Справа № 580/1262/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Гаращенко В.В.
07 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Кобаля М.І., Степанюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шипіцина Олександра Володимировича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області викладену у рішенні від 24.12.2021 №15-23/VІII, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності;
- зобов'язати Великохутірську сільську раду Золотоніського району Черкаської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектари за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах населеного пункту, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, із земель комунальної власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель с/г призначення у межах населеного пункту Великохутірської сільської ради із земель комунальної власності.
Однак, рішенням Великохутірської сільської ради від 24.12.2021 №15-23/VIII у наданні вказаного дозволу йому (позивачеві) відмовлено у зв'язку із тим, що вказана у викопіюванні земельна ділянка внесена до переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги (аукціон). Таке рішення позивач вважає протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 25.11.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель с/г призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради із земель комунальної власності.
До заяви позивач додав копію паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали для ідентифікації місця розташування земельної ділянки.
24.12.2021 Великохутірською сільською радою прийнято рішення №15-11/VIII «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». До вказаного переліку включено земельну ділянку щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За наслідками розгляду вказаного клопотання рішенням Великохутірської сільської ради від 24.12.2021 №15-23/VIII позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у зв'язку із тим, що вказана у викопіюванні земельна ділянка внесена до переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги (аукціон).
На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що і стало підставою для звернення з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Так, суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а)приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Аналіз норм ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 у справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 у справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 у справі за № 360/536/17-а.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на положення п.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі но тексту - Закон) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 6 Закону територіальні громади є первинним суб 'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.
Органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, які визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами. Відповідно ст.ст.1, 10 Закону інтереси територіальних громади представляють сільські, селищні, міські ради, що є виборним органом, які наділені правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що представником Великохутірської сільської територіальної громади, згідно ст.1.1.4 Статуту Великохутірської сільської територіальної громади (далі територіальна громада) затвердженого рішенням Великохутірської сільської ради від 26.01.2021 року №4-5/VІІІ (далі - Статут), є Великохутірська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, яка є колегіальним органом, проводить роботу сесійно, рішення ради приймається на її пленарному засіданні, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України (стаття 2.1.1. Статуту). .
Відповідно ст.4 Європейської Хартії місцевого самоврядування головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 3 ст. 16 Закону).
Територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності, тому мас право володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону та ст. 2.2.3. Статуту). Ключовим є: від імені га в інтересах територіальної громади , що підтверджується п. 5 ст. 16 Закону.
Основними принципами місцевого самоврядування, відповідно до ст. 4 Закону є: народовладдя; законність; гласність; колегіальність; поєднання місцевих і державних інтересів; виборність; правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність в мелісах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування. Тому при прийнятті будь-яких рішень, що віднесені до компетенції сільських, селищних, міських рад, Великохутірська сільська рада, діє виключно в межах чинного законодавства, в рамках покладених на неї повноважень, від імені Громади та в її інтересах.
Враховуючи вище зазначені повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законами, економічну нестабільність в державі, величезне навантаження на місцевий бюджет в сфері освіти, медицини, соціального захисту, культури, благоустрою, постійне зростання ціп на енергоносії, продукти харчування, підвищення мінімальної заробітної плати та з метою попередження зростання соціальної напруги в Громаді, забезпечення кращого контролю та ефективніше управління землями, що дозволяє істотно збільшити надходження до місцевого бюджету від землі як основного доходу та похідних від неї видів економічної діяльності, Бел икоху гірською сільською радою, при прийнятті колегіальних рішень враховуються інтереси Великохутірської сільської територіальної громади, її жителів, та фактори, які впливають на соціальний, економічний та культурний розвиток Громади.
Серед повноважень, віднесених органу місцевого самоврядування є розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (ст.12 ЗК України).
30 листопада 2021 року Велико хутірською сільською радою отримано клопотання ОСОБА_1 , жительки міста Донецьк, Донецької області, стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, до якого додані: графічний матеріал на якому зображено бажане розташування земельної ділянки, копія паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру заявника, вх. №1742.
Дане клопотання, відповідно резолюції накладеної Великохутірським сільським головою, було передано на вивчення відділу земельних відносин та екології, і на розгляд постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, комунальної власності, житлово- комунального господарства та благоустрою (далі - постійна комісія) з послідуючим розглядом на черговій сесії Великохутірської сільської ради, що регламентовано п.З ст. 123 Земельного кодексу України.
В ході вивчення клопотання позивача та доданих до нього матеріалів, постійною комісією встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває в масиві земельної ділянки (за межами с.Рождественське), що планується включитися до переліку земельних ділянок комунальної власності Великохутірської сільської ради, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону.
Робота відділу, в напрямку підготовки переліку земельних ділянок комунальної власності Великохутірської сільської ради призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, розпочалась відразу після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року №1423-ІХ, який набрав чинності від 27.05.2021 року, адже саме цим Законом внесені зміни до п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а саме: сільським, селищним, міський радам, відповідно до якого передано повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межими населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності (наприклад, які використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, землі оборони, більшість земель лісогосподарського призначення, більшість земель природно-заповідного фонду та інших). Тому відділом земельних відносин та екології упродовж червня місяця 2021 року проводилась робота по визначенню земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, за якими сільська рада могла б зареєструвати речове право. Про роботу відділу в даному напряму було заслухано на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища, комунальної власності, житлово-комунального господарства та благоустрою 20.07.2021 року (Протокол №8).
Під час розгляду встановлено, що відділом проведено моніторинг земель, які знаходяться в межах та по за межами всіх населених пунктів Великохутірської сільської територіальної громади, окрім селища Рецюківщина, тому комісія рекомендувала відділу продовжити роботу в даному напрямку, з метою проведення моніторингу земель розташованих в межах та поза межами всіх населених пунктів Великохутірської сільської територіальної громади. Крім того, членами комісії, рекомендовано відділу земельних відносин та екології розробити план ефективного використання вільних земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Великохутірської сільської ради, та подати на затвердження виконавчому комітету ради. План заходів ефективного використання вільних земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Великохутірської сільської ради розроблений відділом та затверджено рішенням виконавчого комітету Великохутірської сільської ради від 24 вересня 2021 року №105.
15.11.2021 року, на засіданні постійної комісії проведено обговорення, розробленого з урахуванням рекомендацій постійної комісії та у відповідності рішення виконавчого комітету №105 від 24.09.2021 року, проекту рішення «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги» (Протокол №11). Проект рішення комісією погоджено, та рекомендовано подати його на розгляд чергової сесії в грудні 2021 року, але після попереднього узгодження з відділом фінансів па предмет можливості забезпечення матеріального супроводу заходів, передбачених ет. . д. Земельного кодексу України. При плануванні бюджету громади на 2022 рік' кошти на даний напрямок заплановані. 23.12.2021 року при розгляді проектів рішення із земельних питань, що виносяться на засідання чергової сесії сільської ради 24.12.2021 року, до проекту рішення «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги» запропоновано внести зміни, доповнивши: назву проекту рішення словами «та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», доповнити пунктом 2 такого змісту «надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01), з метою продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, згідно додатку №2» (Протокол №13).
Відповідно ч.1 ст.79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Земельна ділянка є об'єктом цивільного права, має бути сформована визначеному ст.791 ЗК: України, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно п.а ч,4 ст.136 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначається перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами, а відповідно п.1 ч.1 ст.136 ЗК України підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: виготовлення, а затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру).
Таким чином, хоч і не передбачено ст.136 Кодексу (в редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони» від 18.05.2021року) проведення добору земельних ділянок державної або комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної власності для формування переліку таких ділянок для їх продажу або продажу прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах, організатору земельных торгів потрібно провести ряд заходів спрямованих на забезпечення додержання вимог передбачених станицями 135-139 ЗК України, а саме: провести інвентаризацію чи моніторинг земель, визначитись із переліком земельних ділянок, право оренди на які планується виставити на земельні торги (аукціон), сформувати цей перелік та затвердити в належному порядку, виготовити та затвердити у встановленому законодавством порядку документацію із землеустрою на ці земельні ділянки і та інше.
Відповідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до компетенції сільських рад, а отже має бути прийняте колегіальне рішення.
Рішенням Великохутірської сільської ради «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.12.2021 №15-11/VІІІ, що є колегіальним рішенням, затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності для продажу права оренди на земельних торгах та надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До переліку, за рішенням депутатів, включено бажану позивачем земельну ділянку, в обґрунтування чого, депутати наводили різні думки, а саме: «те, що позивач не є жителем громади»; «що він не буде використовувати земельну ділянку для власних потреб, тобто вирощувати сільськогосподарську продукцію для власних потреб»; «що в Громаді є величезна кількість постійних жителів громади, які трудяться на благо громади, дбають про її розвиток, переймаються тим, як буде жити підростаюче покоління жителів громади і не мають жодної сотки землі, а тієї площі, що є в наявності недостатньо для забезпечення всіх бажаючих»; «що передача у власність даних земельних ділянок викличе хаос та соціальну напругу в громаді, тому краще віддати її в оренду, шляхом проведення земельних торгів (аукціону) на вигідних для місцевого бюджету умовах, та спрямувати отримані кошти на розвиток громади», та інше, про що зазначено в протоколі 15 сесії VIII скликання. Зазначене рішення прийнято на тій же сесії, що і спірне рішення, що не є порушенням, адже чинне законодавство заборон з приводу цього не передбачає.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи функції розпорядника землями комунальної власності Великохутірської сільської територіальної громади, з огляду на відсутність обмежень та заборон, установлених ст.ст. 134 та 136 ЗК України, правомірно розпорядився спірною земельною ділянкою, відібравши її для продажу права на неї на земельних торгах та включивши до відповідного переліку.
Також, зазначає, що рішення «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.12.2021 №15-11/VІІІ, прийняте депутатами Великохутірської сільської ради, відповідає вимогам діючого законодавства, і законним, тому було враховано Черкаським окружним адміністративним судом при винесенні рішення стосовно спірного питання.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу на земельних торгах або права на які виставляються для такого продажу, саме но собі не є підставою щодо обмеження права позивача на отримання відповідного дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, оскільки не свідчить про те, що конкретна земельна ділянка дійсно виставлена па земельні торги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки відповідно п.а ч.4 ст.136 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами, стартова ціна лота; строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору і купівлі - продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги; проект договору купівлі- продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.
Тобто, з аналізу вищевказаних положень ст. і36 ЗК України вбачається, що саме початком процедури земельних торгів є визначення земельних ділянок, які виставляються на земельні торги та формування переліку цих земельних ділянок, що і було зроблено Великохутірською сільською радою. Прийнявши рішення «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 24.12.2021 №15-11/VШ, яким затверджено перелік земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону та перелік земельних ділянок, по яких надався дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах, за чим слідує державна реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речового права на земельну ділянку (п.б, в ч.1 ст.136 ЗК України), Великохутірськь сільська розпочала процедуру земельних торгів передбачену статтями 134-139 ЗК України.
Відповідно ч.5 ст.136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів, тобто цією нормою Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення, що є підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Розглянувши клопотання позивача щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області та додані до нього графічні матеріали, встановивши, що бажана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону, депутатами Великохутірської сільської ради (18 голосів із 22 обраних депутатів) прийнято рішення відмови ти в задоволенні клопотання позивача на підставі ч.5 ст136 ЗКУ (Рішення від 24.12.2021 року №15-23/VIII).
Щодо посилання позивача на те, що суд першої нстанції послався на норму ст.136 КАС України, яка втратила чинність, колегія судів ззначає наступне.
Так, приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 даної статті визначено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:
а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);
б) державну реєстрацію земельної ділянки;
в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;
г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України »Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;
ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України »Про оцінку земель», крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;
д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;
е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;
є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;
ж) визначення дати проведення земельних торгів.
Фінансування підготовки лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї.
Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.
Ціною лота на земельних торгах є ціна продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою.
Колегія суддів зазначає, що у переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Частиною. 4 ст. 136 ЗК України передбачено, що 4. Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:
а) перелік земельних ділянок або прав на них (із зазначенням кадастрових номерів, площі та їх цільового призначення), які виставляються на земельні торги окремими лотами;
б) стартова ціна лота;
в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;
г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;
ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.
Зміни до вказаної частини внесено саме в пункт «а» частини 4 статті 136 в редакції Законів № 711-IX від 17.06.2020, № 1720-IX від 08.09.2021, а не в п.4 ч.4 ст. 136 КАС України
Тобто, аналіз вищевказаних положень статті 136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Отже цією нормою Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України до спірних відносин наведений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 806/3708/15; від 03.04.2018 у справі №815/3059/17; від 17.10.2019 у справі № 823/1120/16; від 23.01.2020 у справі №620/1058/19; від 22.04.2020 у справі №823/1267/16.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Великохутірської сільської ради від 24.12.2021 №15-11/VIII «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», включено бажану позивачем земельну.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Великохутірської сільської ради від 24.12.2021 №15-11/VIII «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» розповсюджується на бажану земельну ділянку, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідно до ч. 3 ст. 136 ЗК України це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Окрім того, вказане рішення позивачем не оскаржувалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення з тих підстав, що останній виданий в той же день та на тій же сесії відповідача, що і рішення Великохутірської сільської ради від 24.12.2021 №15-11/VIII «Про добір земельних ділянок право оренди яких виставляється на земельні торги та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» , колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина не передбачена ч. 3 ст. 134 ЗК України, у якій наведені випадки, за яких земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), і таких заборон чинне законодавство не передбачає.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що на момент включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, позивач у встановленому порядку набув будь-які суб'єктивні права (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї земельної ділянки.
Натомість відповідач, здійснюючи функції розпорядника землями комунальної власності, з огляду на відсутність обмежень та заборон, установлених ч. 3 та 4 ст. 134, ч. 1 та 2 ст. 136 ЗК України, правомірно розпорядився спірною земельною ділянкою, відібравши її для продажу права на неї на земельних торгах та включивши її до відповідного переліку.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що після виключення спірної земельної ділянки із переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, позивач не позбавлений права повторно звернутись із відповідним клопотанням щодо цієї земельної ділянки чи вибрати іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Щодо посилання позивача на те, що судом першої інстанції не враховано уточнення до позовної заяви, а саме на те, що ОСОБА_1 у заяві про уточнення позовної заяви звертала увагу суду на те, що остання просила земельну ділянку за межами населеного пункту, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначену посилання суд апеляційної інстанції не приймає до уваги оскільки прохальна частина заяви про уточнення позовної заяви співпадає з вимогами позовної заяви та зазначає, що в поданому клопотанні 25.11.2021 у задоволенні якого відповідачем було відмовлено позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель с/г призначення, яка знаходиться на території Великохутірської сільської ради із земель комунальної власності.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Шипіцина Олександра Володимировича - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: М.І. Кобаль
А.Г. Степанюк