Справа № 373/2007/17
Номер провадження 2/373/5/22
27 червня 2022 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Керекези Я.І.
за участі секретаря судового засідання Ткалі І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/2007/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором,
представник відповідачів адвокат Дубчак Л.С.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором в сумі 22 494 983,28 гривень у рівних частинах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2014 між позивачем та відповідачами був укладений договір про надання послуг на строк 12 місяців, де визначено фіксовану винагороду за юридичні послуги в гривневому еквіваленті - 1 000 000,00 доларів США та передбачено оплату інших витрат, пов'язаних з виконанням цього договору. Протягом строку дії договору позивач надав відповідачам юридичні послуги на загальну суму 22 254 387,00 гривень та поніс в процесі виконання умов договору матеріальні витрати в сумі 240 596, 28 гривень, однак відповідачі своїх зобов'язань за договором не виконали, на повідомлення-претензії позивача не реагують, а тому він просить вирішити спір в судовому порядку.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2018 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором (т.1, а.с.86-88).
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2019 року (т.1, а.с.223-224) за заявою відповідачів вищезазначене заочне рішення суду було скасоване та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
09 жовтня 2019 року до суду від представників відповідачів ОСОБА_5 надійшов відзив на позов (т.2, а.с.8-83), відповідно до якого вона просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на те, що на момент нотаріального посвідчення Договору про надання послуг, укладеного 08 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець із єдиним та основних видом діяльності - управління підприємствами. Крім того, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000396 позивач отримав 21 січня 2019 року, тобто на момент укладення договору ОСОБА_1 не був адвокатом в розумінні ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не міг виконувати доручення замовників в якості адвоката. Також на момент складення акту про надання послуг від 10 листопада 2014 року, в якому зазначено про підготовку та надання адвокатських запитів, позивач не був адвокатом та не був наділений правами та обов'язками адвоката. Позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження виконанням ним обов'язку відповідно до складених актів про надання послуг та актів про понесені судові витрати виконавцем, зокрема: клопотань про ознайомлення з матеріалами цивільної справ, докази про фактичне ознайомлення з матеріалами справи, доказів написання адміністративного позову від імені відповідача ОСОБА_3 , доказів на підтвердження факту написання та подання скарги до Міністерства юстиції України тощо. Факт підписання сторонами акту про надання послуг, не підтверджує факту здійснення виконавцем своїх обов'язків за Договором про надання послуг від 08 жовтня 2014 року. Із наданих позивачем документів неможливо встановити, які критерії використовувалися для визначення вартості послуг, які ніби-то ним надавалися. Позивачем не обгрунтовано причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Крім того, зауважує, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_6 будь-яких договорів про надання правової допомоги з ОСОБА_1 чи з іншими особами не укладали. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути із позивача на користь відповідачів понесені ним судові витрати в розмірі 15000 грн 00 коп.
06 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 (т.2, а.с.95-96).
Ухвалою від 06 листопада 2019 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 (т.2, а.с.132, 140).
15 листопада 2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_4 (т.2, а.с.141-147), в яких просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що у серпні 2014 року до позивача ОСОБА_1 за наданням юридичних послуг щодо захисту майнових прав, як спадкоємців колишнього власника ТОВ «Швейна фабрика «Гаян» ОСОБА_7 , звернулися відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В зв'язку із виконанням великого об'єму роботи по наданню послуг в різних галузях права, позивач запропонував йому та іншим адвокатам і юристам за оговорену винагороду прийняти участь у наданні таких послуг. Договір був підписаний сторонами по справі та нотаріально посвідчений. Погодження на співпрацю було підтверджено довіреністю, виданої відповідачами на ім'я позивача з правом передоручення на надання юридичних послуг. Він поряд з іншими колегами надавав відповідачам юридичні послуги добросовісно та сумлінно, що не заперечують самі відповідачі, з надією на отримання винагороди. Через рік після підписання Договору відповідачі оплату за надані послуги не здійснили, хоча підписували акти прийому-передачі наданих їм послуг. Договір, який був укладений між позивачем та відповідачами, носив характер надання юридичних послуг, тому не важливо, чи був ОСОБА_1 адвокатом, що ніяким чином не впливало на його професійні здібності та на рівень наданих ним юридичних послуг, з врахуванням того, що умови Договору виконувалися юристами і адвокатами, що спеціалізуються в різних галузях права. Особисто він діяв згідно виданої 10 жовтня 2014 року позивачем довіреності та використовував притаманні йому, як адвокату, повноваження для виконання умов договору. Стратегія дій була обговорена під час укладення Договору, об'єм виконаних робіт підтверджувався актами прийому-передачі послуг. Відповідачі особисто підписували Договір, погодилися з його умовами. При підписування актів наданих послуг відповідачі особисто переконувалися у здійсненні юристами та адвокатами роботи шляхом огляду документів, при цьому будь-яких претензій до якості наданих послуг вони не висловлювали. Оскільки у відповідності до ст.ст.193, 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, то відповідачі не звільняються від обов'язку оплатити послуги, надані за Договором.
В судовому засідання, яке відбулося 16 грудня 2019 року, представник відповідачів ОСОБА_5 подала заперечення щодо вищезазначених пояснень третьої особи ОСОБА_4 (т.2, а.с.168-178). В своїх запереченнях посилається на те, що строк для подання відзиву ними пропущений не був, оскільки після скасування заочного рішення, перебіг строку для подання відзиву розпочався після отримання відповідачами копії ухвали про скасування заочного рішення суду. Наявність статусу адвоката та довіреності від позивача у третьої особи не дає підстав вважати, що він мав право діяти від імені відповідачів, як адвокат. Згідно законодавчих норм адвокатський запит може бути направлений лише за наявності ордеру адвоката на надання правової допомоги. Ордер може бути виданий виключно на підставі укладеного між адвокатом та клієнтом договору про надання правової допомоги. Відповідачі жодного договору з позивачем та третьою особою не укладали. Крім того, третьою особою не подано жодних доказів, що особисто він складав та направляв адвокатські запити відповідним адресатам. Третя особа не мала права здійснювати адвокатську діяльність в інтересах відповідачів за довіреністю від 10 жовтня 2014 року, виданою позивачем на підставі Договору про надання послуг від 08 жовтня 2014 року, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства України та може бути кваліфіковано, як його порушення, та потягнути за собою відповідні наслідки. Щодо актів виконаних робі, то вони не є достатнім доказом реальності операцій та факту надання послуг. Ні позивач, ні третя особа не надали суду інформації щодо об'єму та змісту отриманих від відповідачів завдань. Оплаті підлягають лише ті послуги, які були надані особисто замовнику, та ті, які надавалися виконавцем на замовлення замовника. Представник, який передає свої повноваження іншим особам, повинен повідомити про це особу, яку він представляє. ОСОБА_1 , при передачі своїх повноважень за Договором третій особі, не було повідомлено відповідачів про таку передачу. Оскільки позивач не був адвокатом та не мав права здійснювати адвокатську діяльність, то він не мав і повноважень щодо представництва інтересів відповідачів в якості адвоката, тому не мав права за довіреністю передавати такі повноваження адвокату Соломіну В.О. Крім того, ні позивачем, ні третьою особою не надано будь-яких доказів на підтвердження існування між ними договірних відносин чи будь-яких інших домовленостей. Довіреність, видана позивачем третій особі в порядку передоручення, не встановлює жодних умов їх співпраці, в тому числі порядку оплати послуг третьої особи. Крім того, дана довіреність не є допустимим доказом, оскільки її копія не була надана ні відповідачам, ні їх представнику, що є порушенням ч.9 ст.83 ЦПК України. Просить в задоволенні позовних вимого відмовити та стягнути із позивача на користь відповідачів понесені ними судові витрати, які є цілком обгрунтованими та підтвердженими.
Ухвалою від 16 грудня 2019 року (т.2, а.с.181) було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
20 грудня 2020 року від відповідачів надійшли заперечення на пояснення третьої особи (т.2 а.с. 184-190), аналогічні запереченням їх представника.
30 липня 2020 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до прийняття остаточного рішення Верховним Судом за касаційною скаргою позивача на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року у справі № 373/2007/17 (т.3, а.с.28).
Ухвалою від 30 липня 2020 року (т.3, а.с.31) в задоволенні клопотання позивача було відмовлено в зв'язку з тим, що обов'язку та можливості зупинити провадження у справі до розгляду касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції в тій же справі законодавством не передбачено.
Ухвалою від 19 квітня 2021 року (т.3, а.с.162) до свідка ОСОБА_8 було застосовано привід.
Ухвалою від 02 червня 2021 року (т.3, а.с.190) було повторно застосовано до свідка ОСОБА_8 привід.
Ухвалою від 02 червня 2021 року (т.3, а.с.192) було відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про накладення свідка ОСОБА_8 штрафу в зв'язку з неявкою в судове засідання в зв'язку із його передчасністю.
Ухвалою від 16 серпня 2021 року (т.3, а.с.229-230) до свідка ОСОБА_8 було застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 6810 грн 00 коп.
Ухвалою від 16 серпня 2021 року (т.3, а.с.231, 234-235) було повторно застосовано до свідка ОСОБА_8 привід.
Ухвалою від 09 вересня 2021 року (т.3, а.с.246-247) було повторно застосовано до свідка ОСОБА_8 привід.
09 вересня 2021 року судом була постановлена окрема ухвала (т.3, а.с.243, 248-249) для вжиття Національною поліцією України відповідних заходів та запобігання повторення виявлених порушень щодо невиконання судового рішення начальником відділу поліції № 2 (м.Ірпінь) Бучанського РУП ГУ НП в Київській області.
Ухвалою від 09 вересня 2021 року (т.3, а.с.244) було відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про накладення на свідка ОСОБА_8 штрафу.
Ухвалою від 28 січня 2022 року (т.4, а.с.66, 67) було залишено без задоволення заяву позивача ОСОБА_1 щодо не долучення та не дослідження відзиву на позов. Даною ухвалою позивачеві був наданий строк для подачі відповіді на відзив до 08 лютого 2022 року.
У відповіді на відзив (т.4, а.с.69-75), який надійшов до суду 11 лютого 2022 року, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що Договір про надання юридичних послуг є дійсним та підлягає належному виконанню сторонами. Відповідно до даного Договору всі витрати, пов'язані з його виконанням, фіксуються сторонами Договору у відповідних актах. Послуги за Договором надані в повному обсязі, замовники їх прийняли, претензій до виконавця щодо наданих послуг ними заявлено не було. Всі надані послуги та понесені позивачем витрати в процесі виконання умов Договору були документально підтверджені та погоджені сторонами Договору. У актах відповідачі своїми підписами підтвердили факт належного виконання позивачем умов Договору та факт понесення ним витрат в повному обсязі та з належною якістю та у встановлені строки. У відзиві позивачі не заперечують факт надання послуг позивачем, понесених ним витрат та розмір вартості таких послуг. Відповідачі не заперечують, що акти були підписані ними особисто. Договір, акти наданих послуг та акти понесених витрат відповідачами не оспорювалися. Представником відповідачів жодних належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених фактичних обставин надано не було. Крім того, представником відповідачів у відзиві було помилково ототожнено послуги, надані позивачем за Договором, із адвокатською діяльністю, яка здійснюється адвокатами на підставі договору про надання правової допомоги. На момент укладення Договору чинне законодавство України не містило заборони щодо надання юридичних послуг, представництва інтересів іншої особи в суді без статусу адвоката. Також зазначає, що ним правомірно, на підставі п.п.1.2, 1.3, 3.1 Договору було доручено адвокатам підготовку та направлення адвокатських запитів, включення до актів про надання послуг послуги з підготовки та надання адвокатських запитів. Також зазначає, що наведені представником відповідачів висновки, викладені у судових рішеннях по справах № № 820/3119/17, 826/13764/15 (К/800/13843/16), 2-а-5880/11/2670, 804/56/15 не є подібними до спірним правовідносин та не можуть бути до них застосовані. Предметом даних позовів є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень; сторонами- юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність на підставі та у порядку, встановленому Господарським кодексом України; до спірних правовідносин застосовано норми Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В даному випадку є спір між двома фізичними особами, які не можуть, в силу чинного законодавства України, прирівнюватися до юридичних осіб в частині ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оподаткування діяльності.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з'являлися, їх представник адвокат Дубчак Л.С. в судовому засіданні 10 лютого 2020 року позов не визнала, заперечувала проти його задоволення з підстав, зазначених у відзиві на позов. В подальшому направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідачів.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні 10 лютого 2020 року зазначив, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з підстав, зазначених в його письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано наступні документи.
Нотаріально посвідчений договір про надання послуг між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (замовники) з однієї сторони та ОСОБА_1 (виконавець) з іншої сторони (т. 1 а.с.5-6) від 08 жовтня 2014 року.
Умовами даного договору визначено надання на платній основі юридичних послуг з моменту його підписання протягом строку дії договору, який становить 12 місяців (п.п. 1.1, 1.2, 4.1 договору).
У пункті 2.1 договору сторони погоди винагороду за юридичні послуги станом на 08.10.2014 у розмірі 12 970 000,00 грн., що еквівалентно 1 000 000,00 доларам США.
Згідно пункту 2.2 договору оплата таких послуг має здійснюватися на протязі п'яти днів після закінчення строку договору, але не пізніше 14.10.2015.
Також, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору замовники послуг - відповідачі по справі взяли на себе зобов'язання окремо оплатити всі документально підтверджені витрати позивача (виконавця послуг), понесені у зв'язку з виконанням завдань замовника в рамках цього договору.
Додаткові угоди від 15.12.2014 та 21.04.2015 до договору, якими збільшували попередньо обумовлену вартість послуг за договором у гривнях у зв'язку з ростом курсу долара США (т. 1 а.с.7,8).
Надання позивачем юридичних послуг по договору позивачем підтверджується підписаними сторонами актами від 10.11.2014, 08.12.2014, 09.01.2015, 09.02.2015, 10.03.2015, 09.04.2015, 08.05.2015, 08.06.2015, 08.07.2015, 11.08.2015, 09.09.2015, 09.10.2015 (т. 1 а.с .9-28)
На підтвердження витрат, понесених виконавцем в процесі надання юридичних послуг за договором, позивач підтверджує актами від 10.11.2014, 08.12.2014, 09.01.2015, 09.02.2015, 10.03.2015, 09.04.2015, 08.05.2015, 08.06.2015, 08.07.2015, 11.08.2015, 09.09.2015, 09.10.2015, 07.12.2015, 14.01.2016, 09.02.2016, 12.03.2016, 13.05.2016, 06.09.2016, 21.10.2016 (т. 1 а.с. 29-46)
28.04.2017 позивачем на адресу відповідачів було направлено лист з проханням перерахувати на відповідний рахунок в банку грошові кошти на покриття витрат, понесених в процесі виконання договору про надання юридичних послуг в сумі 240 596, 28 гривень, який був отриманий ОСОБА_9 15.08.2017 (т. 1 а.с.47-49).
15.08.2017 позивач направив лист на адреси проживання та реєстрації відповідачів з з вимогою сплатити заборгованість за надані юридичні послуги за договором в сумі 22 254 387, 00 гривень (т. 1 а.с.50-51).
08 жовтня 2014 року ОСОБА_9 та ОСОБА_3 уповноважили ОСОБА_1 представляти їхні інтереси з правом передоручення терміном на 1 рік (т. 2 а.с. 98-103), на підставі яких ОСОБА_1 видані довіреності представляти інтереси ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відповідно ( т. 2 а.с. 104-106) та їх обох ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 130-131).
Свідок ОСОБА_11 показав суду, що знає Гладких з 2014 року. Вони уклали договір з ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 виписав довіреність йому і він виконував певну роботу: представляв їхні інтереси в судах, в ДПІ, на різних підприємствах, кримінальними справами не займався, однак детально вже не пам'ятає, що конкретно робив. Умови підписаного з ОСОБА_12 договору не пам'ятає. Кошти на проїзд та інші витрати отримував від ОСОБА_14 , по всім витратам писав акти. Адвокатом не був тоді і не є на зараз. Доручення виконував не він один, був ще ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що про договір про надання юридичних послуг від імені Гладких на ім'я ОСОБА_14 знає, однак деталей не пам'ятає і особисто не надавав послуг за цим договором, бо таке повинні робити тільки сторони договору. 2014-2015 роки не був адвокатом, не міг готувати та підписувати адвокатські запити. З ОСОБА_12 їздив багато, усні доручення виконував, можливо і в інтересах Гладких, однак жодної конкретики і в який період - не пам'ятає. Хто фінансував витрати по Гладких не знає, від ОСОБА_14 кошти отримував, однак їх розмір і за що - не пам'ятає.
Інших доказів суду не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;
В силу ч. 1 ст. 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша);
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 цього Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).
Аналіз наведених положень ЦК України в їх сукупності дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
В даній справі відповідачі (їх представник) зазначала, що позивач не мав права виконувати зазначені в актах про надання послуг дії на виконання договору від 08 жовтня 2014 року, оскільки він не був адвокатом. А не будучи адвокатом, він також не мав і права передоручати виконання таких послуг.
Зважаючи на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, у даному випадку, саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання юридичних послуг відповідачам на виконання умов Договору.
Разом з тим, в наданих актах про надання послуг не визначено вартості фактично наданих послуг, а будь-яких доказів безпосереднього надання послуг чи понесених витрат позивачем не надано.
При цьому, суд не може взяти як достатні докази надання послуг показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , оскільки жоден з них не конкретизував такі послуги ні щодо часу виконання, ні щодо підстав такого виконання, ні щодо їх виду.
Крім того, як вже зазначалося, за Договором про надання послуг від 08.10.2014 позивач взяв на себе обов'язок надавати відповідачам за їх завданням юридичні послуги протягом строку дії договору, а саме: протягом 12 календарних місяців. Пункт 1.1 даного договору зазначає, що представництво виконавцем інтересів замовників з усіх юридичних питань відбувається в якості адвоката.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 21 січня 2019 року, тому в якості адвоката станом на 08 жовтня 2014 року та протягом стоку дії договору будь-яких послуг надавати не міг.
Крім того, відповідно до розділу 2 Договору відповідачі повинні оплатити юридичні послуги відповідно до умов договору, а також оплатити позивачу всі витрати, у зв'язку з виконанням завдань в рамках цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, факт надання послуг фіксується Сторонами у відповідних актах прийому наданих послуг, які підписуються сторонами.
Разом з тим, надані позивачем акти про надання послуг від 09.01.2015 (т.1 а.с. 13-14), 09.02.2015 (т.1 а.с. 15-16), 10.03.2015 (т.1 а.с.17-18), 09.04.2015 (т.1 а.с. 19-20), 08.05.2015 (т.1 а.с. 21-22), 08.07.2015 (т.1 а.с. 25), 11.08.2015 (т.1 а.с. 26), 09.09.2015 (т.1 а.с. 27), 09.10.2015 (т.1 а.с. 28) та акти про понесені витрати від 09.01.2015 (т.1 а.с. 31), 09.02.2015 (т.1 а.с. 32), 10.03.2015 (т.1 а.с. 33), ), 09.04.2015 (т.1 а.с. 34), 08.05.2015 (т.1 а.с. 35), 08.07.2015 (т.1 а.с. 37), 11.08.2015 (т.1 а.с. 38), 09.09.2015 (т.1 а.с. 39), 09.10.2015 (т.1 а.с. 40) підписані лише одним із відповідачів ( ОСОБА_16 ), в тому числі й за ОСОБА_3 , при чому будь-яких довіреностей чи доручень на можливість такого підписання матеріали справи не містять.
А щодо актів про понесені витрати виконавцем від 07.12.2015, 14.01.2016, 09.02.2016, 12.03.2016, 13.05.2016, 06.09.2016, 21.10.2016 (т.1 а.с. 41-46), то суду взагалі не надано належних та достатніх доказів того, що витрати, понесені позивачем після спливу строку дії Договору від 08.10.2014, якимось чином пов'язані з наданням юридичних послуг за цим договором. Сплив строку дії договору, а також відсутність актів про надання юридичних послуг після цього строку ставить під сумнів зв'язок послідуючих витрат позивача саме з цим договором.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання ним юридичних послуг за Договором та загалом можливості надання послуг без статусу адвоката, тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 530, 540, 610, 627, 631, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 79, 80, 81, 83, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , номер ОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_9 , номер ОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач ОСОБА_3 , номер ОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
третя особа ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Складення повного тексту рішення вчинено 06 липня 2022 року.
Суддя: Я. І. Керекеза