06 липня 2022 року
м. Київ
справа №420/5688/21
адміністративне провадження № К/990/16620/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Калашнікової О.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу №61 від 31 березня 2021 року та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачка, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу №61 від 31 березня 2021 року та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що у 2003 році вона легально виїхала з Російської Федерації до України та з того часу постійно проживає на території України. У 2014 році позивачка не прийняла політику Росії по відношенню до України та була обурена протизаконними діями своєї країни, висловлювалась щодо незаконної анексії Криму та Донбасу, а також щодо повернення Криму Україні та залишення на території Донбасу російськими військами. Таким чином, позивачка вважає, що такі політичні погляди зумовили появу обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань з політичних причин, побоювань за своє життя та здоров'я, а тому вважає, що у неї наявні усі умови, визначені п. 1 та п. 13 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та сама заява про звернення за захистом не може вважатись необґрунтованою , а отже наказ №61 від 31 березня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року залишено без змін.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги про наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відхиляються Верховним Судом, оскільки аргументи скаржника щодо наявності виняткового значення для нього зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Разом з тим, суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених скаржником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу №61 від 31 березня 2021 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: О.В. Калашнікова
О.А. Губська