Провадження № 22-ц/803/2049/22 Справа № 208/1627/18 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
05 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Паромової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСАГІС”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА-2000”, про визнання припиненими правовідношення за договором банківського вкладу, за кредитним договором і договором застави,-
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ “ІМЕКСБАНК”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “НИВА-2000” про визнання припиненими правовідношення за договором банківського вкладу, за кредитним договором і договором застави.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 12 травня 2014 року між нею та ПАТ “ІМЕКСБАНК” було укладено договір банківського вкладу (депозиту) на суму 800 000 грн. строком до 12 червня 2015 року, а також договір застави майнових прав за зазначеним договором банківського вкладу депозиту. Між ПАТ “ІМЕКСБАНК” та ТОВ “НИВА-2000” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2502/1 від 25 лютого 2014 року, відповідно до умов договору кредитор надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з максимальним лімітом 720 000 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки 27,5% процентів річних. Між ТОВ “НИВА-2000” та відповідачем ПАТ “ІМЕКСБАНК” був укладений кредитний договір № 1205/2 від 12 травня 2014 року, який встановлює інші строки погашення кредиту та фіксованої відсоткової ставки. В кредитному договорі зазначено, що у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів за кредитом, кредитор укладає з майновим поручителем договір застави майнових прав на депозитний вклад. На виконання п.1.3 кредитного договору 12 червня 2014 року позивач, ПАТ “ІМЕКСБАНК” та фізична особа ОСОБА_1 уклали договір застави майнових прав з договором банківського вкладу, відповідно до якого майновий поручитель зобов'язалась перед банком нести солідарну відповідальність в розмірі 800000 грн., які позивач надала у тимчасове користування відповідачу на 396 днів зі сплатою 25% річних за виконання позичальником на користь банку зобов'язань за кредитним договором. Згідно п.1.1.1 кредитного договору в редакції від 12 травня 2014 року його сторони погодили, що строк виконання зобов'язань з поверненням кредитних коштів наступає 12 червня 2015 року. Вказувала, що відповідно до розрахунку банку станом на кінцеву дату повернення кредиту боржник ТОВ “НИВА-2000” мав заборгованість за кредитним договором, за якою вона була солідарним боржником, у тому числі, прострочену заборгованість за кредитом в сумі 720000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 14063 грн. 41 коп. та заборгованість за пенею у сумі 10858 грн. 98 коп. Будучи поручителем по кредитному договору №1205/2, вона виконала обов'язок боржника ТОВ “НИВА-2000” зі сплатити заборгованості банку за кредитним договором за рахунок своїх депозитних коштів у розмірі 800 000 грн. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати припиненими з 12 червня 2015 року правовідносини за договором від 12 травня 2014 року №1130005580 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, укладеним між нею і ПАТ “ІМЕКСБАНК” на суму 744922 грн. 39 коп.; визнати припиненими з 12 червня 2015 року правовідносини за договором застави майнових прав від 12 травня 2014 року №1205/2-З, укладеним між нею, ПАТ “ІМЕКСБАНК” і ТОВ “НИВА-2000”; визнати припиненими з 12 червня 2015 року правовідносини за кредитними договором про відкриття кредитної лінії від 25 лютого 2014 року № 2502/1 та додатковою угодою, оформленою у вигляді кредитного договору від 12 травня 2014 року № 1205/2, укладеними між ПАТ “ІМЕКСБАНК” і ТОВ “НИВА-2000”.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року було відмовлено у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ “ІМЕКСБАНК”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “НИВА-2000” про визнання припиненими правовідношення за договором банківського вкладу, за кредитним договором і договором застави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 03 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верхового Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ “ІМЕКСБАНК”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “НИВА-2000” про визнання припиненими зобов'язання за договором банківського вкладу та за договором застави, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
24 липня 2020 року між ПАТ “ІМЕКСБАНК” та ТОВ “ІСАГІС” було укладено договір №130 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ “ІМЕКСБАНК” відступило новому кредитору - ТОВ “ІСАГІС” право вимоги банку до позичальника ТОВ “НИВА-2000” (т.3 а.с.30-32).
24 липня 2020 року між ПАТ “ІМЕКСБАНК” та ТОВ “ІСАГІС” було укладено договір №130/2 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ПАТ “ІМЕКСБАНК” відступило новому заставодержателю - ТОВ “ІСАГІС” право вимоги банку до застоводавця ОСОБА_1 (т.3 а.с.36-38).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залучено ТОВ “ІСАГІС” до участі у справі в якості правонаступника відповідача - ПАТ “ІМЕКСБАНК” у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “ІМЕКСБАНК”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “НИВА-2000” про визнання припиненими правовідношення за договором банківського вкладу, за кредитним договором і договором застави (т.3 а.с.67, 68).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589 ЦК України).
Частиною першою статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про заставу” заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Частиною першою статті 20 Закону України “Про заставу” визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Таким чином, укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником у межах вартості предмета застави. Тобто відповідальність майнового поручителя, як заставодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується вартістю майна, переданого в заставу.
При цьому заставодержатель наділяється перевагою у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про заставу” при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить, що набуте заставодержателем внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання право звернення стягнення на предмет застави - майнові права реалізується шляхом відступлення заставодавцем права майнової (грошової) вимоги заставодержателю, тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення.
У справі встановлено, 25 лютого 2014 рок між ПАТ “ІМЕКСБАНК” і ТОВ “НИВА-2000” було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №2502/1, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з максимальним лімітом 720000 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки 27,5 % річних (т.1 а.с.13-20).
12 травня 2014 року між ПАТ “ІМЕКСБАНК” і ТОВ “НИВА-2000” було укладено кредитний договір №1205/2, за умовами якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 720 000 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки - 30 % річних. Кінцевим терміном повернення коштів є 12 червня 2015 року (включно) (т.1 а.с. 21-25).
12 травня 2014 року, з метою забезпечення своєчасного та повного виконання боржником зобов'язань по договору №1205/2, між ПАТ “ІМЕКСБАНК” (заставодержатель), фізичною особою ОСОБА_1 (заставодавець) та ТОВ “НИВА-2000” (боржник) було укладено договір застави майнових прав №1205/2-З, предметом якого є застава майнового права що випливає з договору від 12 травня 2014 року банківського вкладу в розмірі 800000 грн. (т.1 а.с.11, 12).
Пунктом 1.1. договору застави визначено, що заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю майнові права - право вимоги за одержання грошових коштів у сумі 800000 грн, що випливають з договору №1130005580 банківського вкладу у гривні України “Постійний клієнт” від 12 травня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_1 (кредитор за майновими правами) надала у тимчасове користування ПАТ “ІМЕКСБАНК” грошові кошти у сумі 800000 грн строком на 396 днів зі сплатою 25 % річних з кінцевим терміном повернення депозитних коштів до 12 червня 2015 року.
Відповідно до 1.5. договору застави за рахунок заставлений майнових прав заставодержатель задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на заставлені майнові права, сплату процентів і неустойки, сплату основної суми боргу, відшкодування збитків, завданих порушенням заставодавцем забезпеченого зобов'язання або умов договору застави.
Згідно з . 4.1. договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань по кредитному договору, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строк суми кредиту, та /або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).
Відповідно до п. 4.3. звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом уступки заставодавцем застоводержателю вимоги, що випливає із заставлених майнових прав, шляхом звернення застоводержателя до суду з вимогою про переведення на нього заставлених майнових прав, позасудовим способом, у порядку ст. 32 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Тобто, звернення стягнення на предмет застави та вчинення дій з боку кредитора у відношенні боржника щодо реалізації права на заставне майно здійснюється з урахуванням вимог законодавства та умов договору в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року №330 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації АТ “ІМЕКСБАНК” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 “Про початок процедури ліквідації АТ “ІМЕКСБАНК” (т.1 а.с. 56, 57-58).
28 травня 2015 року, тобто після початку процедури ліквідації неплатоспроможного банку, ТОВ “НИВА-2000” та ОСОБА_1 звернулись до ПАТ “ІМЕКСБАНК” із заявами про зарахування зустрічних вимог (т.1 а.с.43, 44).
Вказані заяви ТОВ “НИВА-2000” та ОСОБА_1 були залишені банком без розгляду, оскільки позивач вважав, що заяви про зарахування зустрічних вимог, подані в період, коли в банку вже було розпочато процедуру ліквідації, не можуть бути задоволені, при цьому вимоги третьої особи мають бути розглянуті в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 наголошувала на достатності депозитних коштів заставодавця у розмірі 800000 грн для погашення кредитної заборгованості відповідача на момент настання відповідного строку.
Також ОСОБА_1 зазначала, що ПАТ “ІМЕКСБАНК”, ухиляючись від реалізації набутого ним права задоволення своїх вимог кредитора за рахунок заставного майна, незважаючи на відсутність заборони на час вчинення таких дій спеціальним законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб, одночасно утримуючи у себе належні заставодавцю кошти на депозитному рахунку, діє у такий спосіб з порушенням меж здійснення цивільних прав.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2018 року у справі №904/9713/17 за позовом ПАТ “ІМЕКСБАНК” до ТОВ “НИВА-2000”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 1 673 379,24 грн. задоволено позовні вимоги ПАТ “ІМЕКСБАНК”. Стягнуто з ТОВ “НИВА-2000” на користь ПАТ “ІМЕКСБАНК” 1680869 грн. 24 коп., в тому числі: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 720000 грн., строкову заборгованість за відсотками в сумі 20712 грн. 30 коп., прострочену заборговані відсотках у сумі 561697 грн. 43 коп. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 378459 грн. 51 коп. та судовий збір у сумі 25213 грн. 04 коп. (т.1 а.с.131-136).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року апеляційні скарги ТОВ “НИВА-2000” та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у справі №904/9713/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у справі №904/9713/17 залишено без змін (т.1 а.с.137-143).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року касаційні скарги ТОВ “НИВА-2000” та ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2018 року у справі №904/9713/17 скасовано. Справу №904/9713/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області (т.2 а.с.2-11).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року у справі №904/9713/17 за позовом ПАТ “ІМЕКСБАНК” до ТОВ “НИВА-2000”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 1 673 379,24 грн. задоволено частково позовні вимоги ПАТ “ІМЕКСБАНК”. Стягнути з ТОВ “НИВА-2000” на користь ПАТ “ІМЕКСБАНК” - прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6 498,83 грн., заборгованість за відсотками в сумі 7 905,43 грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 962,56 грн. штраф по кредитному договору в сумі 1 109,49 грн. та судовий збір у сумі 283,45 грн. (т.3 а.с.101-107).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ПАТ “ІМЕКСБАНК” залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року у справі №904/9713/17 залишено без змін (т.3 а.с.108-116).
Постановою Верховного Суду від 23 червня 2020 року Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року та рішення Господарського Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року у справі №904/9713/17 залишено без змін (т.3 а.с.117-121).
Вказаними рішеннями судів встановлено, ОСОБА_1 є майновим поручителем і може нести відповідальність перед ПАТ “ІМЕКСБАНК” за невиконання ТОВ “НИВА-2000” кредитних зобов'язань винятково за рахунок предмета застави, тому вимоги позивача ПАТ “ІМЕКСБАНК” щодо усунення порушень кредитних зобов'язань відповідачем шляхом сплати кредитної заборгованості за кредитним договором в сумі 1673379,24 грн. (загальна сума заборгованості), тоді як, в п. 1.1 договору застави визначено вартість предмета застави в сумі 800 000,00 грн. є неправомірними.
Судами зазначено, що набуте заставодержателем внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання право звернення стягнення на предмет застави - майнові права - реалізується шляхом відступлення права майнової (грошової) вимоги заставодержателю, тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення.
Позивач ПАТ “ІМЕКСБАНК” не мав права відмовитись від запропонованого виконання за спірним кредитом за рахунок депозитних коштів заставодавця у розмірі 800 000 грн.
Зарахування предмета застави в рахунок заборгованості за кредитним договором, не може розцінюватися як зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), оскільки взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою, що відсутнє у даному випадку.
Таким чином, суди визнали виконаними зобов'язання відповідача ТОВ “НИВА-2000” перед позивачем ПАТ “ІМЕКСБАНК” за договором кредиту на суму 800 000 грн з наступної дати після звернення майнового поручителя ОСОБА_1 з пропозицією сплатити заборгованість ТОВ “НИВА-2000”, а саме, з 29 травня 2015 року, тобто встановлено, третя особа виконала своє солідарне зобов'язання перед позивачем (банком) за кредитним договором шляхом надання банку доручення в депозитному договорі на договірне списання грошових коштів з її депозитного рахунку в сумі, що повністю покривала суму кредиту та відсотків, на дату закінчення строку, на який був виданий кредит.
Слід зазначити, положення статті 36 Закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, який є спеціальним нормативним актом у регулюванні правовідносин неплатоспроможного банку, у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 із заявою до банку, не містили обмежень для задоволення власних вимог банку як кредитора, у тому числі шляхом відступлення права вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненими зобов'язань за договором банківського вкладу та договором застави, з 12 червня 2015 року.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є ТОВ “ІСАГІС”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “НИВА-2000” про визнання припиненими зобов'язання за договором банківського вкладу та за договором застави та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСАГІС”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА-2000”, про визнання припиненими правовідношення за договором банківського вкладу, за кредитним договором і договором застави - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСАГІС”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА-2000” про визнання припиненими зобов'язання за договором банківського вкладу та за договором застави.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСАГІС”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю “НИВА-2000” про визнання припиненими зобов'язання за договором банківського вкладу та за договором застави - задовольнити.
Визнати припиненими з 12 червня 2015 року зобов”язання за договором від 12 травня 2014 року №1130005580 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСАГІС”, на суму 744 922 грн. 39 коп.;
Визнати припиненими з 12 червня 2015 року зобов”язання за договором застави майнових прав від 12 травня 2014 року №1205/2-З, укладеним між ОСОБА_1 , Публічним акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСАГІС”, і Товариством з обмеженою відповідальністю “НИВА-2000”.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П. Красвітна
О.В. Свистунова