку 7285 грн.; стягнути з ТОВ “Альтеко ГРУП” на його користь моральну шкоду у розмірі 80000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Зобов'язано ТОВ “Альтеко ГРУП” видати ОСОБА_1 трудову книжку із записами про працевлаштування та розірвання трудового договору. Стягнуто з ТОВ “Альтеко ГРУП” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні у розмірі 111095 грн. 64 коп. та суму моральної шкоди у розмірі 20000 грн. Стягнуто з ТОВ “Альтеко ГРУП” на користь держави судовий збір в сумі 1310 грн. 95 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ “Альтеко ГРУП” просить рішення суду від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ “Альтеко ГРУП” залишити без задоволення, рішення суду від 22 листопада 2021 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідно до п. 4.1. “Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників” власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З матеріалів справи вбачається 11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “Альтеко ГРУП” із заявою про прийняття на роботу (а.с.215).
11 липня 2018 року ТОВ “Альтеко ГРУП” наказом №4-К-0000000006 про прийняття на роботу ОСОБА_1 було прийнято позивача ОСОБА_1 на роботу на посаду - виконавець робіт з 12 липня 2018 року (а.с.215).
20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “Альтеко ГРУП” із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням, направивши заяву про звільнення за допомогою поштового зв'язку “Укрпошта” (а.с.216).
09 червня 2020 року ТОВ “Альтеко ГРУП” наказом №11-К-0000000006 про припинення трудового договору звільнило ОСОБА_1 із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КзпП України. У вказаному наказі зазначено - виплатити за невикористану основну щорічну відпустку за 46 календарних днів за період роботи з 12 липня 2018 року по 09 червня 2020 року (а.с.216).
Трудова книжка була направлена відповідачем ТОВ “Альтеко ГРУП” ОСОБА_1 рекомендованим листом за місцем його проживання до поштового відділення “Укрпошти” (а.с.217, 218).
Рекомендований лист було отримано ОСОБА_1 на поштовому відділенні №85 “Укрпошта” м.Кривого Рогу 14 липня 2020 року.
Згідно матеріалів, наданих Покровським відділенням поліції Криворізького відділу національної поліції в Дніпропетровській області, було проведено перевірку за заявою ОСОБА_1 , ЄО №18582 від 14 липня 2020 року про отримання ним поштою трудової книжки, яка не містила жодного запису перебування його в трудових відносинах з ТОВ “Альтеко ГРУП”. Звернення ОСОБА_1 не містить відповідно до змісту ст.11 КК України обов'язкових ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а предметом звернення про правопорушення є цивільно-правові відносини не містить (а.с.24).
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , яка була надана суду позивачем ОСОБА_1 міститься два записи про трудову діяльність ОСОБА_1 в ТОВ “Баядера Логістик”. Записів про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ “Альтеко ГРУП” не міститься (а.с.9).
Апеляційним судом у судовому засіданні було оглянуто оригінал трудової книжки ОСОБА_1 , яку він отримав засобами поштового зв”язку від ТОВ “Альтеко ГРУП”, та встановлено, що зазначена трудова книжка взагалі не містить будь-яких записів (а.с.111).
Встановлено, трудову книжку позивачу було направлено відповідачем засобами поштового зв”язку без внесення запису про його перебування у трудових відносинах з відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ТОВ “Альтеко ГРУП” видати ОСОБА_1 трудову книжку із записами про працевлаштування та розірвання трудового договору є доведеними та обґрунтованими.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ “Альтеко ГРУП” на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв”язку із затримкою видачі трудової книжки за період з 20 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Працівник, якому вчасно не видано трудову книжку, в даному випадку трудова книжка не оформлена згідно вимог Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, а тому вважається не виданою, перебуває у вимушеному прогулі у зв'язку з неможливістю працевлаштування, оскільки згідно зі ст. 24 КЗпП України трудова книжка є одним із основних документів для укладення трудового договору.
Крім того, звільнений працівник, якому вчасно не видано трудової книжки, позбавлений можливості набути відповідний стаж та досвід роботи за фахом.
Враховуючи, що в порушення вимог трудового законодавства в день звільнення з роботи належним чином оформлена трудова книжка не була видана ОСОБА_1 , тому відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв”язку із затримкою відповідачем видачі трудової книжк.и
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно довідки про доходи ТОВ “Альтеко ГРУП” заробіток ОСОБА_1 за період з вересня 2019 року по лютий 2020 року складає 43 688 грн. 04 коп. (а.с.19).
З довідки №794 від 20 травня 2022 року, наданої ТОВ “Альтеко ГРУП” на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2022 року про витребування доказів, вбачається, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 3971 грн. 37 коп., середньоденна - 198 грн. 57 коп. (а.с.218).
Встановлено, позивача було звільнено з роботи 09 червня 2020 року та період затримки видачі трудової книжки становить - з 09 червня 2020 року по 22 листопада 2021 року.
Отже, до виплати позивачеві за затримку у видачі йому трудової книжки підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 червня 2020 року по 22 листопада 2021 року у розмірі - 72 676 грн. 62 коп.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 80000 грн. слід зазначити наступне.
Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, п.9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
З аналізу даних приписів матеріального права, що регулює питання відшкодування моральної шкоди, підставою для відшкодування моральної шкоди працівнику в трудових відносинах є сукупність таких обставин: протиправна дія роботодавця, порушення прав працівника, наявність самої моральної шкоди, причинний зв'язок між діями і наслідком.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Враховуючи, що роботодавець, відповідач ТОВ “Альтеко ГРУП” не видав звільненому працівнику позивачу ОСОБА_1 оформлену трудову книжку, то відповідно є обґрунтованою вимога позивача про відшкодування моральної шкоди (переживання, втрата душевного спокою, втрата нормальних життєвих зв'язків та погіршення матеріального стану без можливості працевлаштування одразу після звільнення чи постановки на облік до центру зайнятості).
Однак, при визначенні розміру компенсації спричиненої позивачу моральної шкоди судом необґрунтовано належним чином розмір моральної шкоди у сумі 20000 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи ступінь, тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані з переживаннями, втратою душевного спокою, погіршення матеріального стану без можливості працевлаштування одразу після звільнення чи постановки на облік до центру зайнятості, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 20000 грн. до 5000 грн., та такий розмір буде достатнім та необхідним.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Доводи апеляційної скарги ТОВ “Альтеко ГРУП” про те, що позивачу була направлена засобами поштового зв”язку його трудова книжка із відповідними записами про роботу позивача у ТОВ “Альтеко ГРУП” будь-якими належними доказами у справі не підтверджуються.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу ТОВ “Альтеко ГРУП” слід задовольнити частково, рішення суду від 22 листопада 2021 року змінити в частині стягнення з ТОВ “Альтеко ГРУП” на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв”язку із затримкою видачі трудової книжки, зменшивши його розмір із 111 095 грн. 64 коп. до 72 676 грн. 62 коп., та в частині стягнення з ТОВ “Альтеко ГРУП” на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши її розмір з 20000 грн. до 5 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко ГРУП” - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко ГРУП” про стягнення матеріальної та моральної шкоди за затримку розрахунку при звільненні змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко ГРУП” на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв”язку із затримкою видачі трудової книжки, зменшивши його розмір з 111 095 грн. 64 коп. до
72 676 грн. 62 коп., із відрахуванням податків та інших обов”язкових платежів, та змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтеко ГРУП” на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши її розмір з 20 000 грн. до 5 000 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць у розмірі - 3 971 грн. 37 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П. Красвітна
О.В. Свистунова