про залишення позовної заяви без руху
05 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4628/22
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., одержавши позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Департамент патрульної поліції звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився в сумі 5387,64 грн.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та містить такі недоліки.
Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду та стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
За загальним правилом, встановленим статтею 122 КАС України, строки для звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом позову у цій справі є стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, у сумі 5387,64 грн з ОСОБА_1 , який звільнений зі служби в поліції наказом Департаменту патрульної поліції від 31.08.2021 №921о/с “По особовому складу”.
Суддя зазначає, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону України “Про Національну поліцію”).
За змістом положень пункту 17 частини першої статті 4 КАС України служба в поліції є публічною службою.
Згідно зі статтею 20 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські мають єдиний однострій, який отримується безоплатно. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2017 №772 (далі - Порядок №772).
Відповідно до пункту 10 розділу V Порядку №772 відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби, зокрема, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, у разі звільнення поліцейського зі служби ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов'язане із проходженням особою публічної служби.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі №540/1862/19.
Отже, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк для звернення до суду.
З матеріалів позовної заяви слідує, що копію наказу Департаменту патрульної поліції від 31.08.2021 №921о/с про звільнення зі служби, яким визначено суму відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився - 5378,64 грн, ОСОБА_1 отримав 31.08.2021, про що свідчить його власноручний підпис.
В розписці відповідача від 03.09.2021 зазначено, що у день звільнення зі служби ОСОБА_1 отримав довідку про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
При цьому ні у наказі Департаменту патрульної поліції від 31.08.2021 №921 о/с “По особовому складу”, ні у довідці позивача №АЖ/38 про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, не вказано дати, до якої відповідачу необхідно було відшкодувати кошти за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився. З названими документами відповідач ознайомився в день звільнення зі служби та заперечень щодо відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у сумі 5387,64 грн не зазначив. Як вбачається з розписки від 03.09.2021, ОСОБА_1 претензій щодо його звільнення не має.
Отже, з наведеного випливає, що з 01.09.2021 розпочав перебіг місячний строк звернення до суду для відшкодування коштів та закінчився 01.10.2021.
Проте, позов подано до суду лише 30.06.2022, тобто із значним пропуском місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При цьому суддя зазначає, що посилання позивача на претензію від 27.10.2021 №13291/41/17/01-2021 про добровільне відшкодування вартості елементів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився, не заслуговує на увагу та не змінює перебіг строку звернення до суду, оскільки якщо така і була надіслана відповідачу (а докази її надіслання (вручення) до позовної заяви не долучено), то така претензія пред'явлена вже після закінчення строку звернення до суду. Тому направлення позивачем претензії майже через два місяці після звільнення відповідача зі служби із встановленням йому місячного строку для добровільної сплати вказаних коштів не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Позивач не заперечує факт пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом та як слідує з тексту позовної заяви останній уже неодноразово звертався до суду із аналогічним позовом 02.12.2021 справа №140/14832/21 (ухвалою судді від 16.12.2021 позовну заяву повернуто позивачу з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України) та 05.01.2022 справа № 140/35/22 (ухвалою судді від 01.02.2022 позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини 2 статті 123 КАС України). Вказана ухвала отримана позивачем 07.02.2022, що останнім не заперечується.
З наведеного випливає, що на момент першого та другого подання позовної заяви - 02.12.2021, 05.01.2022 строк звернення до суду з даним позовом позивачем уже було пропущено. Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 позовну заяву було залишено без руху, зокрема, з підстав пропуску строку звернення до суду та надано строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на їх підтвердження. А ухвалою судді від 01.02.2022 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено та повернуто позовну заяву позивачу без розгляду.
Як встановлено частиною шостою статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Звертаючись втретє з даним позовом до суду позивач заяву про поновлення йому строку звернення до суду у встановленому порядку не подав, а просить поновити строк звернення до суду у позовній заяві.
Позивач як на підставу для поновлення строку звернення до суду з цим позовом посилається на введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, строк дії якого продовжено, зокрема, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
На думку судді, наведені позивачем обставини щодо причин поважності пропущення строку на думку суду є не поважними та не обґрунтованими.
Враховуючи обставини справи позивач повинен обґрунтувати неможливість звернення до суду із даним позовом в період з 01.10.2021 по 30.06.2022.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України”) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача.
Визначальним в даному випадку є суб'єктивне право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду у спосіб та строки, визначені Законом.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Так, частиною восьмою статті 169 КАС України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку встановленому законом.
Тобто із змісту зазначеної норми випливає, що позивач наділений правом на повторне звернення до суду, в тому числі в межах строків звернення до суду, визначених процесуальним законом.
Вищевказане свідчить про те, що позивач не вживав всіх залежних від нього дій спрямованих на подання позовної заяви у строк, встановлений статтею 122 КАС України.
Не може бути взяте до уваги посилання позивача на введення на території України воєнного стану, оскільки воєнний стан в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, а ухвалу судді від 01.02.2022 про повернення позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не закінчився в сумі 5387,64 грн. позивач отримав 07.02.2022, тобто ще до введення на території України воєнного стану та не був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом, в межах строків звернення до суду, визначених процесуальним законом.
Враховуючи вищенаведене, суддя вважає що позивач не надав доказів та не наводить обставин, які вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом та неможливості в найкоротший строк подачі позову після першого повернення позовної заяви, а тому в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім цього, за приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481 гривні.
Як слідує із тексту позовної заяви, позивачем як суб'єктом владних повноважень подано позовну заяву майнового характеру, а тому за подання даного позову позивачу необхідно сплатити судовий збір у 2481,00 грн.
З долученого до позовної заяви платіжного доручення від 13.12.2021 № 23889 слідує, що за подання даного позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2270,00 грн, тобто в меншому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак позивачу необхідно доплатити судовий збір в сумі 211,00 грн.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, які б вказували на наявність об'єктивних, незалежних від нього обставин, дійсних істотних труднощів та перешкод для звернення до суду, то позовну заяву на підставі частини першої статті 123 КАС України належить залишити без руху, при цьому протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на їх підтвердження, а також надати докази сплати судового збору в сумі 211,00 грн.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Визнати неповажними підстави, вказані у клопотанні Департаменту патрульної поліції про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без руху.
Роз'яснити, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду. Якщо вказані позивачем інші підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Р.С. Денисюк