04 липня 2022 року Справа № 280/1164/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 12 268,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно в розмірі 12268,63 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена. Просить позов задовольнити.
У відповідності до вимог ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) здійснений запит до Долинської сільської ради щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача.
Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької міської ради надала відповідь, відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 14 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем ухвала про відкриття провадження не отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується довідкою Укрпошти із відміткою: адресат відсутній.
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 13.10.2021 у справі №340/4259/20, від 24.11.2021 у справі №280/228/20 тощо.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи відповідно до положень статей 124-131 КАС України, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості виникла на підставі винесених Головним управлінням у Запорізькій області:
- податкове повідомлення-рішення № 0017402-5902-0808 від 25.05.2018 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2017 рік на суму 3644,80 грн. Податкове повідомлення - рішення направлено боржнику 19.06.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поштовий конверт повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.
- податкове повідомлення-рішення № 0016218-5907-0808 від 25.03.2019 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2018 рік на суму 2544,30 грн. Податкове повідомлення - рішення направлено боржнику 12.07.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення лист вручено особисто відповідачу 24.07.2019.
- податкове повідомлення-рішення № 0021451-6005-0808 від 01.06.2020 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019 рік на суму 2 851,83 грн. Податкове повідомлення - рішення було направлено боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поштовий конверт було повернуто до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання.
- податкове повідомлення-рішення № 0074437-2415-0808 від 09.03.2021 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2020 рік на суму 3227,70 грн. Податкове повідомлення - рішення направлено боржнику 10.03.2021 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення лист вручено особисто відповідачу 16.03.2021.
Платнику податків рекомендованим листом з повідомленням направлена податкова вимога форми «Ф» №61118-59 від 03.10.2018, яка була повернута за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до інформації з інтегрованої картки відповідач має заборгованість у розмірі 12268,63 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих Податковим кодексом України (далі - ПК України) повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України).
За приписами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У відповідності до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пп. «а» пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Пунктом 42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
За змістом п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, фізичні особи, у власності яких перебувають об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначається контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, після отримання якого протягом 60 днів платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв'язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.
З матеріалів справи судом встановлено, що контролюючий орган направив на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період 2017-2021 роки, та податкову вимогу форми «Ф» №61118-59 від 03.10.2018, які вважаються врученими платнику податків належним чином у відповідності до п.42.4 ст.42 ПК України.
До матеріалів справи не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, а тому суд дійшов висновку, що податкове зобов'язання в загальному у розмірі 12268,63 грн. є узгодженим та набуло статусу податкового боргу.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов'язань, зокрема, у зв'язку з оскарженням податкової вимоги, якою вони визначені.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене суд вважає, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість стягнення з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 12 268,63 грн. до державного бюджету України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 12268,63 грн., р/р UA408999980314030617000008447, отримувач - ГУК у Зап.обл/ТГ с.Новоолекс/18010200, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37941997.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663),
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складено 04.07.2022.
Суддя Б.В. Богатинський