Справа № 298/568/22
Номер провадження 3/298/724/22
05 липня 2022 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Стужиця Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, з базовою середною освітою, непрацюючого, за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №802259 від 7 травня 2022 року, складеного начальником СП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Ю.Пильник, 7 травня 2022 року біля 21 год. 05 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку із своєю дружиною ОСОБА_2 , під час якої ображав нецензурними словами.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що йому відомо про складений відносно нього протокол, з таким ознайомлений, другий примірник йому вручено, однак свою вину заперечує, пояснюючи це тим, що домашнього насильства не вчиняв. Зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, вони проживають окремо, однак інколи на її прохання він приходить і допомагає їй по господарству. Ввечері 7 травня 2022 року він також був у неї, вони обоє перебували в стані алкогольного сп'яніння, між ними виникла словесна перепалка. Ствердив, що він її не бив, не ображав та не погрожував, жодних дій насильницького характеру не вчиняв.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, про час і місце судового розгляду повідомлена, що стверджується даними телефонограми, складеної секретарем судового засідання.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як домашнє насильство.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство в частині висловлювання словесних образ, нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №802259 від 7 травня 2022 року не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито зміст дій ОСОБА_1 відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, не зазначено саме яку форму домашнього насильства інкриміновано останньому. Вказане свідчить про неконкретність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення та порушує право останнього на захист.
При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується лише на письмових поясненнях заявниці ОСОБА_2 від 07.05.2022 року, та не підтверджується доказами, в розумінні ст.251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої. При цьому, у вказаних поясненнях відсутня інформація, щодо того, які саме неправомірні дії відносно потерпілої вчиняв ОСОБА_1 .
Що стосується наявного в матеріалах справи рапорту інспектора відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Падяк Р.В. від 07.05.2022 року, то такий вказує лише на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі служби «102» та, на переконання судді, не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Щодо рапорту начальника СП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатські області Ю.Пильник від 7 травня 2022 року, то такий лише вказує про неможливість відібрати у ОСОБА_1 пояснення стосовно події, яка є предметом розгляду, і жодним чином не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Жодних належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, приходжу висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.