Справа № 536/2156/21 Номер провадження 33/814/288/22Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категорія ст. 124 КУпАП
06 липня 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2022 року,-
Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2022 року провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - закрито, в зв'язку з відсутністю події і складу в його діях адміністративного правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 332472 від 29.11.2021 зазначалося, що 29.11.2021 року о 13 год. 30 хв. в місті Запоріжжі Вознесінівський район, по вулиці Сергія Тюленина (міст Преображенський), ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом DAF XF 105/460 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Skoda Fabia Classic д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у інкримінованому йому правопорушенні не визнав. Підтвердив позицію, викладену у поясненні, відповідно до якого він рухався в місті Запоріжжя, по вулиці Сергія Тюленіна в напрямку мосту Преображенського по другій смузі руху. Ця дорога до заїзду на міст має дві смуги руху, 1- права смугу руху призначена для маршрутних транспортних засобів, 2-ліва смуга руху для інших учасників руху. Перед заїздом на міст він рухався по другій смузі руху, для того щоб не зачепити опору моста брав виворіт ліворуч. Під час заїзду на міст відчув невеликий поштовх, подивившись в сферичне дзеркало побачив дах автомобіля. Після того як вийшов з автомобіля побачив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Вважає, що правила дорожнього руху порушила ОСОБА_1 , оскільки вона рухалась по смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушила п. 17.1. ПДР України.
Водій ОСОБА_1 вказала, що вказана ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 10.1 ПДР України та вказала, що перед заїздом на міст ім. Преображенського вона перестроїлась в правий ряд та почала виконувати безпосередньо маневр повороту праворуч, зайнявши при цьому відповідне крайнє положення на проїзній частині, в момент виконання маневру вона відчула удар в заднє ліве-крило свого ТЗ, тобто вона уже майже закінчила виконувати маневр та весь корпус її авто знаходився на мосту.
В цей час вантажний автомобіль з невідповідного положення рухаючись позаду неї, виконуючи маневр повороту праворуч скоїв зіткнення з її авто, тобто не переконавшись у безпеці маневру, не зайнявши відповідне положення на проїзній частині (відповідне праве, положення) і не дотримавшись безпечного бокового інтервалу.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просила постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21.04.2022 року скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що саме дії ОСОБА_2 призвели до даної дорожньо-транспортної пригоди. Однак, на думку, апелянта, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи фактично взяв до уваги лише пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому проігнорувавши інші докази у справі, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №332472 від 29.11.2021 року, схему ДТП, які на його думку доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Окрім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що повний текст оскаржуваної постанови вона отримала засобами поштового зв'язку 11.05.2022 року, після чого нею 18.05.2022 року подано апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Враховуючи те, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 11.05.2022 року, тому подана нею 18.05.2022 року апеляційна скарга підлягає розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.11.2021 року близько 13:30 год. в місті Запоріжжі, по вулиці С. Тюленіна (міст Преображенського), відбулася ДТП за участі ОСОБА_2 , водія ТЗ DAF XF 105.460, та ОСОБА_1 , водієм ТЗ Skoda Fabia Classic. Внаслідок цієї події автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявні докази у справі не підтверджують вини ОСОБА_2 , який за встановлених обставин, розраховуючи на дотримання ПДР іншим водієм, не міг вчасно зреагувати та безпечно закінчити початий маневр повороту. А відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення особи не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження в цій справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП потрібно закрити.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 10.1 ПДР встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до п.14.3 ПДР водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.
Згідно з п. 17.1 ПДР, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо фактичних обставин справи, а саме того, що відповідно до схеми з місця ДТП, дорога до мосту складається з двох смуг руху, по мосту - по одній смузі руху (що не заперечується сторонами), і після зіткнення ТЗ під керуванням ОСОБА_5 знаходився майже на мосту, попереду ТЗ під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював заїзд на міст з лівої смуги руху (про що свідчить зазначена в схемі відстань між правим краєм проїзної частини та ТЗ під керуванням ОСОБА_2 ).
Доводи апелянта про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення суперечать показанням свідків та такі протиріччя не спростовані будь-якими фактичними доказами, суд залишає поза увагою з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, визначити наявність чи відсутність вини водія ОСОБА_2 , виходячи із вищенаведених доказів, а саме схеми з місця ДТП, фототаблиць, на яких відображено місцерозташування транспортних засобів та механічні пошкодження, неможливо. Однак, самим скаржником не надано суду належних і достатніх доказів вини ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні та не спростовано показань свідків..
А відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення особи не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.
Європейський суд з прав людини, у рішенні від 14.02.2008 року по справі «Кобець проти України» зазначив, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п.43).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо тлумачення сумнівів доведеності вини ОСОБА_2 на його користь.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Будь-яких належних і достатніх доказів на спростування встановлених судом обставин справи ОСОБА_5 до суду не додала.
Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Клопотання про поновлення строку - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 квітня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин