Справа № 305/484/22
Закарпатський апеляційний суд
07.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/283/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 30.03.2022.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, тимчасово не працюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 10 (десять) діб.
Зараховано громадянину ОСОБА_3 , у строк відбуття адміністративного арешту, період його затримання з 23 год. 29.03.2022 по 08 год. 30.03.2022.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007122 від 29.03.2022 та постанови судді від 30.03.2022 вбачається, що 29.03.2022 близько 23 год., прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В), на відстані 10 метрів від лінії державного кордону на напрямку прикордонного знаку №307 (територія Великобичківської об'єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області), був виявлений та в подальшому затриманий громадянин України ОСОБА_1 , спільно з громадянами України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, вчинене групою осіб, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить постанову судді від 30.03.2022 скасувати у частині накладення на нього адміністративного стягнення та призначити йому за ч.2 ст.204-1 КУпАП замість 10 діб адміністративного арешту, штраф у розмірі 8500 грн. Вважає, що суд призначив йому надто суворий вид стягнення, який не відповідає даним
-2-
про його особу та тяжкості вчиненого ним правопорушення. При застосуванні найсуворішого виду стягнення, передбаченого санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП суддя не вказала, які саме обставини, передбачені ст.34 КУпАП були нею взяті до уваги. Просить врахувати, що він щиро розкаюється у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину та має можливість сплатити штраф.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, судову кореспонденцію отримував, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП. Окрім того, апеляційний суд враховує заяву ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутності.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суддя, у відповідності до положень статей 280,283 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статей 251,252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Cуд першої інстанції всебічно й повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 спільно з громадянами України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 29.03.2022 близько 23 год. здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, під час чого на відстані 10 метрів
-3-
від лінії державного кордону на напрямку прикордонного знаку №307 (територія Великобичківської об'єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області) був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В).
Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, вчинене групою осіб, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 007122 від 29.03.2022; протоколом про адміністративне затримання від 29.03.2022; рапортом інспектора прикордонної служби В.Славича від 29.03.2022; витягом з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби «Великий Бичків» (тип В) від 30.03.2022; письмовим та особистим поясненням ОСОБА_1 .
При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Що стосується доводів ОСОБА_7 про те, що він не погоджується з рішенням суду в частині накладення стягнення, то вони, на думку апеляційного суду є обґрунтованими з огляду на наступне.
Зокрема, санкція ч.2 ст. 204-2КУпАП, передбачає накладення стягнення у виді штрафу від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення
Відповідно до ст.32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб.
Згідно ст.ст.23,33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На думку апеляційного суду вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином не врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
Статтею 24 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.
-4-
Щире розкаяння винного має бути добровільними, тобто базуватися на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення до ОСОБА_1 , судом першої інстанції не було враховано дані про особу винного та не прийнято до уваги те, що ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні визнав, щиро розкаявся, обставини, що обтяжують відповідальність відсутні.
Отже, застосовуючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП, суд першої інстанції не врахував вказані вище обставини та призначив йому стягнення у виді арешту строком на десять діб, яке, на думку апеляційного суду в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.204-1 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Адміністративне стягнення у виді штрафу в даному конкретному випадку є достатнім для належного виховання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та таким, що сприятиме запобіганню вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову суддіРахівського районного суду Закарпатської області від 30.03.2022 щодо ОСОБА_8 , в частині накладення адміністративного стягнення змінити.
Накласти на ОСОБА_8 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмір 500 (п'ятиста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
В решті постанову суду від 30.03.2022 щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя