06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/18199/21 пров. № А/857/4724/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Лунь З.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 14 грудня 2021 року,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом 41384/15-2021 від 06 вересня 2021 року про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати МВС призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок № 850) через встановлення інвалідності ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без вирахування раніше виплаченої суми.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 380/18199/21 вказаний позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що інвалідність позивача пов'язана із проходженням ним служби в органах внутрішніх справ та виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки Законом України «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ) не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850, то суд відхилив доводи МВС щодо спливу 2-річного терміну встановлення іншої групи інвалідності.
У апеляційній скарзі МВС просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом № 847о/с від 06 листопада 2015 року ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_1 , начальника відділу дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду управління громадської безпеки ГУ МВС, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «б».
Постановою № 16 військово-лікарської комісії УМВС України у Львівській області від 09 жовтня 2006 року № 21/16 установлено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За результатами медичного огляду 10 листопада 2015 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на строк до грудня 2018 року.
За результатами медичного огляду 07 жовтня 2019 року Львівський обласний центр медико-соціальної експертної комісії № 1 встановив ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пожиттєво.
Обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 у зв'язку із захворюванням з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначила ОСОБА_1 70% ступеня втрати працездатності з врахуванням раніше визначених 50%.
14 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою від 12 листопада 2019 року про призначення одноразової грошової допомоги із доданням необхідних документів.
Листом № Ц-200/огд/31/01-2019 від 02 грудня 2019 року ГУ МВС України у Львівській області повідомило позивача, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, а за умовами пункту 4 Порядку № 850 це не дає права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Відмову ГУ МВС України у Львівській області щодо призначення одноразової грошової допомоги позивач оскаржив до адміністративного суду.
12 лютого 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 1.380.2019.006656, відповідно до якого позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Визнав протиправними дії у вигляді відмови ГУ МВС України у Львівській області, оформленої листом №Ц-200/огд/31/01-2019 від 02 грудня 2019 року у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 850. Зобов'язав ГУ МВС України у Львівській області подати до МВС документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Постанови № 850. Це рішення набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року.
24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України у Львівській області із заявою/рапортом, де просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, спричиненої захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ГУ МВС України у Львівській області за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 рапорту та документів сформувало висновок та разом з пакетом документів направило до МВС для прийняття рішення.
Департамент фінансово-облікової політики МВС листом №26668/15-2020 від 12 серпня 2020 року повернув ліквідаційній комісії ГУ МВС України у Львівській області матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення. У листі зазначив, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», зокрема, повідомлено, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися.
Листом №178 від 28 серпня 2020 року ГУ МВС України у Львівській області просило прибути ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області для отримання наручно поданих матеріалів. ОСОБА_1 зазначені документи отримав.
Дії МВС, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №26668/15-2020 від 12 серпня 2020 року про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання, позивач оскаржив до адміністративного суду.
17 грудня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 380/7369/20, відповідно до якого позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправними дії МВС щодо повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Зобов'язав МВС повторно розглянути заяву (рапорт) від 24 червня 2020 року про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і додані до нього документи разом із висновком ГУ МВС у Львівській області і прийняти за наслідками повторного розгляду одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку № 850. (про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 380/7369/20 МВС листом від 06 вересня 2021 року №41384/15-2021 повідомило ОСОБА_1 про те, що МВС прийняло рішення про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.
ОСОБА_1 вважав дії відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправними та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На переконання апеляційного суду, для правильного вирішення публічно-правового спору, що розглядається, насамперед слід встановити ревалентні правові норми, що регулюють спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, зазначений спір виник щодо права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої групи інвалідності.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ та Порядку № 850 (набрав чинності з 31 жовтня 2015 року) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-ХІІ.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закон № 565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закон № 565-ХІІ Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21 жовтня 2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», якою затвердив Порядок № 850 та визначим механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем, як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VІІІ.
При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.
Разом із цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2020 року (справа № 711/1837/18) зазначила, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зав'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
Положеннями статті 23 Закон № 565-ХІІ, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VIII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі №711/1837/18 відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закон № 565-ХІІ та пункту 4 Порядку № 850 та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:
(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-ХІІ право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції зберіглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-ХІІ, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII, так само як і Закон № 580-VIII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд звернув увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся понад два роки після первинного встановлення інвалідності, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказаний висновок суду касаційної інстанції враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
У цій справі судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності МВС відмовило йому у призначенні такої оскільки між первинним встановленням втрати працездатності та повторним оглядом минуло понад два роки.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відмова МВС у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позовних вимог. Відтак, оскаржуване судове рішення слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 380/18199/21 та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк