30 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/126/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,
представника позивача - Висота І.А.,
представника відповідача - Пуніна Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11.11.2021 №2235 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до відповідальності";
- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області анулювати запис у послужному списку ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11.11.20221 № 2235.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 24 липня 2021 року до чергової частини відділу поліції № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення, що у АДРЕСА_1 виявлено труп гр. ОСОБА_2 , у зв'язку з чим на місце події направлено СОГ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП. При огляді трупу гр.П. старшим слідчим СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП капітаном поліції ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ран, саден та синців на голові та обличчі. На виконання законодавчих вимог за даним фактом позивачем внесено відомості до ЄДРДР з попередньою кваліфікацією ч.1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою "нещасний випадок". Після проведення розтину трупу П. встановлено, що причиною смерті останнього є закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду та в м'які мозкові оболонки, однак на підставі інформації СМЕ кваліфікація кримінального правопорушення не змінена. Враховуючи викладене, висновки службового розслідування за вказаним фактом та винесений наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зауваження не відповідають дійсності, оскільки останньою вчинені необхідні та своєчасні заходи, а також виконані належним чином покладені на неї повноваження капітана поліції. Наголосила, що ні висновком, ні наказом не конкретизовано у чому виразилось невиконання вимог Конституції України, законів України та інших нормативних актів чи Присяги поліцейського, а також непрофесійне виконання службових обов'язків.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
01 лютого 2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що позивач неправильно кваліфікувала скоєний злочин, що могло привести до знищення доказів кримінального правопорушення та можливості підозрюваному уникнути кримінальної відповідальності. Викладене підтверджено в межах службового розслідування, за результатами якого складно висновок від 10 листопада 2021 року, що послугував підставою для винесення наказу №2235 від 11 листопада 2021 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.
18 лютого 2022 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій остання заперечує проти відзиву на позов та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 27 червня 2014 року по теперішній час проходить службу в органах Національної поліції і станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувала на капітана поліції ГУНП в Полтавській області.
24 липня 2021 року до відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області по лінії "102" від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про те, що 24.07.2021 близько 15:30 за адресою: АДРЕСА_1 , померла його дружина - ОСОБА_4 .
За вказаним фактом 24.07.2021 слідчим відділенням відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області розпочато кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170430000682 від 24.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (з відміткою нещасний випадок).
У подальшому, під час розтину трупу ОСОБА_4 , встановлено, що причиною смерті останнього є закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду мозкову та в м'які мозкові оболонки.
01 вересня 2021 року кримінальне правопорушення перекваліфіковано з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть).
З метою своєчасного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи наказом ГУНП в Полтавській області від 14.09.2021 № 887 призначено службове розслідування дисциплінарною комісією, за результатами якого складено висновок від 10 листопада 2021 року, відповідно до якого встановлено, крім іншого, що за неналежне виконання своїх службових обов'язків, що виявилося у порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2, п. 3 р. VІ Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 06.07.2017 № 570, що виразилося в неправильній та упередженій оцінці обстановки на місці події, обставин та тяжкості вчиненого злочину, невжитті необхідних заходів, спрямованих на встановлення можливих свідків і очевидців події, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою "нещасний випадок" та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного тяжкого тілесного ушкодження гр. П., що спричинило смерть потерпілої, старшому слідчому слідчого відділення відділу поліції № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітану поліції ОСОБА_1 оголошено зауваження.
На підставі такого висновку винесено наказ №2235 від 11.11.2021 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності, порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2, п. 3 р. VІ Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 06.07.2017 № 570, що виразилося в неправильній та упередженій оцінці обстановки на місці події, обставин та тяжкості вчиненого злочину, невжитті необхідних заходів, спрямованих на встановлення можливих свідків і очевидців події, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою "нещасний випадок" та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного тяжкого тілесного ушкодження гр. П., що спричинило смерть потерпілої, старшому слідчому слідчого відділення відділу поліції № 1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітану поліції ОСОБА_1 оголошено зауваження. .
Не погоджуючись з таким наказом в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У своїй діяльності поліція відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07 жовтня 2018 року.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Системний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов'язків, визначених статтею 1 цього Статуту, у тому числі, основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Цей наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: - висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; - відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку).
Наведені приписи узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Своєю чергою, суб'єкт владних повноважень, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Як зазначалося вище, підставою для видання спірного наказу ГУНП у Полтавській області від 11 листопада 2021 року № 2235 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління» став висновок службового розслідування про неналежне виконання своїх службових обов'язків, що виявилося у порушенні порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2, п. 3 р. VІ Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 06.07.2017 № 570, що виразилося в неправильній та упередженій оцінці обстановки на місці події, обставин та тяжкості вчиненого злочину, невжитті необхідних заходів, спрямованих на встановлення можливих свідків і очевидців події, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою "нещасний випадок" та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного тяжкого тілесного ушкодження гр. ОСОБА_2 , що спричинило смерть потерпілої.
Зокрема, порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII дисциплінарна комісія убачає у зниженому контролі за роботою підлеглих під час несення добового наряду, неналежному контролі за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення.
Разом із тим, у висновку службового розслідування не конкретизовано, які саме функціональні обов'язки неналежно виконувала ОСОБА_1 . Висновок містить лише загальний опис обставин по факту повідомлення про смерть особи П.
Крім того, судом критично оцінюється посилання відповідача на неналежний контроль з боку позивача за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою "нещасний випадок", оскільки, по-перше, первинна кваліфікація містить примітку "Виявлення опізнаного трупа", що не є тотожним поняттю природної смерті, а, по-друге, за результатами огляду тіла на місці події спеціалістом - судово-медичним експертом не було виявлено видимих тілесних ушкоджень, які б свідчили про насильницьку смерть П.
В зв'язку з необхідністю проведення огляду місця події до слідчої дії було залучено спеціалізовану пересувну криміналістичну лабораторію Експертної служби. Також, до проведення огляду місця події було залучено старшого слідчого-криміналіста слідчого управління ГУНП в Полтавській області Мартинюка О.М.
Як вбачається з матеріалів справи, т.в.о. начальника відділу поліції № 1 ГУНП в Полтавській області підполковник поліції Грузин М.М., маючи персональний електронний ключ до Єдиного реєстру досудових розслідувань, до моменту проведення позивачем огляду місця події (який був проведений ОСОБА_1 в період часу з 17 год.46 хв. до 20 год. 25хв.), 24.07.2021 о 17 год. 32 хв. ОСОБА_5 особисто вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо повідомлення про виявлення гр. П. без ознак життя. ОСОБА_5 особисто визначив попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення у відповідній графі Єдиного реєстру досудових розслідувань - ч.1 ст. 115 КК України.
Отже, позивачем не вносились данні до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кваліфікації та відкриття кримінального провадження.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області анулювати запис у послужному списку ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11.11.20221 № 2235 суд зауважує, що визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності вже є безумовною підставою для внесення відповідних записів до особової справи позивача щодо відсутності дисциплінарного стягнення, тобто є ефективним способом захисту порушеного права.
Тому суд не вбачає підстав для покладення на відповідача додаткових зобов'язань у вигляді анулювання запису про накладення дисциплінарного стягнення, що є неналежним способом захисту порушеного права.
За таких обставин, дана вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Часткове задоволення позову на впливає на розподіл судових витрат, понесених позивачем (судовий збір 908,00 грн.), оскільки наказ відповідача визнається протиправним та скасовується, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 454,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Матеріали справи містять лише ордер на надання правничої допомоги №1066847 від 31.12.2021.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача в судових дебатах не заявляв відповідну заяву про те, що ним будуть подаватися відповідні докази після ухвалення рішення. В судових дебатах (30.06.2022) представник позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу, разом з тим не надав відповідних доказів.
04 липня 2022 року (на стадії виготовлення повного тексту рішення) через канцелярію суду представником позивача - адвокатом Сватенко В.Б. подано клопотання про стягнення судових витрат. Разом з тим, вказана заява не відповідає вимогам статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, клопотання не містить доказів його надіслання іншим учасникам справи.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11.11.2021 №2235 "Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до відповідальності", яким старшому слідчому слідчого відділення відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області капітану поліції ОСОБА_1 оголошено зауваження.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 липня 2022 року.
Головуючий суддя Г.В. Костенко