04 липня 2022 року Справа № 280/126/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 110032,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 110032,57 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06 січня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач не погодився з позовом, 09.02.2022 подав відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 стверджує, що перелічені податкові декларації нею не заповнювалися та не підписувалися. Податкову вимогу відповідач не отримувала. У ОСОБА_1 взагалі не було підстав заповнювати декларації від 20.02.2020 року № 12568 та від 22.02.2021 року № 9693, якими, нібито, нею самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2020 та 2021 роки, а також сплачувати суму грошових коштів в розмірі 30,11 гривень з тієї причини, що вона реалізувала свої права власника на об'єкт нерухомості, що розташований на орендованій раніше земельній ділянці, та здійснила його продаж, згідно до нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 29.12.2015 року НАС № 576887 на користь гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 28 серпня 2000 року), яка на дату укладання договору була зареєстрована в АДРЕСА_1 . З цієї дати відповідачка фактично втратила право користування як об'єктом нерухомості, так і цією земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, та в письмовій формі повідомила про це орендодавця, як добросовісний учасник цивільних правовідносин. Просить в задоволенні позову відмовити.
10.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, просить задовольнити позовні вимоги з підстав вказаних у позові, крім того, зазначає, що декларації № 12568 від 20.02.2020 та №9693 від 22.02.2021 подані до контролюючого органу у паперові вигляді, що підтверджується відміткою контролюючого органу. Також, зазначені декларації містять підпис та прізвище з ініціалами платника податків.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Згідно з інтегрованою карткою платника податків за ОСОБА_1 рахується заборгованість із орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 110032,57 грн.
Заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум грошового зобов'язання та підтверджується податковими деклараціями з плати на землю від 20.02.2020 №12568 та від 22.02.2021 №9693.
У зв'язку з несплатою платником податків винесених та узгоджених сум податкових зобов'язань, контролюючим вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме платнику податків засобом поштового зв'язку направлена податкова вимога форми «Ф» №39059-13/819 від 21.12.2020, яка отримана 29.12.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
З підстав того, що платник податків самостійно не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у строки, встановлені законом, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів відповідача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Обов'язок сплати податків платником передбачений п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.
Враховуючи, що податкове зобов'язання визначене відповідачем самостійно у поданих ним деклараціях з плати на землю від 20.02.2020 №12568 та від 22.02.2021 №9693, таке зобов'язання вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.
Відповідно до п. 48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.
фізичною особою - платником податків або його представником;
особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" ( п. 49.3 ст. 49 ПК України).
Суд не приймає доводи відповідача щодо неподання нею декларації з плати на землю від 20.02.2020 №12568 та від 22.02.2021 №9693, оскільки це спростовується наданими позивачем копіями заповнених та підписаних податкових декларацій на яких міститься відмітка про одержання (штамп контролюючого органу).
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Однак, в порушення вказаних вище норм відповідач у встановлений строк суму податкового зобов'язання з єдиного податку не сплатив, внаслідок чого, в силу п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України така сума вважається податковим боргом.
За правилами, визначеними п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вказаної норми Кодексу, податковим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 21.12.2020 за №39059-13/819 на суму 9141,78 грн, яку вручено відповідачу 29.12.2020.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 ПК України).
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Щодо аргументів, наведених відповідачем у відзиві, суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №813/2092/15 (адміністративне провадження №К/9901/25842/18), який враховується судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду, суд відхиляє доводи, наведені відповідачем в обґрунтування незгоди із заявленими позовними вимогами, та не надає оцінку таким доводам, оскільки вони можуть бути підставою для оскарження податкової вимоги в окремому провадженні, що перебуває поза межами предмету доказування в даній справі.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов'язань, зокрема, у зв'язку з оскарженням податкової вимоги, якою вони визначені.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 110032,57 грн., та обрано вірний спосіб забезпечення погашення такого податкового боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти у сумі податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 110 032,57 грн., які зарахувати: р/р UA9289999880334149815000008479; отримувач - ГУК у Зап.обл./ТГ м.Запоріжжя/18010900: код отримувача 37941997; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банк отримувача - 899998; код класифікації доходів бюджету - 19010900.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663),
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 04.07.2022.
Суддя Б.В. Богатинський