07 липня 2022 року Справа № 480/13129/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13129/21
за позовом ОСОБА_1
до Липоводолинської селищної ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду через представника Маківського О.В. звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 року «Про затвердження проектів землеустрою» в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
2. Зобов'язати Липоводолинську селищу раду затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.9662 га кадастровий номер - 5923280800:01:003:0763, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. За результатом розгляду заяви відповідач прийняв рішення, яким відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою. Підставою відмови зазначив те, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1464 га згідно державного акта серія СМ № 312. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно не містить посилання на будь-яку з підстав, передбачених Земельним кодексом України для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Ухвалою суду від 09.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає прийняте рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою законним, просить провадження по справі закрити (а.с. 43-48).
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Липоводолинської селищної ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не заперечувалось сторонами.
Рішенням четвертої сесії восьмого скликання Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 (п. 53) ОСОБА_1 вирішено не затверджувати проект землеустрою. Підставою відмови зазначено, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1464 га згідно державного акта серія СМ № 312 (а.с. 28).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно з положеннями частин 9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Отже, виходячи з положень статті 118 Земельного кодексу України, статей 26, 46, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність належить до повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. Тобто за результатами розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою, Сумською міською радою повинно прийматися відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в його затвердженні з підстав, передбачених законодавством.
Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду заяви позивача щодо затвердження проекту землеустрою, Липоводолинською седищною радою відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,9662 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5923280800:01:003:0763.
В обгрунтування рішення відповідачем зазначено, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1464 га згідно державного акта серія СМ № 312.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 186 Земельного Кодексу України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 8 вищезазначеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Частиною 10 статті 186 Земельного Кодексу України також передбачено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
На виконання ухвали суду від 01.06.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області надано копію акту серія СМ № 312, на який посилається відповідач, відповідно до якого на підставі рішення ХІІ сесії ХХІІІ скликання Липоводолинської селищної ради народних депутатів від 19.07.2001 р. ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,2619 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства (а.с. 64).
Дослідивши зміст наведеного акту, судом встановлено, що позивачу надана у приватну власність земельна ділянка з іншим цільовим призначенням, ніж ведення особистого селянського господарства.
Проте, суд звертає увагу, що Земельним Кодексом України не передбачено такої підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, як наявність у громадянина права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 року «Про затвердження проектів землеустрою» в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.9662 га кадастровий номер - 5923280800:01:003:0763, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Липоводолинської селищної ради затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.9662 га кадастровий номер - 5923280800:01:003:0763, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як уже зазначено, суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу (у даному випадку Липоводолинської селищної ради), а тому позовні вимоги у частині зобов'язання Липоводолинської селищної ради затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.9662 га кадастровий номер - 5923280800:01:003:0763, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Роменського району (колишнього Липоводолинського району) Сумської області, не підлягають задоволенню.
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Липоводолинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: копія договору про надання правничої допомоги № 2211/21/4 від 22.11.2021, акт приймання наданих послуг № 1 від 26.11.2021, копія ордеру, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 30-36).
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів про оплату вказаних послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек), що позбавляє суд можливості встановити факт понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 2500,00 грн., що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн., сплачений при зверненні до суду (а.с. 6).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення четвертої сесії Липоводолинської селищної ради від 16.09.2021 року «Про затвердження проектів землеустрою» в частині відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
Зобов'язати Липоводолинську селищну раду (42500, Сумська область, Роменський район, смт Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 1,9662 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області з кадастровим номером 5923280800:01:003:0763 і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради (42500, Сумська область, Роменський район, смт Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 992 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук