30 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/4050/21 пров. № А/857/7283/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (суддя першої інстанції Дерех Н.В., м. Тернопіль, повне рішення складено 28.09.2021)
Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000004/2 від 05.07.2021.
Позов обґрунтований тим, що декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Оскільки декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції), і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, то відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Просить врахувати, що митна декларація країни відправлення складена за формою, встановленою чинним законодавством країни відправлення, відтак підприємство не може впливати на форму зазначеного документу та відомості, які вона містить; ідентифікувати зазначений товар можна за назвою товару, кількістю товару, вартістю товару, вагою брутто товару, відправником та отримувачем товару. Отже, на думку позивача, відповідач не довів наявності розбіжностей у вказаних документах, поданих декларантом, які зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього. Митна вартість вищевказаного товару правомірно визначена за основним методом згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно ЕМД № UA209170/2021/35875 від 10.05.2021р. на рівні 1,85 євро/кг.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000004/2 від 05.07.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство «Лотос» 2379 грн сплаченого судового збору.
Із таким судовим рішенням не погодилась Тернопільська митниця та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2021 № UA403000/2021/000004/2, згідно якого митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору оскільки така є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість товару є вищою за заявлену декларантом. Також апелянт зауважив, що подані позивачем документи не підтверджують заявлену ним митну вартість, оскільки митній декларації країни відправлення №21NLKQM307AG10WD51 від 02.07.2021 відсутнє посилання на рахунок-фактуру; у прайс-листі б/н від 02.07.2021 не вказані умови поставки товару, поданий сертифікат якості б/н від 23.06.2021 не стосується даної поставки товару, оскільки товар експортується з Нідерландів, а не Норвегії (інший виробник та експортер товару), товар, згідно поданих документів - скумбрія, а в сертифікаті вказано - оселедець. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частини другої ст. 53 Митного кодексу України, У результаті консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно ЕМД №UA209170/2021/35875 від 10.05.2021 нарівні 1,85 євро/кг. Отже, рішення про коригування митної вартості товару є законним.
У судовому засіданні представник апелянта Васильчук І.Б. підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Представник позивача Гатало М.Я. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що позовні вимоги є обґрунтованими і задоволені у відповідності до чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.07.2021 року з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме мороженої скумбрії, ціла (Scomber Scombrus), розмір 400-600 грам на штуку, уповноваженим представником (далі по тексту - декларант) ПП «Лотос» було подано електронну митну декларацію №UA403020/2021/000236 від 05.07.2021 з вартістю товару згідно рахунку в сумі 1,70 євро/кг на загальну суму 32130 Євро.
Тернопільською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2021/000004/2 від 05.07.2021, яким визначено митну вартість товару за резервним методом згідно із статтею 64 Митного кодексу України в сумі 1,85 євро/кг і встановлено загальну суму 34965 Євро.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаного рішення, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
Із вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
У розумінні наведених статей Митного кодексу України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.
Частиною другою ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Як видно з тексту оскаржуваного рішення №UA403000/2021/000004/2 від 05.07.2021, відповідач дійшов висновку, що заявлена підприємством митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено; в копії митної декларації країни відправлення №21NLKQM307AG10WD51 від 02.07.2021 відсутнє посилання на рахунок-фактуру; у прайс-листі б/н від 02.07.2021 не вказані умови поставки товару; поданий сертифікат якості б/н від 23.06.2021 не стосується даної поставки товару, оскільки товар експортується з Нідерландів, а не з Норвегії (інший виробник та експортер товару); товар, згідно поданих документів - скумбрія, а в сертифікаті вказано - оселедець; декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст.53 Митного кодексу Україна, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: каталог, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Суд зазначає, що декларант зобов'язаний надати на письмову вимогу митного органу додаткові документи, передбачені частини третьої ст. 53 Митного кодексу України, а саме: каталог, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією лише в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, витребувати можна лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови договору щодо умов поставки безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови поставки товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Це жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки відповідно до умов загальної практики виконання договорів перевезення, перевізник має право самостійно визначати маршрут слідування товару та транспорт, яким здійснюється доставка, якщо це відповідає інтересам замовника (вантажовідправника тощо).
Суд зазначає, що необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України: 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості: 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Як видно з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.2. Договору №29-03-21 продажу і поставки товару від 29.03.2021 декларантом було надано наступні документи: СMR б/н від 02.07.2021; Проформу інвойс 2806 до Контракту №29-03-21 від 29.03.2021 датовану 28.06.2021; Комерційний інвойс №2110267 від 02.07.2021 та переклад до нього; Прайс-лист б/н від 02.07.2021 ; Пакувальний лист від 02.07.2021; Якісне посвідчення від 02.07.2021; сертифікат походження №S201811091 від 30.06.2021; ветеринарно-санітарний сертифікат для експорту риби, продуктів із риби та молюсків із Нідерландів до Україна №219242005 від 02.07.2021; митна декларація країни відправлення №21NLKQM307AG10WD51 від 02.07.2021; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №31-2020 від 08.01.2020р.; рахунок на оплату №Т0507-01 від 05.07.2021; договір №29-03-21 продажу і поставки товару від 29.03.2021; банківський платіжний документ від 30.06.2021 на суму 32130 Євро.
При цьому жодних суперечностей щодо ціни товару у поданих декларантом документах не встановлено .
Відповідач в оскаржуваному рішенні, а також у відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.
Отже, підстав для витребовування додаткових документів у контролюючого органу не було.
Разом з тим, у ході консультації декларанта з посадовою особою митниці позивачем на підтвердження заявленої вартості імпортованої риби було додано також додатковий документ Проформу №2806 від 28.06.2021 року.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Також суд зазначає, що митна декларація країни відправлення складена за формою, встановленою чинним законодавством країни відправлення, відтак позивач не може впливати на форму зазначеного документу та відомості, які вона містить. Ідентифікувати зазначений товар можна за назвою товару, кількістю товару, вартістю товару, вагою брутто товару, відправником та отримувачем товару.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність неприйняття митним органом визначеної декларантом митної вартості за першим й основним методом.
Також відповідачем в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України, оскільки не доведено неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 06.07.2022.