ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91000, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91000, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
15.10.07 Справа № 6/463.
Суддя Василенко Т.А., розглянувши скаргу № 598 вих. від 05.09.07 Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод» на дії відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України по справі № 6/463 за позовом
Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасна Луганської області
до 1-го відповідача - Державної виконавчої служби Луганської області, м. Луганськ
до 2-го відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ
про стягнення 4 858 грн. 29 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -не прибув;
від 1-го відповідача -не прибув;
від 2-го відповідача -Кильчинський Є.С., дов. № 09-27/31 від 09.01.07.
від Головного управління юстиції Луганської області -не прибув;
від ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України -не прибув;
Позивач - Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод» звернувся до суду із скаргою від 05.09.07. № 598-ю на неправомірність дій відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України по винесенню постанови про відмову в відкритті виконавчого провадження ВП № 4517439 від 17.08.07. з вимогою про скасування вказаної постанови.
Позивач не скористувався своїм правом участі у судовому засіданні та тричі не з'явився до суду (скарга призначалася до слухання ухвалами від 11.09.07, 20.09.07, 01.10.07), при цього жодного разу не надав доказів неможливості явки повноваженого представника у судові засідання. Разом з цим позивачем до суду направлена телеграма, за якою останній вказує, про неможливість явки у судове засідання представника заводу та просить відкласти розгляд справи. Клопотання за телеграмою про відкладення розгляду справи судом відхиляється, як нічим не обгрунтоване. Окрім цього, слід визначити, що неявка одного представника юридичної особи не перешкоджає для представництва її інтересів іншої особи.
Разом з цим, відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
З огляду на викладене справа розглядається за відсутністю представника позивача та інших учасників процесу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, зокрема на наступне.
20.08.07. ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України повернув стягувачу наказ господарського суду Луганської області № 6/463 від 19.02.07. з постановою про відмову в відкритті виконавчого провадження від 17.08.07. з підстав не визначення боржника, його коду та адреси.
Позивач вважає такі дії неправомірні, оскільки у даному випадку мова йде про стягнення надмірно утриманого виконавчого збору, а не боргу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення коштів з Державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства України і на думку позивача, виконавчий документ повинен бути направлений до органів казначейства саме органом виконання рішень, а не стягувачем безпосередньо.
Відповідачі, а також орган виконання судових рішень будь-які пояснення або заперечення з приводу поданої скарги не подали.
Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
19.02.07. господарським судом Луганської області на користь позивача було видано наказ № 6/463 про стягнення з Державного бюджету України зайво стягнутої суми виконавчого збору 4 858 грн. 29 коп.
Позивач звернувся до суду із заявою № 310-ю від 24.04.07 за якою просив суд внести зміни до вказаного наказу та зазначити боржника та його місцезнаходження, оскільки ДВС наказ до виконання не приймався, як такий, що не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду від 07.05.07. (яка була залишена в силі постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.07.07) у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Після чого, позивач звернувся до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із повторною заявою № 562-ю від 27.07.07. про прийняття вказаного вище наказу суду до виконання.
Із доданої до скарги позивача копії постанови від 17.08.2007. відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), вбачається, що у даному випадку було відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Луганської області № 6/643 на підставі пунктів 6,7 частини 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із невідповідністю документа положенням ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також з посиланням на ст. 9 Закону, за якою зазначено, що стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.4 та п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пред'явлення виконавчого документу до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону.
Разом з цим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»у випадках передбачених законом, рішення судів та інших органів, щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами.
Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Також вказаною статтею визначено, що органи, установи, організації та особи, зазначені у частині першій статті не є органами примусового виконання.
Тобто, аналізуючи вказані норми закону слід зробити висновок, що органи Державного казначейства України у визначених законом випадках є органами примусового виконання.
Водночас з цим, відповідно до ст. 45, 46 виконавчий збір є коштами виконавчого провадження і зазначені витрати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Наказ від 19.02.07. № 6/463 був виданий позивачу щодо стягнення з Державного бюджету України виконавчого збору у сумі 4 858 грн. 29 коп., оскільки вказані кошти обліковуються на відповідних рахунках Державного бюджету України то і виконання вказаного виконавчого документу повинно здійснюватися саме органами Державного казначейства, а не державною виконавчою службою.
Окрім цього, слід зауважити, що відповідно до ст. 121-2 ГПК України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал та постанов, тобто за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарській суд або визнає доводи скаржника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган ДВС здійснити певні дії, якщо він ухиляється від їх виконання.
З огляду на викладене суду не надано повноважень, щодо скасування постанов державного виконавця.
З урахуванням зазначеного, підстав для задоволення скарги позивача не має, у зв'язку з чим її слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу позивача - Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод» від 05.09.07. № 598-ю залишити без задоволення.
Суддя Т.А. Василенко
Помічник судді Т.В. Шкуть