06 липня 2022 року Справа № 480/12079/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12079/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: Пенсійний фонд України, про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: Пенсійний фонд України, в якій просить: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача вчинити дії по призначенню ОСОБА_1 пенсії за віком по досягненню нею 06 жовтня 2019 року 55 річного віку і по нарахуванню пенсії із дня звернення - 28 жовтня 2019 року.
Свої вимоги мотивує тим, що 06 жовтня 2019 року вона досягла 55 річного віку. У жовтні 2019 року подала відповідачу заяву, в якій повідомила свою волю про вихід на пенсію за віком та звернулася за її призначенням. У відповідь на вказану заяву відповідачем було повідомлено про відсутність у позивача необхідного стажу та віку для призначення пенсії. Позивач зазначає, що в отриманій відповіді відповідача підтверджено наявний у позивача на дату проведеної відповідачем перевірки страховий стаж 28 років 1 місяць 15 днів, який, на думку позивача, є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком. Але відповідач не вчинив необхідних дій по призначенню позивачу пенсії за віком по досягненню нею 55 річного віку та повідомив, що дії по призначенню позивачці пенсії за віком можуть будуть вчинені відповідачем після 06 жовтня 2024 року - дати досягнення позивачкою 60 річного віку, за наявності у позивача страхового стажу не менше 31 року. З такою позицією відповідача позивачка не погоджується та зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 05.06.2019р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту „а“ статті 54, статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами (далі - Закон 1788), внесеними законами України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон 213), „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон 911). За наведеної в Рішенні Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 05.06.2019р. думки, внесення змін Законом № 213 до положень Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788. Положення Закону № 1788 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. У наведеному Рішенні КСУ зазначається, що законодавець, зрівнявши вік виходу на пенсію для чоловіків і жінок, зайнятих на визначених пунктами „а“, „6“, „в“, „г“, „д“ статті 55 Закону № 1788 роботах, що пов'язані зі шкідливим впливом на здоров'я та призводять до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, скасував спеціальні гарантії щодо охорони праці і здоров'я жінок та встановлені спеціальні умови набуття права на пенсію за вислугу років. З огляду на наведене положення пункту „а“ статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України. Внесені Законом № 213 зміни до пунктів „а“, „6“, „в“, „г“, „д“ статті 55 Закону № 1788 в частині підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок також є такими, що суперечать частині третій статті 24 Конституції України. Тому позивач стверджує, що вище наведені норми ст.26 Закону № 1058 - IV, на які послався відповідач в обґрунтування своєї бездіяльність щодо призначення позивачці пенсії за віком після досягнення позивачкою 55 річного віку, є такими, що суперечать ст. 24 Конституції України. Тому позивач вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні пенсії після досягнення нею 55-річного віку протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 19.11.2021 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача. Відзиву на позов відповідачем не надано, що не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
Від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту “а” ст. 54, ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, від 24.12.2015 № 911 -VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Дія вищезазначених статей, поширюється на осіб, які мають право на призначення пенсій за вислугу років, та не врегульовує питання призначення пенсії за віком, а отже посилання позивача на це рішення є необгрунтованим. Враховуючи зазначене, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 55 років, після чого вона звернулася до роботодавця - адвоката Конорєва Володимира Олексійовича з заявою від 11 жовтня 2019 року про вихід на пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку (а.с.9).
Адвокатом Конорєвим В.О. було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області заяву від 25.10.2019 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком по досягненню нею пенсійного віку відповідно до її заяви від 11 жовтня 2019 року (а.с.10).
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 12.12.2019 № 40701/06.2-14 (а.с.11) повідомлено, що за результатами опрацювання наданих документів ОСОБА_1 про стаж роботи та даних реєстру застрахованих осіб, її страховий стаж становить 28 років 1 місяць 15 днів. Зважаючи на дату її народження право на пенсію ОСОБА_1 набуде після 06 жовтня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 31 рік. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Пенсійне забезпечення в Україні здійснюється за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV, що набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсійних виплат мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з і січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Отже, наявність страхового стажу та досягнення пенсійного віку - головні умови для призначення пенсії за віком.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.12.2019 № 40701/06.2-14 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має страховий стаж 28 років 1 місяць 15 днів, а тому, важаючи на дату її народження, право на пенсію набуде після 06 жовтня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 31 рік.
Твердження позивача щодо невідповідності Конституції України норм статті 26 Закону № 1058- IV, що регулюють умови призначення пенсії за віком, не відповідають дійсності, оскільки вказані норми є чинними і не визнавалися такими, що не відповідають Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту “а” ст. 54, ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, від 24.12.2015 № 911 -VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Дія вищезазначених статей, поширюється на осіб, які мають право на призначення пенсій за вислугу років, та не врегульовує питання призначення пенсії за віком, а отже посилання позивача на це рішення є необгрунтованим.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: Пенсійний фонд України, про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова