06 липня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 700/11/22
Провадження № 22-ц/821/760/22
Категорія: 304000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.
секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2
відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 31 січня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Пічкура С.Д. в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів,-
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір № 24/09 від 24.09.2020 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити МДФ та мебельні вироби, перелік яких визначено в Додатковій угоді № 1 до Договору на загальну суму 100000,00 грн.
ОСОБА_1 вказує, що він, як сторона Договору від 24.09.2020 року, відповідно до пункту 3.1.1 договору сплатив відповідачу попередню оплату у сумі 70000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору - строк виготовлення, доставки та встановлення складає 45 робочих дні з дня отримання попередньої оплати.
Позивач зазначає, що 08.11.2021 року було підписано акт взаємозвірки зобов'язань по договору № 24/09 від 24.09.2020 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язувався виконати умови договору, а саме поставити МДФ та мебельні вироби до 15.11.2021 року.
Проте, станом на 06 січня 2022 року відповідачем умови договору не виконано, МДФ та мебельні вироби згідно Додаткової угоди № 1 до договору не поставлено.
В зв'язку з вищевикладеним, вказує позивач, він змушений за захистом своїх порушених прав звертатися до суду і просив постановити рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в розмірі 70000,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. та судовий збір в сумі 908,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 31 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 70000,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що невиконання відповідачем умов договору № 24/07 від 24.09.2020 року є підставою для повернення грошових коштів у сумі 70000,00 грн. на вимогу позивача.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Доводи особи, яка подали апеляційні скарги
В апеляційній скарзі, поданій 28 квітня 2022 року, ОСОБА_3 вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, постановленим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відповідач неодноразово повідомляв покупця ОСОБА_1 про відсутність дизайнерських рішень щодо виробів, вказаних у Додатковій угоді № 1 Договору.
Незважаючи на відсутність узгоджених дизайнерських та технічних рішень, відповідач виконав на 90% поставку та монтаж виробів, вказаних у п. 1 Договору.
Крім того, терміни поставки та монтажу, вказані в Договорі у позиціях 1, 2, 3, 4 додаткової угоди виконані, на що суд не звернув уваги, у зв'язку з чим неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
На думку особи, що подала апеляційну скаргу, позивач у позові не вказав правові підстави розірвання договору від 24.09.2020 року та причини невиконання зобов'язання відповідачем, які виникли внаслідок відмови у наданні дизайнерських рішень та неадекватної поведінки самого позивача, зокрема висловлювань образ з супроводженням нецензурних висловів з приниженням честі та гідності відповідача. Негативна поведінка позивача сприяла виконанню не в повному обсязі відповідачем договірних зобов'язань. Вина відповідача в такому випадку відсутня. Угода з урахуванням викладених обставин, які призвели до порушень зобов'язань, є нікчемною.
Відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , якій надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 28 квітня 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Різник Ю.С. вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 31 січня 2022 року - залишити без змін. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
У відповідності до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №24/09 від 24.09.2020 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити МДФ та мебельні вироби перелік яких визначено в Додатковій угоді №1 до Договору на загальну суму 100000, 00 грн.
Згідно пункту 3.1.1 договору ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_3 попередню оплату 70000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 договору строк виготовлення, доставки та встановлення складає 45 робочих днів з дня отримання попередньої оплати.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на 08.11.2021 року в порушення вимог умов договору, всіх строків та термінів ФОП ОСОБА_3 , свої зобов'язання не виконав, МДФ та мебельні вироби, перелічені в додатковій угоді №1 до Договору, позивачу не поставив.
Згідно підписаного 08.11.2021 року акта взаємозвірки зобов'язань по договору № 24/09 від 24.09.2020 року, ФОП ОСОБА_3 зобов'язувався виконати умови договору, а саме поставити МДФ та мебельні вироби до 15.11.2021 року, проте, не зробив цього.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем умови договору належним чином виконано, МДФ та мебельні вироби згідно Додаткової угоди №1 до договору поставлено.
Суд відхиляє доводи апелянта щодо безпідставності позовних вимог, оскільки ОСОБА_3 не надано ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції жодних доказів на виконання своїх зобов'язань за договором та порушення умов договору позивачем ОСОБА_1 , зокрема, відсутні і будь-які докази виконання відповідачем п. 4.2 укладеного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ФОП ОСОБА_3 22.11.2021 року позивачем було направлено повідомлення вимогу про відмову від прийняття та оплати МДФ та меблевих виробів, визначених в Додатковій угоді №1 та вимогою в семиденний строк відшкодувати збитки, завдані відповідачем, які складають із суми попередньої оплати в розмірі 70000 грн., проте відповідач до теперішнього часу умови договору не виконав, МДФ та мебельні вироби позивачу не передав.
В зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що в зв'язку з невиконанням умов договору № 24/07 від 24.09.2020 року відповідачем, є підстави для повернення грошових коштів у сумі 70000 грн. на вимогу позивача ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції перевірив наведені аргументи та дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що доводи позивача про порушення його права, передбаченого вище вказаними правовими нормами, у встановленому законом порядку підтверджені.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи; суд дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України. У мотивувальній частині судового рішення наведено дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких суд виходив при вирішення спору.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 20000 гривень, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження факту понесених судових витрат ОСОБА_1 до матеріалів справи було надано копію Договору № 31/12/2021 від 31.12.2021 року, копію акту прийому передачі наданих послуг (виконання робіт) до договору № 31/12/2021 про надання правової допомоги від 31.12.2021 року, а також копію прибуткового касового ордеру №10 від 31.12.2021 року.
Відповідно до прибуткового касового ордеру №10 від 31.12.2021 року ОСОБА_1 сплатив вказаний гонорар у розмірі 20000 гривень в повному обсязі на поточний рахунок Адвокатського бюро «Попова Андрія».
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, та застосовуючи положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність витрат, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., що підтверджено документально.
Що стосується судових витрат при розгляді справи в апеляційній інстанції, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача - адвокат Різник Ю.С. при подачі відзиву на апеляційну скаргу, заявив клопотання про стягнення з апелянта (відповідача) судових витрат за надання правової допомоги при підготовці відзиву на апеляційну скаргу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: - договір про надання правової допомоги від 18.05.2022 року; ордер про надання правничої допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) до Договору № 1/18/05/2022 про надання правової допомоги від 18.05.2022 року; прибутковий касовий ордер № 5 від 24.05.2022 року на суму 10 000 грн.
Надаючи оцінку доказам у справі, суд апеляційної інстанції враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, де зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VІ).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, врахувавши критерій реальності наданих доказів та обсяг виконаних робіт адвоката на представництво інтересів сторони в суді апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника позивача - адвоката Різник Ю.С. на суму 5 000 грн., оскільки така сума буде відповідати принципу співмірності та розумності і буде узгоджуватися також із позицією Великої Палати ВС справа № 904/4507/18 щодо визначення критеріїв розміру гонорару.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про можливість стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення коштів - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000, 00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко
/ текст постанови суду виготовлений 06 липня 2022 року/