ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" червня 2022 р. справа № 300/5765/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Тимощука О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Зюбак Н.І.,
представника позивачки - Благодира С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна інспекція архітектури та містобудування України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
Адвокат Благодир С.М. (надалі, також - представник позивачки) в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ) 04.10.2021 звернувся до суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі, також - відповідач, Ліквідаційна комісія ДАБІ України), Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу від 02.09.2021 за №401 “ОС”, поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала з 2010 року на посаді головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурної інспекції в Івано-Франківській області, однак 09.09.2021 позивачка отримала лист Голови комісії з ліквідації Державної архітектурної інспекції України №40-501-10/3035-21 від 02.09.2021, в якому вказано, що відповідно до наказу Держбудінспекції від 02.09.2021 № 401 «ОС» її звільнено із займаної посади. Представник позивачки вказує на незаконність звільнення ОСОБА_1 , на підтвердження чого зазначає, що ліквідація державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи. Таким чином, представник позивачки переконаний, що ОСОБА_1 повинна була бути запропонована робота у новоствореній Державній інспекції архітектури та містобудування України. Оскільки відповідачем не дотримано положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства в частині обов'язкового працевлаштування позивачки, то наказ №401 «ОС» щодо звільнення ОСОБА_1 є протиправним, а відповідач зобов'язаний поновити позивачку на посаді та вжити заходи щодо обов'язкового працевлаштування до утвореної Державної інспекції архітектури та містобудування України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021 судова справа №300/5765/21 передана на розгляд головуючому судді Гундяку В.Д.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.11.2021 о 10:10 год (том 1, а.с.37-38).
Представником позивачки 03.11.2021 через систему “Елетронний суд” подано клопотання про проведення підготовчого судового засідання в даній справі поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EASYCON (том 1, а.с. 51-53).
Ухвалою суду від 03.11.2021 клопотання представника позивачки про проведення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче судове засідання у цій справі провести 10.11.2021 о 10:10 год, в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON (том 1, а.с.55-56).
У підготовчому судовому засіданні 10.11.2021 оголошено перерву до 23.11.2021 о 10:00 год, у зв'язку з наданням представнику позивача можливості для уточнення позовних вимог, заявлених до відповідачів (том 1, а.с. 60-69).
Також, ухвалою суду від 10.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом зазначення в позовній заяві змісту позовних вимог щодо Державної інспекції архітектури та містобудування України, як відповідача (том 1, а.с. 72-73).
Окрім цього 10.11.2021 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в Ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України належним чином засвідчені копії наступних доказів: 1) наказу про звільнення ОСОБА_1 за №401 «ОС» від 02.09.2021; 2) трудової книжки ОСОБА_1 (том 1, а.с. 70-71).
Представником позивачки адвокатом Благодирем С.М. 15.11.2021 подано до суду заяву про відмову від позову до одного з відповідачів та про залучення до справи Державної архітектурно-будівельної інспекції України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (том 1, а.с. 88-90).
Ухвалою суду від 16.11.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державну інспекцію архітектури та містобудування України (том 1, а.с. 92-93).
Окрім цього, судом 16.11.2021 постановлено ухвалу, якою закрито провадження у справі до Державної інспекції архітектури та містобудування України (том 1, а.с. 94-95).
Також ухвалою суду від 16.11.2021 продовжено розгляд цієї справи та призначено підготовче судове засідання на 02.12.2021 о 14:00 год (том 1, а.с. 96-97).
Представником позивачки 23.11.2021 через систему “Елетронний суд” подано клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача та її представника (том 1, а.с. 113-116).
На поштову адресу суду 08.12.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 01.12.2021 №40-701-15/3490-21. У поданому відзиві представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. На підтвердження своєї позиції зазначив, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2020 №218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» прийнято рішення ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію, утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та доручено голові комісії забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції. При цьому Постановою №218 правонаступник Держархбудінспекції не визначений. Тобто Урядом України прийнято рішення про ліквідацію Держархбудінспекції без передачі її прав та обов'язків іншому суб'єкту владних повноважень. Вказав на чинну на момент попередження позивачки про вивільнення редакцію абзацу 1 частини 3 статті 37 Закону України “Про державну службу”, відповідно до якої суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Тобто при скороченні штату державних службовців пропонування державному службовцю вакантної посади є правом суб'єкта призначення, а не обов'язком. Таким чином, доводи позивачки з приводу обов'язку відповідача працевлаштувати працівників ліквідованої установи є необґрунтованими. З огляду на вказане, 27.03.2020 позивачка у письмовій формі попереджена про наступне звільнення у зв'язу з ліквідацією Держархбудінспекції. Також зазначив, що наказом Держархбудінспекції від 20.03.2020 №689 (у редакції наказу Держархбудінспекції від 13.07.2021 №62, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу) затверджений План заходів, пов'язаний з ліквідацією Держархбудінспекції. Пунктом 7 зазначеного наказу встановлений кінцевий строк для звільнення працівників - 15.09.2021. Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає, що спірний наказ виданий з дотриманням законодавства та є правомірним. Таким чином, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.
Також відповідачем до зазначеного відзиву долучено витребувані ухвалою суду від 10.11.2021 письмові докази.
Судове засідання, призначене на 02.12.2021 о 14:00 год не відбулося у зв'язку з перебування головуючого судді Гундяка В.Д. на лікарняному (том 1, а.с.142).
Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 за №32, згідно з наказом №12-ОС від 11.01.2022 про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №300/5765/21.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022, судову справу №300/5765/21 передано на розгляд головуючому судді Тимощуку О.Л.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 зазначену справу прийнято до судового розгляду, розпочато розгляд справи спочатку, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.02.2022 о 10:00 год. (том 1, а.с. 159-160).
На поштову адресу суду 04.02.2022 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної інспекції архітектури та містобудування України надійшли пояснення по справі від 01.02.2022 №58-22, в яких вказав на помилковість доводів позивачки з приводу обов'язку відповідача працевлаштувати працівників ліквідованої установи (том 1, а.с. 168-177).
Представником позивачки адвокатом Благодирем С.М. 10.02.2022 подано до суду клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з його участю за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (том 1, а.с.185).
У призначене на 10.02.2022 о 10:00 год підготовче судове засідання відповідач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Представник позивачки адвокат Благодир С.М. у підготовчому судовому засіданні 10.02.2022 не заперечив щодо проведення підготовчого судового засідання за такої явки сторін. Підтримав заявлені позовні вимоги та подане клопотання про його участь в судових засідань в режимі відеоконференції, просив задовольнити таке клопотання.
Ухвалою суду від 10.02.2022 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2022 о 10:00, який буде проводитися у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням представником позивачки адвокатом Благодирем Сергієм Миколайовичем власних технічних засобів за допомогою сервісу “EASYCON” (том 1, а.с. 191-193).
Від представника позивача 22.02.2022 надійшла до суду відповідь на відзив Ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України (том 1, а.с.199-202). У відповіді на відзив адвокат Благодир С.М. вказав на помилковість доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов в частині відсутності законодавчо встановленого правонаступництва ліквідованої установи, на підтвердження чого звернув увагу, що функції Державної архітектурно-будівельної інспекції України, що ліквідується, передані новоствореному органу. Також зазначив про неотримання позивачкою копії наказу про звільнення.
Окрім цього, представник позивачки 22.02.2022 подав до суду відповідь на пояснення Державної інспекції архітектури та містобудування України, у яких також звернув увагу на передання повноважень та функцій Державної архітектурно-будівельної інспекції України з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду до Державної інспекції архітектури та містобудування України (том 1, а.с. 203-205).
В судове засідання, призначене на 01.03.2022 о 10:00 год сторони не з'явилися, хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про що секретарем судового засідання складено довідку (том 1, а.с. 208).
У подальшому, в судовому засіданні 18.05.2022 оголошено перерву у зв'язку із витребуванням додаткових доказів по справі (том 1, а.с. 220-221).
Судом 18.05.2022 постановлено ухвалу про витребування доказів, якою витребувано у Ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформацію щодо того, чи мали місце звільнення працівників Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів шляхом переведення до інших суб'єктів публічного права, в тому числі до Державної інспекції архітектури та містобудування України та витребувано у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України нормативно-правові акти та правове обґрунтування існуючого порядку штатного укомплектування (кадрового забезпечення), процедури прийняття на роботу в Державну інспекцію архітектури та містобудування України та її територіальні органи (конкурс, переведення тощо) у вересні 2021 року (том 1, а.с. 223-224).
Зазначена ухвала надсилалася на адресу місцезнаходження Ліквідаційної комісії Державної архітектурно-будівельної інспекції України згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак не отримана відповідачем з незалежних від суду причин, що підтверджується відміткою Укрпошти: "організац. ліквідов." (том 1, а.с. 228).
Від представниці Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 18.05.2022 на електронну адресу суду 06.06.2022 надійшов лист №237-22 від 06.06.2022 (том 1, а.с. 234-236), в якому вказала, що заміщення вакантних посад державної служби в ДІАМ здійснюється через конкурсний відбір, про проведення якого в період з 01.09.2021 по 30.09.2021 видано 13 наказів про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад. Також зазначила, що призначення працівників за переведенням з ДАБІ в ДІАМ не здійснювалися.
В судових дебатах 23.06.2022 представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначив про порушення відповідачем права позивачки при її звільненні на підставі спірного наказу. Просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач Ліквідаційна комісія Державної архітектурно-будівельної інспекції України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна інспекція архітектури та містобудування України явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча повідомлялися завчасно та належним чином про дату час та розгляд справи. Причини неявки представників суду не відомі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши позиції сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та доповнення до відзиву, відповіді на відзиви, письмові пояснення та докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 12.08.2010 працювала на різних посадах в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області; з 30.10.2014 - переведена в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 05.09.2005 (том 1, а.с. 135-137).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13.03.2020 №218 “Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України”, пунктом 1 якої постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію (надалі, також - Постанова №218).
Відповідно до витягу, сформованого у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 20.03.2020 Державна архітектурно-будівельна інспекція перебуває в стані припинення (том 1, а.с.17).
Ліквідаційною комісією ДАБІ України складено попередження про наступне звільнення, яким ОСОБА_1 , у зв'язку ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №2018 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» попереджено про наступне звільнення з посади головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурної інспекції в Івано-Франківській області на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», яке відбудеться не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня ознайомлення з цим попередженням (том 1, а.с. 129). На зазначеному попередженні позивачкою, поруч з відміткою «З попередженням ознайомлена, один примірник отримала» вказано дату « 27» березня 2020 року та проставлено власноручний підпис із зазначенням своїх прізвища та ініціалів.
Відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05.02.2021 №53 «ВН» ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.02.2021 по 15.11.2023 (том 1, а.с. 28).
Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.09.2021 №401 «ОС» відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1-1 частини 1, частини 4 статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 звільнено 02.09.2021 з посади головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурної інспекції в Івано-Франківській області у зв'язку з повною ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції; наказано фінансовому департаменту виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів щорічної основної відпустки та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. У зазначеному наказі підставою його прийняття вказано: попередження про наступне звільнення від 27.03.2020 (том 1, а.с. 126).
Державна архітектурно-будівельна інспекція України листом від 20.09.2021 №40-501-(90-9)/3218-21 та повторно, листом від 24.09.2021 №40-501-(90-9)/3242-21, надсилала ОСОБА_1 копії наказу від 02.09.2021 №401 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 » (том 1, а.с. 127; том 1, а.с. 128).
Незгода позивачки із зазначеним наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.09.2021 №401 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 » стала підставою для її звернення до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Також громадянам згідно із статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (надалі, також - Закон України "Про державну службу").
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1 статті 3 Закону України "Про державну службу")
Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу").
Частиною 3 вказаної статті Закону України "Про державну службу", в редакції, з 20.03.2020, чинній на момент повідомлення позивачки 27.03.2020 про наступне звільнення, визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення..
У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина 4 статті 87 Закону України "Про державну службу").
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (надалі, також - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами 2 та 3 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Разом з тим, згідно з приписами частини 5 статті 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 цієї статті, статей 42, 42-1, частин 1, 2 і 3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Таким чином, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини другої статті 40 КЗпП України частин другої, третьої статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Станом на час прийняття оскаржуваного наказу Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 №117-IX (надалі, також - Закон №117-IX) абзац 2 частини 3 статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю.
Натомість, були внесені відповідні зміни, зокрема, до статті 22 та 87 Закону України "Про державну службу", якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Так, частиною 5 статті 22 цього Закону передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Отже, Законом України "Про державну службу", який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб'єкта призначення, а не його обов'язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов'язкового проведення конкурсу.
Станом на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме, частини 2 статті 40, частин 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України не поширювалася на державних службовців в силу приписів частини 5 статті 40 Кодексу законів про працю України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", оскільки станом на час звільнення позивачки такі правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону України "Про державну службу", що передбачає не обов'язок, а право суб'єкта призначення за рішенням суб'єкта призначення у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця.
Суд звертає увагу, що з дати набрання чинності Законом №117-ІХ ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону, не містить будь яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (надалі, також - Порядок №1074).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Пунктом 6 Порядку №1074 передбачено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, (чинного на момент прийняття спірного наказу; втратило чинність 16.09.2021 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960), державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №218, пунктом 1 якої постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію.
Пунктом 4 Постанови №218 встановлено, що Державно-архітектурна будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
Пунктом 5 Постанови №218 утворено комісію з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції та затверджено головою зазначеної комісії заступника начальника відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Суд звертає увагу, що Постановою №218 врегульовано процедуру ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції без визначення правонаступника.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 “Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду” передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 “Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду” (надалі, також - Постанова №1340) постановлено:
утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
ліквідувати: Державну інспекцію містобудування та Державну сервісну службу містобудування, та установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції архітектури та містобудування та заходи, пов'язані з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції, у 2021 році здійснюються в межах видатків, передбачених Державній інспекції містобудування та Державній сервісній службі містобудування.
Крім того, Уряд вирішив визначити Державну інспекцію архітектури та містобудування суб'єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.
При цьому, наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20.03.2020 №689 (у редакції наказу від 13.07.2021 №62, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу) затверджений План заходів, пов'язаний з ліквідацією Держархбудінспекції. Пунктом 7 зазначеного наказу встановлений кінцевий строк для звільнення працівників - 15.09.2021.
Таким чином, наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.09.2021 №401 «ОС», за підписом Голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України С. Галіцина, ОСОБА_1 звільнено 02.09.2021 з посади головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурної інспекції в Івано-Франківській області у зв'язку з повною ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції; наказано фінансовому департаменту виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів щорічної основної відпустки та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. У зазначеному наказі підставою його прийняття вказано: попередження про наступне звільнення від 27.03.2020 (том 1, а.с. 126).
Разом з цим, лише згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №960 «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» (надалі, також - Постанова №960) вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Пунктом 3 цієї постанови визначено, що ця постанова набирає чинності з 15.09.2021.
Іншу посаду позивачці запропоновано не було, оскільки 27.03.2020, на момент попередження позивачки про наступне звільнення, частина 3 статті 87 Закону України “Про державну службу” діяла у редакції, яка передбачала, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Тобто чинна редакція зазначеної норми визначала право такого суб'єкта пропонувати вакантну посаду, а не вказувала на його обов'язок, та передбачала умову - наявність такої вакансії.
Таким чином суд зазначає, що лише згідно з Постановою №960, яка набрала чинності 15.09.2021, вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Тобто Державна інспекція архітектури та містобудування розпочала здійснювати свої повноваження лише з 15.09.2021.
З огляду на вищенаведене, ні на момент попередження 27.03.2020 позивачки про звільнення, ні станом на момент прийняття спірного наказу від 02.09.2021 №401 «ОС» Державна інспекція архітектури та містобудування України не функціонувала як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що унеможливлювало вирішення питання щодо працевлаштування працівників ліквідованої Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в тому числі позивачки, шляхом переведення до новоствореної Державної інспекції архітектури та містобудування України.
Таким чином, доводи представника позивачки з приводу обов'язку відповідача працевлаштувати працівників ліквідованої установи є необґрунтованими.
Також не було можливим і працевлаштування працівників ліквідованої Державної архітектурно-будівельної інспекції України у новоствореній згідно з пунктом 2 Постанови №218 - Державній сервісній службі містобудування України, оскільки у Постанові №218 відсутні положення про те, що повноваження та функції Державної архітектурно-будівельної інспекції України передаються до Державної сервісної служби містобудування України.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що Державна сервісна служба містобудування України утворена шляхом створення нового органу влади та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №218 установлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, шо припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Проте, акт (постанова чи розпорядження) Кабінету Міністрів України відповідно до якого встановлено факт можливості забезпечення здійснення Державною сервісною службою містобудування України повноважень та виконання функцій Державної архітектурно-будівельної інспекції не приймався.
Вищенаведені обставини є аналогічними обставинам утворення Державної інспекції мітобудування та спростовують факт набуття останньою повноважень та функцій Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
У подальшому, відповідно до пункту 3 Постанови №1340 постановлено ліквідувати: Державну інспекцію містобудування; Державну сервісну службу містобудування.
При прийнятті Постанови №1340 не приймалось рішення про передачу повноважень та функцій Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування до іншого центрального органу виконавчої влади, оскільки, по-перше, останні їх не набули та, по- друге, абзац 2 пункту 4 Постанови №218 втратив чинність 30.12.2020.
Водночас, як встановлено вище, відповідно до пункту 1 постанови КМУ №1340 постановлено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що Державна інспекція архітектури та містобудування України утворена як новий орган влади та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права (том 1, а.с. 84).
Щодо пункту 7 Постанови №1340, згідно якого постановлено визначити ДІАМ суб'єктом управління індивідуально визначеного майна ДІМ, ДССМ та ДАБІ, які ліквідовуються, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності. Отже, наявність пункту 7 у Постанові №1340 не є доказом факту правонаступництва між ДАБІ, ДІМ, ДССМ та ДІАМ, оскільки є розпорядчим актом Кабінету Міністрів України лише щодо визначення суб'єкта права управління об'єктами державної власності, що залишаться після ліквідації центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1 Постанови №960 постановлено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Зазначене рішення Кабінету Міністрів України є актом у розумінні пункту 13 Порядку №1074, а відтак, з 15.09.2021 Державна інспекція архітектури та містобудування набула спроможності здійснювати повноваження та функції, що закріплені у положенні про неї.
При цьому, у постанові КМУ № 960 відсутні посилання на те, повноваження та функції якого органу влади Державна інспекція архітектури та містобудування може здійснювати.
Таким чином, на момент звільнення позивачки був відсутній державний орган, куди б можливим було переведення державних службовців ліквідованої Державної архітектурно-будівельної інспекції України
Також суд звертає увагу, що відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України №237-22 від 06.06.2022 (том 1, а.с. 234-236), наданого суду на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 18.05.2022, заміщення вакантних посад державної служби в ДІАМ здійснюється через конкурсний відбір, про проведення якого в період з 01.09.2021 по 30.09.2021 видано 13 наказів про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад. Також у зазначеному листі вказано, що призначення працівників за переведенням з ДАБІ в ДІАМ не здійснювалися.
З приводу доводів представника позивачки щодо звільнення ОСОБА_1 при перебування на її утриманні малолітньої дитини, суд зазначає таке.
Статтею 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Таким чином, уразі припинення трудових відносин за ініціативи роботодавця на підставі ліквідації підприємства працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Оскільки у спірних правовідносинах мала місце ліквідація Державної архітектурно-будівельної інспекції України і на момент звільнення ОСОБА_1 не було органу, який виконував повноваження ліквідованого органу, аргументи щодо обов'язку відповідача працевлаштувати позивачку у новоствореному органі є безпідставними.
Крім цього, порядок звільнення державних службовців регулюється спеціальним законом - Законом України «Про державну службу», норми якого є пріоритетними для застосування у спірних правовідносинах. При цьому, з урахуванням набрання чинності Законом №117-ІХ ліквідація державного органу як підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закон України «Про державну службу», не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи спірний наказ від 02.09.2021 №401 «ОС», відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідної процедури та з урахуванням всіх обставин справи, а тому такий наказ відповідає критеріям правомірності, встановленим в частині другій статті 2 КАС України.
За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у їх задоволенні слід відмовити.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову та відсутністю доказів, що підтверджували б понесення відповідачем будь-яких витрат, пов'язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статями 241-246, 250, 255, 264, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
відповідач - Ліквідаційна комісія Державної архітектурно-будівельної інспекції України, адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 37471912;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна інспекція архітектури та містобудування України, адреса: бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ - 44245840.
Рішення складене в повному обсязі 06 липня 2022 р., у зв'язку із участю судді Тимощука О.Л. з 04.07.2022 по 05.07.2022 в науково-практичній конференції згідно з наказом №139-ОС від 30.06.2022.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.