05.04.2007 Справа № А27/237
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Прокопенко А.Є. -доповідач
суддів: Крутовських В.І, Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Врона С.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Ровенська І.В., довіреність №34 від 05.01.07, представник; Буря О.Є., довіреність №1.1-27-13 від 30.01.07, представник;
від відповідача: Прошакова М.В., довіреність №621/10/08-06-18 від 15.01.07, головний держподатінспектор; Васильев О.В., довіреність №911/10/08-09-15 від 17.01.07, заступник начальника інспекції; Варданян Г.С., довіреність №9199/10/08-10/1-15 від 28.03.07, начальник юридичного управління;
Токарєва Р.М. довіреність №2665/10/08-09-15 від 26.01.07 головний держподатревізор-інспектор
розглянувши матеріали апеляційних скарг відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія "Дніпроавіа» м.Дніпропетровськ та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.06р. у справі № А27/237
за позовом відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія "Дніпроавіа, м.Дніпропетровськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м.Дніпропетроськ
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2006р. у справі №А27/237 (суддя -Татарчук В.О.) частково задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія "Дніпроавіа» м.Дніпропетровськ до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 16.08.2006р. №0001538821/3/19527.
В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 16.08.2006р. №0000118821/3/19526 - відмовлено.
Стягнуто з державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.
Оскаржуючи постанову господарського суду ВАТ “Авіаційна компанія "Дніпроавіа» просить ії скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме п. 7.4.1 та п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість». Також скаржник вважає, що судом невірно застосовано положення п. 1.8 ст.1, п.7.7.5 ст .7 Закону України “Про податок на додану вартість». Скаржник зазначає, що підприємством для визначення права на відшкодування ПДВ з бюджету використовується редакція Закону України “Про податок на додану вартість» станом на 18.11.04р., оскільки податковий орган зменшує бюджетне відшкодування у вересні та жовтні 2004 року.
Не погодившись з постановою господарського суду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та відмовити в позові повністю, посилаючись на те, що постанова суду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.08.06р. №0001538821/3/19527 про застосування позивачу штрафних санкцій в сумі 445837грн. 81коп. необґрунтована та винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
16.08.2006р. СДПІ у м. Дніпропетровську були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000118821/3/19526, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1378999,86грн.;
- №0001538821/3/19527 з визначенням податкового зобов'язання позивача з ПДВ у вигляді штрафних санкцій в сумі 445837,81грн.
Підставою для прийняття спірних рішень був акт №18-08-03/1-01130549 від 24.01.2006р. «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ВАТ «АК «Дніпроавіа» з питань правильності і достовірності заявлених сум ПДВ до відшкодування за вересень 2004р. та жовтень 2004р.».
Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «АК «Дніпроавіа» завищений податковий кредит на 1674325,67грн. в тому числі за:
- вересень 2004р. на 1142345,92грн.;
- жовтень 2004р. на 531979,75грн.
Зазначені порушення допущені позивачем при виконанні договору з ТОВ «Сентоза Лтд» від 05.02.04 №5нп щодо поставки пального, оскільки не були здійснені розрахунки за вказаний товар.
Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою і підлягаючою залишенню без змін постанову господарського суду в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.08.06р. №0000118821/3/19526, а апеляційну скаргу позивача не підлягаючу задоволенню за наступних підстав.
05.02.2004р. між ТОВ «Сентоза Лтд» (Продавець) та ВАТ «АК «Дніпроавіа» (Покупець) був укладений договір №5-нп купівлі-продажу нафтопродуктів.
На виконання договору ТОВ «Сентоза Лтд» були поставлені позивачу нафтопродукти та виписані податкові накладні від 27.08.2004р. №561 на суму 513950,64грн. (ПДВ -85658,44), 30.08.2004р. №562 на суму 3562728грн. (ПДВ -593788грн.), 30.09.2004р. №638 на суму 2777396,90грн. (ПДВ -462899,48грн.), 01.10.2004р. №710 на суму 3191878,50грн. (ПДВ -531979,75грн.).
Позивачем не була сплачена вартість товару, а відповідні суми ПДВ були включені до податкового кредиту в тому числі: у вересні 2004р. - 1142345,92грн., жовтні 2004р. - 531979,75грн.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.97р. №168 “Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Крім того, відповідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Вищенаведена норма пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість», крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного Кодексу), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України №168 “Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст.1 Закону №168).
Законом України “Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону №168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за вересень та жовтень 2004 р. підтверджується зазначеною в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б29/194/04 від 11.05.05 вимогою кредитора ТОВ "Сентоза ЛТД" в розмірі 12 683 518 ,09 грн. (п. 11 вказаної Ухвали).
Виходячи з вищевикладеного ВАТ АК "Дніпроавіа" в порушення п.1.3 п.1.8 ст.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит на 1 674 325,67 грн., в т.ч.:
- за вересень 2004 р. на суму 1 142 345, 92 грн.,
- за жовтень 2004 р. на суму 531 979, 75 грн.
Одночасно апеляційний господарський суд вважає помилковими висновки господарського суду щодо задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення СДПІ у м.Дніпропетровську від 16.08.06р. №0000118821/3/19526 і №0001538821/3/19527.
Як вбачається із матеріалів справи 03.11.04р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №Б29/194/04 про банкрутство ВАТ “АК »Дніпроавіа» з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
11.08.05р. ухвалою господарського суду по вказаній справі було відкрито процедуру санації товариства.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податкові зобов'язання по сплаті податку виникли у позивача після порушення провадження про банкрутство підприємства, на них поширювалась дія мораторію і нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих зобов»язань податковою інспекцією було здійснено неправомірно.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Оскільки порушення, встановлене матеріалами перевірки мало місце у 2005 році, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на вказаний період не розповсюджувалась.
Щодо доповнень позивача від 20.03.07р. в якому викладено позицію підприємства стосовно правомірності зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування.
Як зазначає позивач у поясненні, суми податку на додану вартість за серпень та жовтень 2004р. ВАТ АК “Дніпроавіа» не отримувало на розрахунковий рахунок. ВАТ АК “Дніпроавіа» просило змінити напрямок відшкодування на “зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість», на підтвердження вказаного позивачем надано лист з проханням змінити напрямок відшкодування за вересень та жовтень 2004р., акти документальної перевірки декларацій за вересень та жовтень 2004 року, а також роздруківку з журналу операцій “бюджетне відшкодування» за 2004 та 2006 роки.
Відповідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Тобто підприємство може заявити бюджетне відшкодування як коштами на розрахунковий рахунок (у випадках надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету) а також в рахунок майбутніх платежів.
Згідно пояснень відповідача від 28.03.07р. за 9197/10/08-10/2-27 переплата, яка рахувалась на особовому рахунку підприємства по податковій декларації з ПДВ № 11815 за вересень 2004р. в сумі 989234грн. і податковій декларації з ПДВ №14152 за жовтень 2004р. в сумі 566029грн. була зарахована в оплату інших зобов'язань (приведено відповідну таблицю), які підприємство повинно було сплатити до бюджету грошовими коштами.
Посилання позивача на листи, якими було змінено напрямок відшкодування податку на додану вартість “з розрахункового рахунку» на зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість» не впливає на сам факт бюджетного відшкодування.
Приймаючи до уваги викладене, постанова господарського суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м.Дніпропетровськ задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія "Дніпроавіа, м.Дніпропетровськ відмовити.
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків, м.Дніпропетровськ задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.06р. у справі № А 27/237 скасувати.
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя В.І.Крутовських
Суддя А.К.Дмитренко
З оригіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян