Справа № 22а-446/2006 р. Головуючий у І інстанції -Гук Л.І.
Категорія - адміністративна оповідач - Євстафіїв О.К.
24.07.2006 р. Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Євстафіїва О.К.
суддів: Мельниченка Ю.В., Шемець Н.В.,
при секретарі: Котляр І.І.
за участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.05.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Чернігівського обласного військового комісаріату про поновлення пенсійних прав,
ВСТАНОВИВ: У грудні 2005 р. ОСОБА_1. пред'явив позов до Чернігівського облвійськомату, у якому просив стягнути з останнього на його користь різницю, з урахуванням індексу інфляції, між тим розміром пенсії, що він її фактично отримував за період з моменту набрання чинності Указом Президента України від 23.02.2002 р. №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" по 01.01.2004 р. і за період з моменту набрання чинності Указом Президента України від 05.05.2003 р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу" по 06.04.2005 р., та розміром пенсії, який обчислено з розміру його заробітку , визначеного з урахуванням тих видів грошового забезпечення, що введені вищепойменованими Указами. Крім того, він просив включити до грошового забезпечення, з якого йому обчислювалася пенсія в період з 05.03.2001 р. по 06.04.2005 р., премію, що він її отримував в період проходження служби згідно з Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що протягом вищевказаних періодів відповідач протиправно - всупереч ст.ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", ст. 2 Закону України «Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не включав до грошового забезпечення, з якого йому обчислювалася пенсія, всі вище перелічені види грошового забезпечення. Дана протиправність підтверджена рішеннями судів відповідного змісту.
У ході судового розгляду справи в суді І інстанції позивач просив стягнути на його користь компенсацію за порушення термінів виплати пенсії з тих підстав, що рішеннями Військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 21.10.2004 р. та від 01.12.2004 р. Чернігівський облвійськомат було зобов'язано провести перерахунок пенсії, що він її отримував, за минулий час.
Представник відповідача у ході судового розгляду справи в місцевому суді проти позову заперечував і пояснив, що згадані вище рішення суду ним виконано у встановлений чинним законодавством строк.
Оскаржуваною постановою у задоволенні вимог про стягнення компенсації за порушення термінів виплати пенсії ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі останній просить скасувати вищевказану постанову суду І інстанції та ухвалити постанову про зобов'язування Чернігівський облвійськомат перерахувати розмір належної йому пенсії, встановивши її з грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням тих його видів, що введені згаданими вище Указами Президента України, та вищеназваним Положенням про порядок виплати грошового забезпечення . Доводи скарги зводяться до того, що відмова відповідача та місцевого суду задовільнити висунуті ним у позовній заяві вимоги суперечить ст.ст.22, 24 Конституції України, ст.ст. 43, 49, 51, 63, 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", Постанові Кабміну України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (з наступними змінами й доповненнями).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення компенсації за порушення термінів виплати пенсії ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що Чернігівський облвійськомат своєчасно виконав рішення Військового місцевого суду Чернігівського гарнізону, якими його зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача. Але він не розглянув позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1різниці, з урахуванням індексу інфляції, між тим розміром пенсії, що він її фактично отримував за період з моменту набрання чинності Указом Президента України від 23.02.2002 р. №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів
внутрішніх справ" по 01.01.2004 р. і за період з моменту набрання чинності Указом Президента України від 05.05.2003 р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу" по 06.04.2005 р., і розміром пенсії, який обчислено з заробітку, визначеного з урахуванням тих видів грошового забезпечення, що введені вищепойменованими Указами, та про включення до грошового забезпечення, з якого йому обчислювалася пенсія в період з 05.03.2001 р. по 06.04.2005 р., премії, що він її отримував у період проходження служби згідно з Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, від яких позивач не відмовився. До того ж, про зміну позовних вимог ОСОБА_1. не подано письмової заяви, як то передбачено ч.1 ст. 137 КАС України.
По справі встановлено, що ОСОБА_1. проходив службу у Збройних Силах України й був звільнений у запас, виключений зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 15.07.1997 р.
Після звільнення у запас він перебуває на обліку в Чернігівському облвійськоматі й отримує пенсію за вислугу років, що призначена йому згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
В період проходження військової служби у Збройних Силах України останньому не виплачувалися ті види грошового забезпечення, що введені Указами Президента України від 23.02.2002 р. №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" і від 05.05.2003 р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу".
У розмір грошового забезпечення, з якого позивачеві обчислювалася пенсія, до 06.04.2005 р. не включалися премія, що йому виплачувалася згідно з Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, а до 01.12.2003 р. й до 01.01.2004 р. відповідно - ті види грошового забезпечення, що введені Указами Президента України від 23.02.2002 р. №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" і від 05.05.2003 р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу".
Викладені обставини підтверджуються поясненнями сторін, копіями документів про обчислення позивачеві пенсії з його пенсійної справи (а.с.9,14-18), копією його грошового атестату (а.с.12-13), копіями рішень Військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 21.10.2004 р. і від 01.12.2004 р. (а.с.10,11).
Постанова Кабміну України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх
справ та членам їхніх сімей" (з наступними змінами й доповненнями), в тих її редакціях, що були чинними протягом спірного періоду, не відносила премію до видів грошового забезпечення, що підлягали включенню в заробіток, з якого обчислювалася пенсія військовослужбовцям. Тож вимоги ОСОБА_1про включення до грошового забезпечення, з якого йому обчислювалася пенсія в період з 05.03.2001 р. по 06.04.2005 р., премії, що він її отримував в період проходження служби згідно з Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, не можуть бути задоволені.
Введені Указами Президента України від 23.02.2002 р. №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" і від 05.05.2003 р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу" нові види грошового забезпечення за своєю правовою природою не є підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців в контексті норми ч.З ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Тому, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", протягом спірних періодів ці види грошового забезпечення не могли бути враховані до заробітку, з якого ОСОБА_1 обчислювалася пенсія, т.я. чинне протягом цих періодів законодавство не містило відповідних правових норм.
Отож, ОСОБА_1 належало відмовити у позові з підстав та мотивів, що наведено вище у цій постанові. Тому оскаржувана постанова місцевого суду підлягає зміні в частині підстав й мотивів відмови у позові.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 198, 201 ч.1 п.2, 205, 207 КАС України, ст.ст. 43, 63, 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1задовільнити частково; постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.05.2006 р. змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову - вважати мотиви та підстави відмови у задоволенні позову такими, що викладені у цій постанові.
В іншій частині дану постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але вона може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.