06 липня 2022 року м.Київ № 320/8848/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про поновленя на роботіта просить суд:
винати протиправним та скасувати наказ від 03.06.2021 № 204-К про звільнення;
поновити на рівнозначній посаді в Головному управленні Держпродспоживслужби в Київській області;
стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київської окружного адміністративного суду від 27.07.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення Закону України «Про державну службу» не запропоновано позивачу рівнозначну посаду державної служби, яка дорівнює посаді начальника Білоцерківського міськрайонного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, а також не було дотримано термін 30 календарних днів щодо повідомлення про наступне звільнення та прийняв наказ передчасно, оскільки спірний наказ було прийнято 03.06.2021, в той час як з попереднім вивільненням було ознайомлено 14.05.2021.
На думку позивача вказані протиправні дії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області призвели до його незаконного звільнення, чим порушило його права та свободи.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Також від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вказує, що у зв'язку із скороченням чисельності штату внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління відповідно до наказу від 27.04.2021 № 1824-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису» ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 та ст. 43 Закону України «Про державну службу», а також запропоновано перевести на вакантну посаду Головного спеціаліста Білоцерківського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.
Зазначає, що позивачем не було подано жодних заяв про переведення на запропоновані посади, та не надано доказів направлення ним заяв про переведення, у зв'язку з чим його було звільнено у відповідності до норм чинного законодавства.
Крім того від учасників справи надійшли клопотання про подальший розгляді справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 03.07.2017 № 129-К ОСОБА_1 призначено з 04.07.2017 на посаду начальника Білоцерківського міського управління як такого, що визнаний переможцем конкурсу на цю посаду в порядку переведення з Управління Держпродспоживслужби в м. Біла Церква.
В подальшому наказом від 27.09.2019 № 503 введено в дію нову структуру та штатний розпис, а також наказом від 09.12.2019 № 226-К змінено назву Білоцерківського районного управління та Білоцерківського міського управління на Білоцерківське міськрайонне управління.
Наказом від 09.12.2019 № 230-К ОСОБА_1 переведено з 10.12.2019 на посаду начальника Білоцерківського міськрайонного управління, підставою для чого стала заява позивача від 30.09.2019.
У зв'язку із скороченням чисельності штату внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління відповідно до наказу від 27.04.2021 № 1824-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису» ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 та ст. 43 Закону України «Про державну службу», а також запропоновано перевести на вакантну посаду Головного спеціаліста Білоцерківського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області. Повідомлено, що у разі згоди на переведення на запропоновану посаду, необхідно подати відповідну заяву, у разі відмови від переведення трудовий договір буде припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
З вказаним попередженням ОСОБА_1 було ознайомлено 14.05.2021 та наказом від 03.06.2021 № 204-К було припинено державну службу та звільнено з займаної посади.
Не погоджуючись зі спірним наказом про звільнення та вважаючи його протиправним позивач звернувся з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
управління персоналом державних органів;
реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною 2 ст. 1 Закону № 889 визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади (п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 889).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Частиною 1 ст. 83 Закону № 889 визначено, що державна служба припиняється:
у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84);
у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85);
за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86);
за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87);
у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);
у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (ст. 43);
у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади";
з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (ст. 88-1).
Відповідно до до ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
ліквідація державного органу;
встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Нормами ч. 3 ст. 87 Закону № 889 встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 та 1-1 ч. 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Статтею 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:
змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;
прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення;
призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду;
встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, ст. 42, 42-1, ч. 1, 2 і 3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2021 у зв'язку із скороченням чисельності внслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 27.04.2021 № 1824-ОД «Про введення в дію нової структури та штатного розпису» позивача було повідомлено про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 ст. 43 Закону № 889 з посади начальника Білоцерківського міськрайонного управління. Також було запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста Білоцерківського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.
Крім того позивача було повідомлено, що у разі згоди на переведення на запропоновано посаду, необхідно подати відповідну заяву, у разі відмови від переведення трудовий договір буде припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Також повідомили, що позивач може звернутись за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно.
Однак попередивши позивача про звільнення 14.05.2021, відповідачем 03.06.2021 було прийнято спірний наказ про його звільнення, тобто без отримання 30 денного строку.
Будь - яких заяв про переведення на запропоновану посаду позивачем на час звільнення подано не було.
Тобто, відповідач в порушення норм ч. 3 ст. 87 Закону № 889 звільнив ОСОБА_1 до завершення визначеного строку. Позивач мав право подати до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області згоду або відмову від переведені, однак вказане право позивача було порушено.
Пунтом 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 889 рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Займаючи посаду начальника Білоцерківського міськрайонного управління ОСОБА_1 займав посаду державної служби категорії «Б».
Під час повідомлення позивача про наступне звільнення йому було запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста Білоцерківського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області категорія «В», що є нижчою за попередньою посадою, а саме начальника Білоцерківського міськрайонного управління.
Також, згідно з штатним розписом на 2021 рік Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області затверджено посаду начальника відділу.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що відбулася зміна (скорочення) штату, в тому числі ліквідація посади начальника Білоцерківського міськрайонного управління, оскільки по суті було здійснено заміну назви з управління на відділ де посада начальника зберігалась та позивачу запропонована не була.
Зокрема, слід звернути увагу, що загальна кількість штатних одиниць не змінилась, про що сам відповідач не заперечує. Тобто попередня посада позивача скорочена не була але лише змінила назву.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 03.06.2021 № 204-К про звільнення ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про поновлення позивача на рівнозначній посаді та стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Правові засади звільнення працівників визначаються у КЗпП України.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Нормами абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Кількість фактично відпрацьованих протягом 2-х місяців позивачем робочих днів (у квітні 2021 року = 21 день та в травні 2021 року = 15 днів), становить 36 днів.
Беручи до уваги дані, зазначені у довідці про дохід (заробітну плату) позивача № 420 від 05.08.2021, заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці (квітень 2021 року та травень 2021 року) складає 23 353,33 грн.
Отже, згідно вищезазначених формул, середньоденна заробітна плата позивача становить 648,70 грн (23 353,33 : 36 = 648,70 грн).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 03.06.2021 (день звільнення) по день ухвалення рішення суду, з урахуванням вищезазначених розрахунків 191 160,00 грн (648,70 грн х 295 робочі дні).
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 03.06.2021 № 204-К про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на рівнозначній посаді в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ 40323081).
Стягнути з Головного управлінні Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ 40323081) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 03.06.2021 по 06.07.2022 в розмірі 191 160 (сто дев'яносто одну тисячу сто шістдесят) грн 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на рівнозначній посаді в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ 40323081).
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (код ЄДРПОУ 40323081) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03.06.2021 по день ухвалення рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.