06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 760/18634/16-а
адміністративне провадження № К/9901/40786/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2017 (суддя Кушнір С.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (колегія у складі суддів Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.. Сорочко Є.О.)
у справі № 760/18634/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та виплатити призначену одноразову грошову допомогу через Головне управління МВС України в м. Києві.
2. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву та додані документи ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні); в решті позову відмовлено.
3. 19.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій МВС України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в Управлінні МВС України на південно-західній залізниці.
6. 07.09.2015 відповідно до наказу № 81 о/с позивач був звільнений у запас з органів внутрішніх справ за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
7. Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 128 від 18.06.2015 у позивача виявлено ряд захворювань. Постановою військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) визначено, що причини захворювань пов'язані з захистом Батьківщини та з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
8. Відповідно до виписки з Акту огляду медико-соціальної експертної комісії 27.10.2015 ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності з 12.10.2015, причина інвалідності - захворювання пов'язане з захистом Батьківщини.
9. Згодом Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві було складено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію».
10. Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 19.08.2016 було повернуто матеріали на призначення одноразової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю чинному законодавству. У листі зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.10. 2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), в якому передбачено виплату одноразової грошової допомоги в разі встановлення захворювань із проходженням служби в органах внутрішніх справ чи поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяних працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків. Формулювання причин інвалідності від захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, як підстава для виплати одноразової грошової допомоги, не передбачено.
11. 23.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
12. Однак листом від 29.11.2016 заступник голови ліквідаційної комісії Головне управління МВС України в місті Києві повідомив позивачу, що матеріали на виплату одноразової допомоги повернуті МВС України, у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.
13. Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності набув право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію».
15. Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність їх дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що МВС України протиправно не здійснено розгляд заяви позивача по суті, а саме не вирішено питання про призначення або відмову у призначенні такої допомоги, а тому для належного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву та прийняти вмотивоване рішення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права.
18. Скаржник, що встановлення причин інвалідності від захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, не передбачає розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Тому, Міністерство внутрішніх справ України діяло в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України та, відповідно права позивача зі сторони МВС України порушені не були.
19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
21. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. За змістом касаційної скарги, відповідач заперечує проти розгляду матеріалів позивача про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки Порядком № 850 не передбачено такої підстави для виплати одноразової грошової допомоги як установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
23. 07.11.2015 набрав чинності Закон України №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).
24. До набрання чинності Закону №580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII; який був чинний на час виникнення спірних відносин) та Порядком №850.
25. Відповідно до статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
26. На виконання статті 23 Закону №565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
27. Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
28. Згідно пункту 2 цього Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
29. Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
30. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
31. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
32. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
33. Зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 750/5581/17, від 22.05.2018 у справі № 285/1538/17, від 16.03.2020 у справі № 641/10426/16-а та від 30.06.2021 у справі №822/2942/17, Верховний Суд дійшов висновку, що МВС України, в порушення вимог пункту 9 Порядку №850, за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІIІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, конкретного рішення не прийняло, чим допустило протиправну бездіяльність.
34. Суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції та зазначає, що у цій справі суди встановили, що позивачем було подано до відповідача пакет документів для вирішення питання про призначення грошової допомоги.
35. Однак, МВС України протиправно не здійснено розгляд заяви позивача по суті та не вирішило питання про призначення або відмову у призначенні такої допомоги, тобто не прийняло конкретного рішення.
36. Отже, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
37. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судами доказів.
38. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №760/18634/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб