Справа № 420/26386/21
07 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Южненська міська рада, про визнання протиправними дії та скасування постанови
До Одеського окружного адміністративного суду 21 грудня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області;
2. Скасувати постанову Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №62492518 від 28.12.2020 року про закінчення виконавчого провадження.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що державним виконавцем передчасно було закінчено виконавче провадження №62492518, про що 28.12.2020 винесено відповідну постанову, де позивач є стягувачем, а третя особа - боржником, оскільки рішення суду у справі №420/177/20 (виконавчий лист від 10.06.2020 року) належним чином Южненською міською радою не виконано. ОСОБА_1 наголошує, що він звертався до Южненської міської ради із заявою про виділення земельної ділянки під збудований гараж, а не за окремим дозволом, котрий сам по собі спір не вирішує. Виконавче провадження, на думку ОСОБА_1 , слід закінчити лише після затвердження міською радою його проекту землеустрою, тому рішення суду по справі №420/177/20 на сьогоднішній день не виконане, спір між позивачем та Южненською міською радою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:006:0254 не вирішено.
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 28 грудня 2021 року залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання до суду належним чином оформлених копій додатків до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, зазначити вірно третю особу та конкретизувати першу позовну вимогу.
Ухвалою судді від 24.01.2022 клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Доручено Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Одеса) подати до Одеського окружного адміністративного належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №62492518 у повному обсязі. Зупинено провадження у справі №420/26386/21 до надходження відповіді на доручення.
Суд зазначає, що копія ухвали від 24.01.2022 року була надіслана та доставлена на електрону адресу відповідача.
Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано. Також, не виконано доручення щодо надання суду копій матеріалів виконавчого провадження №62492518.
Ухвалою суду від 16.06.2022 провадження у справі 420/26386/21 поновлено та витребувано у Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №62492518 у повному обсязі.
Вказана ухвала суду від 16.06.2022 була надіслана на електронний кабінет відповідача у підсистемі «Електронний суд». Однак, вимоги ухвали щодо витребування копій матеріалів виконавчого провадження відповідачем станом на день ухвалення рішення не виконані, будь-яких заяв та/або клопотань суду не надавались.
У судове засідання, призначене на 28 червня 2022 року о 15 год. 15 хв., учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.
27 червня 2022 року до суду (вх.№ ЕП/18000/22) від ОСОБА_1 надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 62492518.
Ухвалою суду від 28.06.2022 року було залучено до участі у справі №420/26386/21 у якості другого відповідача Южненський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Вирішено розпочати спочатку розгляд справи №420/26386/21 та призначено судове засідання на 07 липня 2022 року об 10:00 год. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду.
У судове засідання, призначене на 07 липня 2022 року о 10 год. 10 хв., учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно, причини неявки суду не відомі.
Враховуючи особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ, визначені частиною першою статті 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та/або заяву про продовження процесуальних строків не подав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Глава 11 КАС України визначає особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема категорії термінових адміністративних справ (ст.ст. 268-289).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються статтею 287 КАС України.
Отже, справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби відносяться до категорії термінових адміністративних справ, які розглядаються з урахуванням положень ст.ст. 268, 269, 271, 272 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження 07 липня 2022 року за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №420/177/20 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано Южненську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року було скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в частині зобов'язання Южненську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року залишено без змін.
Рішення суду набрало законної сили 10.06.2020 року.
17 червня 2020 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/177/20 про зобов'язання Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - 11 червня 2023 року.
07 липня 2020 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , начальником відділу Южненського міського відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Свір В.О. було прийнято постанову ВП №6249258 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №420/177/20, що виданий 10.06.2020 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Глуханчуком О.В. про зобов'язання Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га.
22.07.2021 року Южненською міською радою VIII скликання було прийняте рішення № 506-VIII, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу, за адресою: м. Южне Одеської області.
26 липня 2021 року державний виконавець Южненського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі за текстом - Южненський відділ ДВС) Прасолова А.С. склала Вимогу виконавця адресованої Южненській міській раді в якій вимагає: протягом 10 робочих днів виконати вимоги виконавчого листа №420/177/20 від 10.06.2020 року, виданий Одеським окружним адміністративним судом. Надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва iндивiдуального гаража площею 0,01 га.
28 липня 2021 року до Южненського відділу ДВС надійшов лист № 249/08.02.04 від 27.07.2021 року Южненської міської ради Одеського району Одеської області в якому міська рада повідомляє, що Рішенням Южненської міської ради Одеського району Одеської області №506-VIII від 22.07.2021 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0.0100 га для будівництва iндивiдуального гаражу за адресою: місто Южне Одеської області. Враховуючи вищезазначене відповідно до ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» Южненська міська рада просить винести постанову про закінчення виконавчого провадження №62492518 від 07.07.2020 року про зобов'язання Южненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража.
До вказаного листа № 249/08.02.04 від 27.07.2021 року Южненською міською радою додано копію рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 506-VIII від 22.07.2021 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу».
29 липня 2021 року постановою ВП № 622518 державного виконавця Южненського відділу ДВС Прасоловою А.С. про закінчення виконавчого провадження, було встановлено, що Боржником вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі. Відповідно до Рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області №506-VIII від 22.07.2021 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва iндивiдуального гаражу за адресою: місто Южне Одеської області. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 420/177/20 виданий 10.06.2020 року суддею Одеського окружного адміністративного суду Глуханчуком О.В. про зобов'язання Южненську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га, закінчити.
В той же день, 29.07.2021 року вказана постанова була надіслана для виконання та до відома Южненській міській раді, ОСОБА_1 та Одеському окружному адміністративному суду.
Не погоджуючись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
В першу чергу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
09 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові по справі №9901/23/19 навела наступний правовий висновок.
За частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно із частиною третьою статті 124 Основного Закону юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У подальшому, Верховним Судом у складі судді Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 06.05.2022 року по справі №990/65/22 зазначено таку правову позицію.
Право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, із якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням чи бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Необхідно звернути увагу на те, що дія - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Разом з тим, просячи суд визнати протиправними дії Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Кулєшов Володимир Володимирович не зазначає про характер цих дій, їх негативні наслідки для його прав і інтересів та більш того, не вказує яким чином може бути відновлено його порушене цими протиправними діями право, не заявляє такої вимоги.
Крім того, повертаючись до змісту частини 1 статті 5 КАС України, а саме пункту 2 (визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень), суд звертає увагу позивача на те, що скасуванню Постанови ВП №62492518 від 29.07.2021 передує така процесуальна дія як визнання цієї Постанови протиправною. Тобто, перш ніж скасувати спірний індивідуальний акт суду необхідно встановити наявність/відсутність в ньому протиправності, а саме ознак порушення ним прав особи (позивача) за своїм змістом.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
Так, суд погоджується з доводами позивача про належне саме йому право обирати спосіб захисту за яким він звертається до суду.
Проте, виходячи з викладеного вище, з урахуванням вимог статей 2, 5 КАС України, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є належним позивачем по справі, а встановити чи його є відповідне право або інтерес порушеним, суд може лише надавши оцінку спірним правовідносинам.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.9 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Виконавче провадження, в якому було прийняте спірну постанову від 29.07.2021 року, було розпочате на підставі виконавчого листа Одського окружного адміністративного суду №420/177/20 про зобов'язання Южненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га.
Варто зазначити, що вказаний виконавчий лист та імперативний обов'язок Южненської міської ради, що міститься в ньому, є зрозумілими та не потребують будь-яких роз'яснень чи додаткових тлумачень.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення ОСГ, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
22.07.2021 року Южненська міська рада повною мірою виконала зазначений обов'язок та своїм рішенням сесії надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража площею 0,01 га.
Такі обставини не заперечує сам позивач в своєму позові, зазначаючи, що ним 05.10.2021 року було замовлено проект землеустрою, сплачено кошти за його виготовлення та 21.10.2021 року подано на затвердження до Южненської міської ради. (а.с. 2)
Проте, на переконання ОСОБА_1 , рішення суду по справі №420/177/20 станом на день звернення до суду з даним позовом не виконано, оскільки Южненська міська рада не затвердила його проект землеустрою, не розглянула його клопотання від 21.10.2021 року про затвердження проекту та передання земельної ділянки у власність.
Суд звертає увагу позивача на те, що питання про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність особи є окремою, самостійною стадією реалізації права особи на отримання земельної ділянки у власність. Саме на цій стадії власник ділянки - територіальна громада (в особі органу місцевого самоврядування) розглядає отримані документи, у тому числі проект землеустрою, надає їм оцінку в контексті норм Земельного Кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та з врахуванням інтересів громади.
Тому неможливо поєднати ці дві стадії (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження проекту з наданням у власність) вирішення земельних питань з реалізації права особи на землю.
Обов'язок місцевої ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою не кореспондує її обов'язок затвердити такий проект.
Під час вирішення справи №420/177/20 та ухваленні рішення судом надавалась оцінка діям органу місцевого самоврядування саме під час відмови у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою. Питання щодо затвердження у подальшому такого проекту судом не вирішувалось та не розглядалось.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець Южненського відділу ДВС прийнявши рішення про закінчення виконавчого провадження №62492518 виходив з вірних міркувань щодо його фактичного виконання в повному обсязі та виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 194, 205, 229, 243-246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: Южненська міська рада, про визнання протиправними дії та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідачі:
- Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529).
- Южненський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65481, Одеська область, Одеський район, м.Южне, вул. Миру, 16).
Третя особа - Южненська міська рада Одеського району Одеської області (65481, Одеська область, м. Южне, пр.Григорівського десанту, 26-а, код ЄДРПОУ 21018103).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.