29 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 161/4615/22 пров. № А/857/8670/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Кушик Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2022 року, прийняте суддею Пушкарчук В.П. у місті Луцьку у справі за позовом Управління ДМС України у Волинській області до громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання для забезпечення примусового видворення за межі території України,-
встановив :
Управління ДМС України у Волинській області (надалі - позивач) звернулося з позовом до громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання для забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2022 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 вчинив порушення міграційного законодавства України, рішення про примусове повернення своєчасно не виконав, документів, що дають право на перебування України не має, а відтак є підстави для затримання громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , з метою забезпечення в подальшому примусового видворення за межі території України. Також, суд зазначив, що строк затримання слід встановити у шість місяців, як це передбачено ч. 11 ст. 289 КАС України.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції докази про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.203 КУпАП відсутні. Таким чином, вимоги про примусове видворення та затримання з метою забезпечення такого видворення є необґрунтованими.
Звертає увагу на те, що позивачем не надано можливості реалізувати право самостійно покинути територію України, тому рушення суду першої інстанції є передчасним.
Підстави, які дають позивачу право на пред'явлення позовних вимог щодо видворення виникають після невиконання іноземцем в установлений строк без поважним причин рішення про примусове повернення з України.
Будь-яке авіасполучення з Республікою Куба чи іншою країною - відсутнє, в свою чергу затриманий у Волинському ПТПІ та не має можливості самостійно покинути територію України, скориставшись транзитом через інші доступні країни.
Фактично має місце незаконне тримання, оскільки затримання в порядку ст.289 КАС України за формою не є покаранням, а лише формою примусу держави до залишення території України. В інших умовах іноземець може залишити Україну в будь - який момент, вживши заходів щодо отримання необхідних для цього документів.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.04.2022 року працівниками УДМС у Волинській області виявлено громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в Україні за адресою: Волинська область м. Луцьк, з порушенням правил перебування на території України іноземних громадян.
Особа громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена та підтверджується паспортом НОМЕР_1 , виданим 05.08.2021 року та дійсним до 05.08.2027 року.
В ході проведення перевірки працівниками сектору нелегальної міграції, реадмісії та видворення за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» було встановлено, що будь-яка інформація щодо факту перетину відповідачем державного кордону України відсутня.
13.04.2022 року УДМС у Волинській області прийнято рішення про примусове повернення громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане рішення доведено до відома іноземця (у присутності перекладача Поліщук Наталії Вікторівни) під розпис. Відповідач зобов'язався покинути територію України не пізніше 17.04.2022 року. Про прийняте рішення про примусове повернення з України вищевказаного іноземця, письмово повідомлено Волинську обласну прокуратуру та Державну міграційну службу України.
Разом з тим, 18.04.2022 року уповноваженими працівниками УДМС у Волинській області повторно виявлено та затримано громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено протокол про адміністративне затримання за частиною другою статті 263 КУпАП (в присутності адвоката та перекладача).
Про затримання іноземця повідомлено ДКС МЗС України. Крім цього, працівниками сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Волинській області повідомлено в телефонному режимі про затримання вищевказаного іноземця Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року №1363, (повідомлення зареєстровано ОСОБА_2 ).
З огляду на викладене вище громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 18.04.2022 року знаходиться в Україні з порушенням правил перебування, чим останній порушив вимоги Положення, затвердженого постановою КМУ № 150 від 15.02.2012оку та ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Таким чином, Уповноваженими працівниками органу ДМС України встановлено, що відповідач перебуває на території України з порушенням вимог ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тобто без відповідних документів на право перебування.
Станом на день подання даної позовної заяви до підрозділів ДМС України у Волинській області та інших областей України щодо продовження термінів чи з інших питань перебування на території України, чи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянин Республіки Куба ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначає ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
Згідно з ч.1 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
За змістом абз.1 ч.4 ст.30 цього Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч.5 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно з ч.1 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Отже, враховуючи наведене вище можна дійти висновку про те, що нормою статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що підставою для примусового видворення з України іноземця та особи без громадянства є, з-поміж іншого, невиконання в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Суд з аналізу норм статей 26 та 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зауважує, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду.
Відповідно до ч.1статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Стаття 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про примусове повернення відповідачем не оскаржено та, відповідно, є чинним.
Підставою прийняття даного рішення слугував факт порушення встановленого порядку в'їзду на територію України та документів на право проживання та право перебування в Україні.
В силу викладеного, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідач, незаконно проникаючи на територію України фактично здійснив порушення законодавства про іноземців та осіб без громадянства. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано. Також, відсутні підстави стверджувати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, як вже зазначалось вище, відповідач до підрозділів ДМС України у Волинській області та інших областей України щодо продовження термінів чи з інших питань перебування на території України, чи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався.
Покликання апелянта на відсутність доказів про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст.203 КУпАП спростовуються матеріалами справи, зокрема, копією постанови про накладення адміністративного стягнення (а.с.10).
З приводу зазначення в апеляційній скарзі про неможливість реалізувати право самостійно покинути Україну, оскільки строк виконання вимоги з невідомих причин скорочений до 4 днів, то таке не заслуговує на увагу суду, оскільки, відповідач жодним чином не доводить, що він вчиняв будь - які дії для виконання рішення про примусове повернення.
Таким чином, у зв'язку з тим, що рішення про примусове повернення відповідачем не виконано, у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, а також відсутні документи і підтвердження легального перетину державного кордону України, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для примусового видворення громадянина Народної Республіки Куба ОСОБА_1 за межі території України.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 591/4062/18.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційний суд не здійснює перерозподілу судових витрат в силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 272, 289, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Куба ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2022 року у справі №161/4615/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Т. В. Онишкевич
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 06.07.2022 року.