Справа № 373/2237/19
06 липня 2022 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6
його законного представника ОСОБА_7
його захисника - адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
його захисника - адвоката ОСОБА_10
потерпілої ОСОБА_11
її представника - адвоката ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 в кримінальному провадженні № 12019110240000205 від 01.06.2019 про обвинувачення за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119 КК України, -
встановив:
ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що як працівник Національної поліції був обізнаний з правилами зберігання та використання вогнепальної зброї, а також необхідністю дотримання заходів безпеки при поводженні з нею, проте 31.05.2019 в період часу з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 разом із поліцейським ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_6 , за домовленістю з двома останніми та спільно з ними, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка полягала у створенні небезпеки життю та здоров'ю невизначеної кількості людей, через здійснення пострілів з вогнепальної зброї, свідомо нехтуючи тим, що місце ураження кулі є громадським місцем, здійснив постріли з невстановленої вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, використовуючи набої кільцевого спалаху, які споряджені кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), в напрямку будинку АДРЕСА_2 , біля якого в той час перебували малолітні особи, в тому числі і ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, неодноразово, без відповідного дозволу, тримаючи в руках невстановлену вогнепальну зброю, калібру 5,6 мм, здійснював її переміщення у стані, можливому для швидкого використання (здійснення пострілів), споряджав набоями та здійснював із неї постріли.
31.05.2019 приблизно о 15 год. 36 хв., під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, перебуваючи на ганку будинку АДРЕСА_1 , з невстановленої вогнепальної зброї, з використанням набоїв кільцевого спалаху, споряджених кулями калібру 5,6 мм (22 LR), не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, здійснив постріл в бік однієї з умовних мішеней, яка по траєкторії знаходилася між будинком АДРЕСА_3 , внаслідок якого куля влучила в голову малолітньому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Окрім того, у невстановлені місце та час, діючи умисно, придбав бойові припаси - набої, калібром 9 мм з маркуванням «ЛПЗ», набої, калібром 9 мм, з маркуванням «МАКАRОV», магазин від пістолету «Макаров» з маркуванням « НОМЕР_1 » з набоями в кількості 8 шт., 7 з яких з маркуванням «LCV»13 та 1 шт. з маркуванням «36,70», які незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_4 .
Судом було вжито заходів по забезпеченню участі обвинуваченого в судовому засіданні, шляхом налагодження відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 11.05.2022 відносно обвинуваченого було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави. Строк дії запобіжного заходу відповідно до цієї ухвали до 08 липня 2022 року.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого подане до суду 27.06.2022 та вручене обвинуваченому 24.06.2022.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість його переховування від суду та про можливість незаконного впливу на інших обвинувачених у справі на стадії вирішення судом клопотань, проведення експертизи та судових дебатів.
Вважає, що обвинуваченому слід продовжити обраний запобіжний захід з підстав, що зазначені в клопотанні з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав у повному обсязі. Також прокурор зазначає, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу не припинилися, а нових обставин, які б свідчили про їх зменшення, не встановлено.
Захисник обвинуваченого вважає, що клопотання прокурора є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не наведено жодного обґрунтованого ризику. Клопотання щоразу носить однаковий зміст і не містить жодного доказу на підтвердження його обґрунтування. ОСОБА_9 має сталі соціальні зв'язки, не маю наміру ухилятися від суду чи впливати на інших обвинувачених, а тому слід обрати інший вид запобіжного заходу, що не пов'язаний з позбавленням волі, оскільки судове слідство по справі завершено, всі учасники справи допитані і всі докази судом досліджені.
Обвинувачений підтримав свого захисника та додав, що даний час Україна знаходиться в стані війни з РФ і в країні оголошено воєнний стан. Він має бажання бути направленим в зону бойових дій на захист України від загарбників, оскільки має фахову підготовку, однак прокурором йому було відмовлено в задоволенні клопотання про звернення до суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу та вжиття заходів щодо направлення його на війну. Доказів звернення з відповідним клопотанням про скасування запобіжного заходу, в порядку ст. 616 КПК України, суду не надав. Вказує на те, що клопотання прокурора вкотре необґрунтоване і не ґрунтується на досліджених судом доказах.
Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора в повному обсязі, інших доводів чи аргументів не висловили.
Перевіривши надані матеріали клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.
Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.
У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину в поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
Згідно зі статтями 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу. Позиція обвинуваченого щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів є цілком природньою та виправданою з огляду на гарантовані йому законом права та презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини. Проте, його ультимативна форма протесту проти обвинувачення та застосованих до нього запобіжних заходів, з ознаками певного латентного впливу на учасників судового розгляду та суд, ставить під сумнів його щире бажання у законний спосіб спростувати обвинувачення, адже він не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Такі його дії не свідчать про те, що він може переконати суд у тому, що він не ухилиться від суду чи не впливатиме на інших обвинувачених.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, направлених на порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї, що свідчить про особливу зухвалість його дій та їх підвищену суспільну небезпечність. Також обвинувачується у вбивстві малолітньої особи через необережність.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а продовження саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.
В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_9 раніше несудимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Доказів зменшення ризиків, які існували на час обрання та продовження до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, в суді не здобуто.
Скасування (зміна) запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, задля забезпечення його участі в бойових діях, саме судом, відбувається за процедурою, визначеною ст. 616 КПК України. Такого клопотання до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 199, 331 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 06 липня 2022 року до 03 вересня 2022 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 08.07.2022.
Суддя ОСОБА_1