Справа № 344/19573/21
Провадження № 22-ц/4808/626/22
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І.А.
Суддя-доповідач Пнівчук
04 липня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.
з участю секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 лютого 2022 року, у складі судді Пастернак І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім. М. Лисенка, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до виконання трудових обов'язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім. М. Лисенка про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивувала тим, що працює на посаді викладача фортепіано в дитячій музичній школі №1 ім. М. Лисенка у м. Івано-Франківську з 1990 року, що підтверджується наказом № 45 - к про зарахування на посаду від 01.08.1990 року.
30 жовтня 2021 року керівництвом дитячої музичної школи № 1 ім. М. Лисенка її ознайомлено з повідомленням від 30.10.2021 №14 про обов'язкове щеплення проти Сovid-19 з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти Сovid-19 є обов'язковим для працівників школи. Окремо, посилаючись на наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.20 №1236 просили до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти Сovid-19 або довідку про абсолютні протипоказання.
Відповідно до наказу директора ДМШ №1 від 05.11.2021 року, №105 позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. Підстава відсторонення - повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти Сovid- 9 від 30.10.2021 №14. В наказі позивачка зазначила, що з наказом не згідна.
Вважала наказ незаконним, таким що суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству, а також порушує її конституційні права.
В наказі про відсторонення відповідач посилається на ст. 46 КЗпП, ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням». Всупереч вимогам ст. 149 КЗпП (порядок застосування дисциплінарних стягнень) до неї не було застосованого дисциплінарного стягнення якого роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни, не було взято письмові пояснення. Позивачкою не було порушено будь якої норми із колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом та не було порушено посадової інструкції викладача, затвердженої директором ДМШ №1. Відповідач не вживав жодних заходів для забезпечення її трудових прав, збереження її зайнятості, необґрунтовано відсторонив її від посади без збереження заробітної плати, не запропонувавши можливість дистанційної роботи чи роботи з додатковими умовами, чим порушив її трудові права.
Просила позов задоволити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Вважає запитувану роботодавцем інформацію щодо щеплення такою, що не підлягає розголошенню, конфіденційною та медичною таємницею. Відповідач не реалізував процесуальне право витребувати запитувану інформацію через суд та не подав відповідний запит до розпорядника інформації.
Зазначає, що посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов'язані вносити подання про відсторонення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб, а за відсутності у роботодавця належним чином оформленого вказаного подання, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним. Жодних письмових документів про відмову позивачки від обов'язкового профілактичного щеплення відповідачем не надано.
Наказ про відсторонення від роботи не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання позивачкою медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти Covid-19.
Вакцинація проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом Sars-Сov-2, до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включена ні як обов'язкова, ні як профілактична. Також МОЗ України не затверджено переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відстороненні від роботи.
Вважає, що оскаржуваний наказ за відсутності обов'язкового щеплення проти Covid-19 на території України, без подання відповідних службових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби є безпідставним, незаконним та підлягає скасуванню.
Не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби Covid-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби.
Зазначає, що практика ЄСПЛ, застосована судом першої інстанції стосується дітей, та стосується корона вірусної хвороби і немає жодних підстав застосовувати її спірних правовідносин.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , допустити її до виконання трудових обов'язків та зобов'язати відповідача оплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Директор Івано-Франківської музичної школи №1 ім. М.Лисенка подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду законним, обґрунтованим та належно мотивованим.
Зазначає, що наказ про відсторонення видано на виконання прямої вказівки Постанови КМУ Постанови КМУ від 09.12.20 №1236. Зазначає, що позивачку відсторонили на підставі ч. 2 ст. 12, а не на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку посилається позивачка.
Вважає, що інформація щодо проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю.
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про порушення її права на працю, оскільки позивачка не позбавлена права на працю, з роботи не звільнена, а лише відсторонена.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Представник відповідача Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім. М. Лисенка - Устінський А.В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов'язкового щеплення, а керівник навчального закладу, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .
З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 01.08.1990 року ОСОБА_1 працює викладачем класу фортепіано в Івано-Франківській дитячій музичній школі №1 (а.с.15, 16,17).
Згідно Довідки про доходи №89 від 16.11.2021 року ОСОБА_1 працює у Департаменті культури Івано-Франківської міської ради на посаді викладача фортепіано Музичної школи №1. Загальна сума доходу за період з 01.11.2020 року по 31.10.2021 року становить 183146 грн. (а.с. 18).
30.10.2021 року Івано-Франківською дитячою музичною школою №1 ім. М. Лисенка видано повідомлення №1 викладачу фортепіано ОСОБА_1 про обов'язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, у якому на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153 та п. 416 Постанови КМУ від 09.12.2020 року №1236 з проханням до 08.11.2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595. У разі ненадання відповідних документів, 08.11.2021 року ОСОБА_1 буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ. Також період відсторонення не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, й до стажу, що дає право на щорічну відпустку ( а.с. 14).
Наказом директора Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім. М.Лисенка від 05.11.2021 року № 105, ОСОБА_1 відсторонено від роботи викладача фортепіано з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. Підстава: повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти Сovid-19 від 30.10.2021 року №14 (а.с.13).
При ознайомленні з даним наказом 08.11.2021 року ОСОБА_1 зазначила, що з наказом не згідна.
Також на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копії Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Івано-Франківської дитячої музичної школи №1 ім. М. Лисенка 2017-2021 рр. з додатками, Посадової інструкції викладача ( а.с. 19-51).
Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.
Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Цим наказом передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).
Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.
Таким чином, обов'язковій вакцинації підлягають всі працівники з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153, за виключенням тих працівників, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.
Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.
Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність у позивача абсолютних протипоказань до проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 матеріали справи не містять, такі докази також не представлено і в суді апеляційної інстанції.
Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови КМ № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:
- контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; а також
- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи і це прямо передбачено законодавством та відповідає вимогам п. 41-6 постанови КМУ № 1236 .
Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.
На час вирішення спору у суду відсутні підстави для висновку про невідповідність виданих у межах владних повноважень вищим органом виконавчої влади, а також центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я, постанови та наказу на врегулювання трудових відносин під час дії запровадженого карантину, вимогам Конституції України, Кодексу про працю України, іншим законам.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Зміст постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 року № 2153 в частині умов відсторонення від роботи, категорій працівників відносно яких запроваджуються заходи обмеження, є чітким та зрозумілим для виконання, передбачуваним за правовими наслідками.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наведені нормативні акти у взаємному зв'язку з положеннями ст. 46 КЗпП України, постановою КМУ від 09.12.2021 року № 1236, Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 вказують на обґрунтованість рішення роботодавця щодо відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.
Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов'язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і дітей.
Отже, право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов'язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має протипоказання для вакцинації.
Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов'язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності.
З вищенаведених підстав необґрунтованими є доводи апелянта про те, що втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті.
Посилання позивача на те, що відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки щеплення від гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не передбачено Календарем профілактичних щеплень є безпідставним. Пунктом 1 Календаря профілактичних щеплень, який затверджено наказом МОЗ України 16.09.11 № 595, не визначено, що це єдиний нормативно-правовий акт, яким регулюється перелік таких щеплень. При цьому іншими нормативно-правовими актами не заборонено встановлювати обов'язкові профілактичні щеплення.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що за відсутності у роботодавця належним чином оформленого подання відповідних службових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, є неправомірним відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, оскільки відповідно до ст. 7, 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» такі заходи застосовуються для припинення порушення санітарного законодавства.
Суд першої інстанції вірно також застосував до цих правовідносин рішення ухвалене ЄСПЛ 08.04.2021 (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ про відсторонення позивачки від роботи був прийнятий у повній відповідності до законодавства і підстав для його скасування та визнання незаконним немає. Також суд правильно вказав, що оскільки вимога позивачки про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задоволенню не підлягає, тому слід відмовити й у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за період незаконного відсторонення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 лютого 2022 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 липня 2022 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин