Справа № 320/10530/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
07 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження його пенсії максимальним розміром.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести йому з 25.04.2019 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат.
На обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що йому здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №320/3950/19, проте розмір пенсії обмежено максимальним розміром, що свідчить про порушення його прав.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на даний час максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати десяти прожиткових мінімумів доходів громадян, що свідчить про безпідставне посилання позивача на Закон України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи».
На думку апелянта, позивач звернувшись до суду з даним позовом, пропустив строк звернення до суду, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 19.02.2010 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 19.04.2019.
Також, позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим 02.07.2013 Управлінням соціального захисту населення Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки сер. КИО-І №0415398 від 16.07.2019, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 80 %.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №320/3950/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі №320/3950/19 роз'яснено, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 в адміністративній справі №320/3950/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зобов'язано провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (5х4173,00 = 20865,00 грн.). Роз'яснено, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначеної пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 25.04.2019, втім при перерахунку пенсії на виконання судового рішення розмір пенсії позивача обмежено 10 прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб.
21 липня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.
Листом від 17.08.2021 №9106-13398/П-02/8-1000/21 пенсійний фонд вказав, що на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі №320/3950/19, що набрала законної сили 04.06.2021 у справі №320/3850/19 проведено перерахунок пенсії з 25.04.2019 та обмежено розмір пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір пенсії безпідставно було обмежено максимальним розміром, тому наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести позивачу перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат саме з 25.04.2019.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст. 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до вказаного Закону від 05 жовтня 2006 року № 231-V» було закріплено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII частину третю ст. 59 Закону № 796-XII з 01 жовтня 2017 року викладено у новій редакції, якою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань; особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
У той же час, рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25.04.2019, згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зазначений правовий висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 25.02.2020, ухваленого в зразковій справі від №520/1972/19 (провадження №Пз/9901/11/19).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №320/3950/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі №320/3950/19 роз'яснено, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 в адміністративній справі №320/3950/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зобов'язано провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (5х4173,00 = 20865,00 грн.). Роз'яснено, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначеної пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року без застосування формули, зазначеної в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, листом від 17.08.2021 №9106-13398/П-02/8-1000/21 пенсійний фонд на звернення позивача вказав, що на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі №320/3950/19, що набрала законної сили 04.06.2021 у справі №320/3850/19 проведено перерахунок пенсії з 25.04.2019 та обмежено розмір пенсії максимальним розміром.
Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (надалі - Закон № 3668-VI).
За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу призначена з 24 вересня 2012 року у зв'язку з отриманням інвалідності.
Надалі, Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 17.09.2019 у справі №320/3950/19 зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести позивачу з 25.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів звертає увагу, що частина третя статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII була викладена в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI), яка передбачала, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, частиною третьою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно з Законом №911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 року №911-VIII.
У той же час, у пунктах 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI передбачено, що пенсії, які перевищують встановлені цим Законом обмеження максимального розміру пенсії, хоча і не зменшуються, проте нараховуються без здійснення будь-яких перерахунків та індексації до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження.
Отже, після 01.10.2011 пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів не перераховуються до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження. Відповідно, перераховані пенсії, розмір яких був меншим, ніж десять прожиткових мінімумів до 01.10.2011, обмежуються граничним розміром.
На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі судового рішення у справі №320/3950/19 розмір пенсії перевищий максимальний.
Однак, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, розмір перерахованої відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній з 01.10.2011, зокрема, і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів.
Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06 березня 2017 року в справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 183/342/17, від 03.04.2018 по справі №361/4922/17 та від 08 липня 202 року у справі №607/71115/17 та відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року по справі № 580/234/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що законні підстави для виплати позивачу пенсії в більшому, ніж граничний розмір - відсутні, тому дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні обмеження пенсії максимальним розміром є правомірними.
У той же час, посилання апелянта на пропуск строку звернення до суду, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.12.2020 року, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Так, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених у постановах від 29.10.2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначила, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду у серпні 2021 року із даним позовом, позивач реалізовував своє право на виплату пенсії в належному розмірі на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №320/3950/19 та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 у справі №320/3950/19 та відповідного перерахунку, що був здійснений у 2021 році, у зв'язку з чим в межах спірних правовідносин позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, адже позивач в межах шестимісячного строку звернувся до суду для захисту своїх прав, позаяк строк, з якого пенсія підлягає виплаті в належному розмірі встановлено рішенням суду, що є обов'язковим до виконання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук