Ухвала
04 липня 2022 року
м. Київ
справа № 156/40/22
провадження № 61-5831ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» (далі - ДП «Шахта № 9 «Нововолинська») 360 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» на користь ОСОБА_1 35 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Установивши, що неправомірними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у тому, що останній отримав професійне захворювання, і заподіяння шкоди його здоров'ю призвело до стійкої втрати професійної працездатності, необхідності лікування, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав відшкодування позивачу моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що позивач не втратив можливість продовження трудової діяльності, докази на підтвердження того, що стан його здоров'я від отриманих на виробництві травм і захворювань постійно погіршується у матеріалах справи відсутні, а тому виходячи із засад розумності і справедливості та враховуючи фінансове становище відповідача, суд вважав можливим стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 35 000,00 грн.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зауважив, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди в розмірі 360 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
23 червня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, у якій просив змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а саме, стягнути з відповідача 360 000,00 грн замість присуджених судом першої інстанції 35 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
За правилом частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року - 2 481, 00 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру із ціною позову 360 00,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 250 = 620 250, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 360 000,00 грн судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «а», «в» частини третьої статті 389 ЦПК України.
Право на касаційне оскарження у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що порушене у ній питання стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив в чому полягає значущість правового питання застосування статті 23 ЦК України при визначенні розміру моральної шкоди у подібних правовідносинах, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що стаття 23 ЦК України містить загальні положення про відшкодування моральної шкоди, тоді як її розмір визначається судом залежно від встановлених обставин у конкретній справі, з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Фактично доводи заявника щодо необхідності формування правозстосовчої практики та винятковості справи для нього зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями в частині визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, який, на його переконання є значно заниженим, тобто зводяться до необхідності переоцінки доказів з метою присудження іншого (більшого) розміру відшкодування моральної шкоди, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд встановив відсутність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що дають право на оскарження судових рішень у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у такій справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта № 9 «Нововолинська» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко