06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/5791/21 пров. № А/857/7243/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Остап'юк C.D.,
час ухвалення рішення - 28.03.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з 31.01.2021 року пенсію без обмежень максимальним розміром.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Вимоги скарги обґрунтовує тим, що з 01.01.2018 року відповідно до ч.7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262) максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року (далі - Закон № 1774) внесено зміни у Закон № 2262, а саме: у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Закон України № 1774-VIII від 06.12.2016 року неконституційним не визнавався, а тому підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру у пенсійного органу відсутні. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19 зазначив, що сама ст. 43 Закону № 2262 щодо максимального розміру пенсії не визнавалась неконституційною, неконституційними визнавались лиш зміни до цієї статті, а тому пенсія позивача не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262.
06.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії без обмеження її максимальним розміром.
За наслідками вказаної заяви відповідач, листом за № 3484-3267/Р-02/8-0900/21 від 21.05.2021 року повідомив позивача про те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчо забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, внесеними Законі України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911), максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втрати працездатність. Норма ст. 43 Закону № 2262 з урахуванням вимог Закону № 911, поширюється на всі пенсії, призначені до і після січня 2016 року. Прийнятий Верховною Радою України Закон № 1774 вніс зміни до ст. 43 Закону № 2262. Оновленою редакцією ст. 43 Закону № 2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, абзацом другим п. 2 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Розмір пенсії позивача з урахуванням всіх надбавок і підвищень становить 21 796, 10 гривень. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі 17 690 гривень.
Даючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Питання щодо обмеження максимальним розміром пенсій осіб, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону № 2262 неодноразово досліджувалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 року у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 року у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 року у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 року у справі № 343/870/17 Верховний Суд висловлював правові висновки з цього питання, за якими положення ст. 43 Закону № 2262 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законами № 3668 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 848-VIII від 24.12.2015 року.
Проте, зазначені положення в цілому визнано неконституційними.
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262 зі змінами, зокрема:
- ч.7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення ч.7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону № 2262 зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону 2262, щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Відповідно до Закону № 1774, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом № 1774 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262 відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону № 2262 не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом № 1774 до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції у цій справі відповідають такій правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. Водночас, відповідач покликається на нерелевантні висновки, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19; у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року у справі № 580/5238/20 щодо питання перерахунку пенсії, призначених особам відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», тобто, висновки, що стосуються спорів у неподібних правовідносинах, з іншим правовим регулюванням. Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 року відступив від правової позиції, сформульованої у постанові від 10.09.2021 року у справі № 580/5238/20.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що законодавче врегулювання спірних правовідносин не передбачає застосування обмежень пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року у справі № 300/5791/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 06 липня 2022 року.