Справа № 527/1099/22
провадження № 1-кп/527/149/22
07 липня 2022 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника- ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022221240000269 від 16.04.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років і в разі постановлення обвинувального вироку йому може загрожувати покарання лише у вигляді позбавлення волі. Обвинуваченому відомі анкетні дані та адреси проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні, у ОСОБА_5 відсутні стійкі соціальні та родинні зв'язки, а тому, перебуваючи на свободі, усвідомлюючи можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі, він може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам. За таких обставин, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просив продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, без можливості внесення застави.
Ухвалою суду від 04.07.2022 проведення судового засідання з розгляду вищевказаного клопотання прокурора було призначено в режимі відеоконференції.
Обвинувачений ОСОБА_5 утримується у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», з якою 07.07.2022 була відсутня технічна можливість проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції.
Відповідно до п. 7 роз'яснення Верховного Суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, з належною мотивацією такої процедури розгляду, якщо через об'єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, та надав пояснення, аналогічні викладеним в клопотанні.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. В обґрунтування заперечень зазначив, що у вказаному кримінальному провадженні проведені всі слідчі та процесуальні дії, які сторона обвинувачення вважала необхідними, а відтак відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти будь-які кримінальні правопорушення, ризик впливу на свідків також відсутній. Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, а саме - домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно п.1, п.3, п.4 п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).
Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 . Суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров'я, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків (не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та офіційного джерела доходів, за місцем реєстрації не мешкає). Також суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, тобто у вчиненні умисного протиправного діяння проти найвищої соціальної цінності, визнаної в Конституції Україні, а саме життя і здоров'я людини, яка охороняється державою, відтак, з огляду на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку.
В той же час, потерпілий та свідки не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховатися від суду, незаконно впливати на свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_5 обвинувачується.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.
А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів . Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду та незаконного впливу на свідків, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.
За таких обставин клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме- домашній арешт, суд залишає без задоволення.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 13.07.2022 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд, відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177, 183,194,372,376,392 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора -задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме з 07 липня 2022 року по 04 вересня 2022 року, включно, без визначення застави.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який, а саме домашній арешт- відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1