Справа № 640/33886/21
06 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Сорочка Є.О., Файдюка В.В., заяву Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не виключенні запису з Єдиного реєстру боржників відносно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який було внесено Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження №53790028;
- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити запис з Єдиного реєстру боржників відносно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який був внесений Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження №53790028.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на виключення запису з Єдиного реєстру боржників відносно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який був внесений Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у рамках виконавчого провадження №53790028.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" - задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року - скасовано, прийнято нове рішення, яким адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не виключенні запису з Єдиного реєстру боржників відносно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який було внесено Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження №53790028.
Зобов'язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити запис з Єдиного реєстру боржників відносно Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", який був внесений Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження №53790028.
03 лютого 2022 року та 05 липня 2022 року від представника позивача надійшла заява про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Розглянувши заяву Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність прийняття додаткової постанови та часткового задоволення такої заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, з аналізу змісту вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
У силу вимог до частини першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Колегією суддів встановлено, що під прийняття судового рішення у даній справі за результатом розгляду апеляційної скарги Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шостим апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, а відтак, колегія суддів дійшла висновку про необхідність винесення додаткової постанови.
У відповідності до частин першої та третьої ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У свою чергу, відповідно до частин шостої та сьомої ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених правових норм вказує про те, що у разі неспівмірності таких витрат, обов'язок доведення покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням "ВР Партнерс" укладено договір про надання правової допомоги № 108 від 15.12.2021, згідно якого Адвокатське об'єднання зобов'язується надати Клієнту визначені цим Договором юридичні послуги щодо захисту останнього, зокрема у будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах України всіх рівнів та інстанцій та Верховному Суді, а Клієнт відповідно зобов'язується оплатити такі юридичні послуги та фактичні витрати Адвокатського об'єднання.
Згідно додатку №1 до вказаного Договору розмір гонорару Адвокатського об'єднання за надання Послуг складається з загальної кількості годин, витрачених Адвокаським об'днанням та вартість однієї години складає 1000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн до суду апеляційної інстанції позивачем надано:
- акт наданих послуг від 02.02.2022 згідно договору №108 про надання правової допомоги від 15.12.2021;
- звіт про обсяг наданих послуг згідно договору №108 про надання правової допомоги від 15.12.2021.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів звертає увагу на те, що розподілу судових витрат підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та її предмета, відтак деякі з наданих послуг не можуть бути віднесені до правничої допомоги.
Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об'єднанням "ВР Партнерс" були надані наступні послуги: проведення правового аналізу апеляційної скарги Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №640/33886/21; вивчення судової практики; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу від 20.02.2022 у справі №640/33886/21.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 частини першої ст.1 Закону №5076-VI).
При цьому, відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Слід зазначити, що такі послуги як проведення правового аналізу апеляційної скарги у справі №640/33886/21 та вивчення судової практики є наслідком складення відзиву на апеляційну скаргу, подання якого без ознайомлення з текстом рішення суду першої інстанції та пошуку судової практики є неможливим, відтак, на думку колегії суддів, зазначені послуги входять до процесу складення відзиву на апеляційну скаргу, які є взаємозалежними та не виключають одна одну, відтак витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на вказане, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за складення відзиву на апеляційну скаргу, суд виходить з того, що вартість даної послуги у розмірі 30000 грн., враховуючи складність даної справи, та предмет даного судового розгляду, не відповідає критерію реальності таких витрат.
Відтак, з огляду на вищевикладене, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 3000 грн, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат.
Керуючись ст. ст. 139, 229, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України суд, -
Заяву Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (код ЄДРПОУ 31306940, адреса місця реєстрації: 01133, місто Київ, Первомайського, 11), за рахунок бюджетних асигнувань Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34979022, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-б), витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі гривень) грн 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329-331 КАС України.
Суддя-доповідач Є.І. Мєзєнцев
Судді Є.О. Сорочко
В.В. Файдюк