28.02.2007 Справа № А36/221 (А27/140)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Прокопенко А.Є. -доповідач
суддів: Дмитренко А.К., Швець В.В.
При секретарі судового засідання Врона С.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Тиховліс В.Р., довіреність №б/н від 31.08.06, представник;
від відповідача: Лапта Н.В., довіреність №1921/9/10-017 від 12.02.07, преший заступник начальника відділу; Сеннов О.А., довіреність №14858/9/10-017 від 10.08.07, головний держподатінспектор юридичного відділу; Пилипон В.О., довіреність №8417/9/10-017 від 30.05.06, начальник юридичного відділу; Паляничка Н.М., довіреність №10807/9/10-017 від 24.07.06, старший держподатінспектор; Прошакова М.В., довіреність №15186/9/10-017 від 17.08.06, головний держподатінспектор відділу МДПІ;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт.Ювілейне Дніпропетровського району, Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.06р. у справі № А 36/221(А27/140)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт. Ювілейне Дніпропетровського району, Дніпропетровської області
до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000021542/0 від 17.04.2006 та зобов"язання надати висновок.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2004р. у справі № А36/221(А27/140) (суддя - Кожан М.П.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт. Ювілейне Дніпропетровського району, Дніпропетровської області до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Дніпропетровського району про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000021542/0 від 17.04.2006 та зобов"язання надати висновок.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000021542/0 від 17.04.2006р. Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області.
В задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Оскаржуючи постанову господарського суду Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області просить її скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне.
Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з ПДВ та Розрахунку сум бюджетного відшкодування за лютий 2006р. ТОВ ВП «Агро-Союз" (акт № 46/15А від 14.04.2006р.) встановлено, що Розрахунок сум бюджетного відшкодування заповнено з порушенням норм податкового законодавства, а саме: в рядок З Розрахунку сум бюджетного відшкодування за лютий 2006р. [сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)], згідно наданих банківських документів (філія «Райффайзенбанк Україна" в м. Дніпропетровську та АКБ «ХФБ Банк Україна") неправомірно включено сплату постачальникам за придбані товари фактично одержані не в попередньому звітному періоді (січень 2006 року) в сумі 1016714,85грн. згідно платіжних доручень, чим порушено пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість".
Скаржник вважає, що господарським судом Дніпропетровської області не враховано п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-ХІ (із змінами та доповненнями ) при винесенні постанови по справі.
Також скаржник посилається на те, що судом не досліджені первинні банківські документи, платіжні доручення, щодо періоду сплати позивачем постачальникам вартості товарів на загальну суму 8346909,37 грн., в тому числі ПДВ 1391151,66 грн. Лише на підставі наданих позивачем до суду копій банківських документів, без їх досліджень щодо періоду сплати позивачем за товар постачальникам, судом в порушенні п.п. 7.7.1 п.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" винесено постанову щодо визнання нечинним повідомлення-рішення МДПІ.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи висновки суду законними та обгрунтованими.
Позивач посилається на те, що господарським судом Дніпропетровської області правомірно зроблений висновок про порушення відповідачем норми Закону України “Про податок на додану вартість», що регламентує порядок визначення достовірності нарахування платником податку на додану вартість бюджетного відшкодування.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Відповідачем була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача поданої за лютий 2006р., за результатами якої був складений акт № 46/15А від 14 квітня 2006р.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Дніпропетровською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021542/0 від 17.04.2006р. та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1016714грн. 85коп. за 2 місяць 2006р.
Згідно пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Відповідно до пп. «в»пп.4.2.2 п.4.2. ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»(далі Закон №2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган в наслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків
Таким чином висновок про завищення позивачем бюджетного відшкодування за наслідками камеральної перевірки повинен би був ґрунтуватись на виявлених у податковій декларації арифметичних або методологічних помилках, але акт документальної невиїзної (камеральної) перевірки №46/15А від 14.04.06р. не зазначає про виявлення арифметичних або методологічних помилок. Як зазначено в акті, перевірку проведено з використанням крім даних податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2006 року також дані комп'ютерних інформаційних систем, копій платіжних доручень, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.
Відповідно до пп.. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Таким чином, Законом встановлено, що для визначення достовірності нарахування платником ПДВ бюджетного відшкодування за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства податковому органу необхідно провести позапланову виїзну документальну перевірку платника податків, за результатами якої може бути прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.
Відповідачем прийнято рішення про зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню без проведення позапланової виїзної (документально) перевірки.
Апеляційних господарський суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неврахування господарським судом положень п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», оскільки надане даною нормою право на проведення позапланової перевірки повинно реалізовуватись в порядку, встановленому ч. 8 ст. 11-1 вказаного Закону.
Частиною 8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду. Вказаною правовою нормою встановлено порядок звернення до суду органу державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки для вирішення питання про надання дозволу її проведення.
Лише після отримання вказаного дозволу суду на її проведення згідно ч. 8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Відповідачем такого рішення не надано.
Як стверджує відповідач, ним доведено, що позивачем неправомірно заявлено частку сплати, яка не входить в суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, посилаючись на п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3 до податкової декларацій з податку на додану вартість, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. (в редакції наказу ДПА України від 15.06.05р. за №213).
Вказані доводи не відповідають нормам чинного законодавства приймаючи до уваги наступне.
До юридичних фактів, які є предметом доказування по справі, відносяться:
- наявність від'ємного значення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню в податковому періоді, що передує податковому періоду, за який заявляється бюджетне відшкодування - тобто «від'ємне значення попереднього податкового періоду" (абз. З п/п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ).
Наявність цього від'ємного значення підтверджується Декларацією з ПДВ позивача за січень 2006 р., у якій в рядку 18.2. зазначене від'ємне значення січня 2006 року в розмірі 1 446 919 грн. Це від'ємне значення вказано також в рядку 22.2. Декларації з ПДВ за січень 2006 року, яким воно включено у відповідності з абз. З п/п. 7.7.1. Закону про ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Правильність вирахування позивачем від'ємного значення суми ПДВ у січні 2006 року Відповідачем не заперечується.
Таким чином, є доведеним, що позивач в попередньому звітному періоді мав від'ємне значення суми ПДВ.
Наявність від'ємного значення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню в податковому періоді, за який заявляється бюджетне відшкодування (абз. 1 п/п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ).
Наявність цього від'ємного значення підтверджено Декларацією з ПДВ позивача за лютий 2006 р., у якій в рядку 18.2. зазначене від'ємне значення лютого 2006 року в розмірі 891 651 грн. Від'ємне значення січня 2006 року зазначене в Декларації з ПДВ за лютий 2006 року в рядку 23.
Правильність вирахування позивачем від'ємного значення суми ПДВ у лютому 2006 року Відповідачем не заперечується.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач в попередньому звітному періоді мав від'ємне значення суми ПДВ.
Сума ПДВ, фактично сплачена позивачем у січні 2006 року постачальникам товарів (п/п. а) п/п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ).
Сума ПДВ, фактично сплачена позивачем в ціні товарів постачальникам цих товарів в січні 2006 року підтверджується банківськими виписками банків, що обслуговують позивача, за січень 2006 року. Копії цих банківських виписок приєднані до справи.
Таким чином, банківськими виписками за січень 2006 року підтверджується сума ПДВ, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів у січні 2006 року, тобто у відповідності з формулюванням п/п. 7.7.2. Закону про ПДВ підтверджується «сума податку, сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)".
Пунктом 7.7. ст. 7. Закону про ПДВ, яким встановлюється порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, передбачено, що для отримання бюджетного відшкодування необхідна сукупність вищезазначених юридичних фактів.
Інші факти, на встановленні яких наполягає відповідач, до яких, зокрема відносяться: податковий період, в якому отримані товари; податкові накладні, щодо яких здійснювалася оплата в січні 2006 року; врахування при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду лише тих сум податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів грошовими коштами - не є визначальними при вирішенні даного спору.
Посилання відповідача у поясненні від 26.02.07р. за № 2920/9/10-017 про повторне включення частини спірної суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем до відшкодування в лютому 2006 року, як раніше отримане в березні 2005р. -необґрунтоване, оскільки даний факт може бути підтверджено матеріалами документальної перевірки, яка ДПІ не проводилась, а додані до вищевказаного пояснення копії податкової декларації з ПДВ ТОВ ВП “Агро-Союз» за березень 2005р., розрахунку коригування сум ПДВ ТОВ ВП “Агро-Союз» від 07.04.05р., уточнюючого розрахунку з ПДВ ТОВ ВП “Агро-Союз» від 18.05.05р., витягу з книги закупок ТОВ ВП “Агро-Союз» за березень 2005р., картки особового рахунку ТОВ ВП “Агро-Союз» станом на 31.12.05р., висновку МДПІ про суми відшкодування ПДВ ТОВ ВП “Агро-Союз» від 27.12.05р. №32/0000000651 та оригінали роздруківок відділення Держказначейства у Дніпропетровському районі щодо відшкодування ПДВ не дають підстав зробити відповідні висновки, позивач проти вказаних доводів ДПІ заперечує.
У відповідності з ч.ч. 2, 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У порушення наведеної норми відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування і тому йому має бути відмовлено у наданні бюджетного відшкодування.
Апеляційний господарський суд вважає також правомірним висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог позивача про зобов»язання Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області надати до відділення державного казначейства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню на рахунок позивача з бюджету в розмірі 1 016 714,85грн., оскільки у відповідача до отримання рішення по даній справі не виникло зобов»язання надати органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, постанова суду в цій частині позовних вимог сторонами у справі не оскаржується.
Вважаючи на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.06р. справі № А 36/221 (А27/140) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя А.К.Дмитренко
Суддя В.В.Швець
З оригіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян