Головуючий суддя у першій інстанції: Баранюк А.З.
06 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6264/21 пров. № А/857/359/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Бучацької міської ради Тернопільської області на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 500/6264/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
29.09.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бучацької міської ради Тернопільської області в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо незатвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0711 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області;
-зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0711 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області та передати її у власність.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2021р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Бучацької міської ради Тернопільської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0711 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
Крім того, суд зобов'язав Бучацьку міську раду Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:01:001:0711 для ведення особистого селянського господарства, площею 1,90 га в с.Курдибанівка на території Переволоцької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Бучацька міська рада Тернопільської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського кружного адміністративного суду від 23.11.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022р. апеляційну скаргу Бучацької міської ради Тернопільської області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 500/6264/21- без змін.
07.12.2021р. Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/6264/21 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької міської ради Тернопільської області в користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. В решті вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із додатковим рішенням, апелянт Бучацька міська рада Тернопільської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.12.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
В п.3 ч.1 ст.311 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
п.3 ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката - Гадза С.П. надав суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордери на надання правничої правової допомоги від 23.08.2021р., від 29.11.2021р., договір про надання правової допомоги від 23.08.2021р., додаткову угоду від 23.08.2021р., попередній розрахунок витрат на правову допомогу від 23.08.2021р., акт виконаних робіт від 23.09.2021р., квитанцію до прибуткового касового ордера № 57 від 23.09.2021р.
Із змісту вказаних документів видно, що позивач поніс витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн., а саме, оплата здійснена за наступні послуги: (Надання консультації клієнту. Формування правової позиції. Вивчення судової практики. Написання позовної заяви. Підготовка додатків до позову та його направлення. Підготовка оформлення та відправлення адвокатського запиту. ( а.с. 61)
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В ст.134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
В п.п. 1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видно, що до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
В матеріалах даної справи наявні належним чином складений договір про надання правової допомоги від 23.08.2021р., а також подані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката зокрема, акт виконаних робіт від 23.09.2021р., квитанція до прибуткового касового ордера № 57 від 23.09.2021р.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обґрунтований та підтверджений наданими суду доказами розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи складає 1500,00 грн., який відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), співмірності із складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт, і такий розмір витрат підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Бучацької міської ради Тернопільської області.
Як видно з практики Європейського суду з прав людини, у справах Баришевський проти України (Заява № 71660/11), Двойних проти України (Заява № 72277/01), п Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що суд відшкодовує лише ті витрати які, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Бучацької міської ради Тернопільської області залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі № 500/6264/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Шавеля Р.М. у відпустці у період з 30.05.2022р. - 20.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Хобор Р.М. у відпустці у період з 13.06.2022р. - 29.06.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Бруновської Н.В. у відпустці у період з 21.06.2022р. - 04.07.2022р , повний текст судового рішення складено та підписано 06.07.2022 р.