про закриття провадження у справі
06 липня 2022 року 320/1442/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління ДПС у Київській області про закриття провадження та стягнення судових витрат,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі.
20.06.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача від позову та стягнення судових витрат.
Так, частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно положень частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Пунктом 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За висновком суду, заява позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі не порушує прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб, тому суд приймає відмову позивача від позову, відповідно провадження у справі підлягає закриттю.
Позивачем відповідно до платіжного доручення №4377 від 03.12.2021 сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
За змістом частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша); при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга).
Згідно зі статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Частиною першою статті 142 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суду в постанові від 03.02.2021 справа №200/6826/20-а за позовом органу ДПС України до фізичної особи-підприємця про стягнення податкового боргу висловив правову позицію, за якою положення статті 140 та 142 Кодексу адміністративного судочинства України у порівнянні з частиною першою та частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб'єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.
Разом з тим, стаття 140 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п'ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки суд закриває провадження у справі, задовольнивши заяву позивача про відмову від позову у зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Отже, аналіз наведено правового регулювання та тлумачення статей 139, 140 Кодексу адміністративного судочинства України у їх взаємозв'язку, з урахуванням наведених обставин справи, дають підстави для висновку про те, що за наявності відповідної заяви, всі понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь.
Таким чином, оскільки провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову, сплачений судовий збір не підлягає поверненню з державного бюджету України, тоді як в порядку ч. 1 ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Головного управління Державної податововї служби у Київській області судового збору в розмірі 2270,00 грн. з ОСОБА_1 .
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 238, статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 .
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Присудити до стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний номер 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а ) сплачений судовий збір в розмірі 2270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).
Надіслати (видати) копію ухвали про закриття провадження у справі учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Леонтович А.М.