Справа № 620/10610/21 Суддя першої інстанції: Падій В.В.
06 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Горяйнова А.М., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Вишняк В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Гарантбуд» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуки-Гарантбуд» (далі - позивач, ТОВ «Прилуки-Гарантбуд») звернулося у суд з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1, ДПС України), Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Чернігівській області про відмову в реєстрації податкової накладної, зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено.
У подальшому Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято додаткове рішення від 14 грудня 2021 року, відповідно до якого стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області та ДПС України на користь ТОВ «Прилуки-Гарантбуд» понесені витрати на професійну правничу допомогу по 5000,00 грн з кожного.
Не погодившись із цим додатковим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить постанови Верховного Суду, ухвалені за результатами розгляду питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що справа не є складною.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, з таких підстав.
Приписами пункта 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів:
- договору про надання правової допомоги від 03 вересня 2021 року №573-А, згідно з яким адвокат зобов'язується підготувати та подати позов до суду, а позивач - сплатити гонорар, розмір якого визначено в додатку №1 до цього договору;
- додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №573-А, згідно з яким сторони погодили розмір гонорару в сумі 10000,00 грн;
- акта про надання послуг адвокатом від 20 вересня 2021 року;
- платіжного доручення від 20 вересня 2021 року №1197, у відповідності до якого позивачем оплачено послуги за договором правничої допомоги згідно з рахунком від 06 вересня 2021 року №17 в сумі 10000,00 грн.
За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що витрати на правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.
Крім того відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), а також її вартість відповідають критерію розумності та є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Колегія суддів зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №520/2915/19.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій під час розгляду справи.
З огляду на що колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відшкодування позивачу понесених судових витрат у повному обсязі.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення.
Додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді А.М. Горяйнов
Л.Т. Черпіцька