м. Вінниця
28 червня 2022 р. Справа № 120/3963/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Корчевського М.Ю.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Моніч Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької обласної прокуратури
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивачка) до Вінницької обласної прокуратури (далі - Вінницька обласна прокуратура, відповідач) із позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Вінницької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати заробітної плати, згідно посадового окладу та надбавки за вислугу років, визначеного ч.3 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 26.04.2022 по день постановлення судщового рішення ;
- зобов"язати Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату за період з 26.04.2022 по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу та надбавки за вислугу років, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити різницю недоотриманої заробітної плати;
- зобов"язати здійснювати подальше нарахування та виплату заробітної плати згідно посадового окладу та надбавки за вислугу років відповідно до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 2001 року працює в органах прокуратури. 22.10.2021 р.була звільнена у зв'язку із неуспішним проходженням атестації . В подальшому, на підставі рішення суду поновлена на посаді прокурора Вінницької місцевої прокуратури, однак робоче місце визначено в окружній прокуратурі, відтак, на думку позивачки, з 26.04.2022 р. її заробітна плата мала ивзначатись відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Однак, відповідач нараховвував та сплачував заробітну плату позиваці відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», постанови КМУ № 657 від 30.08.2017 року, тобто у меншому розмірі.
Позивачка із такими діями не погоджується, що і стало підставою для звернення до суду.
23.05.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і вирішено здійснювати розгляд в порядку загального провадження. Засідання призначено на 20.06.2022 р.
06.06.2022 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, що позивачка фактично не переведена в окружну прокуратуру у зв'язку із неуспішним проходженням атестації. При цьому, ОСОБА_2 хоч і визначено робоче місце в окружній прокуратурі, однак остання не виконувала функції прокурора окружної прокуратури. Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року, що оплата праці прокурорів регулюється нормами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" вважає безпідставним, оскільки ним не визнано неконстуційним норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (надалі Закон № 113), яким також врегульоване питання оплати праці прокурорів на період, визначений цим законом. Оплата праці працівників прокуратури здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року.
Відтак, прокурори, які не призначені в окружні прокуратури отримують заробітну плату в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме постановою № 505 від 31.05.2012 року.
07.06.22 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка вказала, що порушено її право на заробітну плату, яка має бути не нижче від визначеної законом. Вкотре послалась на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року.
20.06.2022 р. закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 28.06.2022 р.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити з підстав вказаних у ньому.
Представник відповідача в здоволенні позову просила відмовити, вказуючи на його безпідставність.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працювала на посаді прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області з 15 грудня 2015 року, що встановлено судовим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2022 р. у справі №120/1544821-а.
Позивач неуспішно пройшла атестацію прокурорів, у зв"язку з чим 22.10.2021 року наказом Вінницької обласної прокуратури №1364к від 20.10.2021 р. позивачку звільнено з посади прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області (про що зазначено в рішенні у справі №120/1544821-а ) .
В подальшому, наказом Вінницької обласної прокуратури №226 к від 26.04.2022 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області з 23.10.2021 р. Наказом Вінницької обласної прокуратури №227 к від 26.04.2022 р. визначено робоче місце у Вінницькій окружній прокуратурі.
Оскільки позивачка не пройшла успішно атестацію, оплата її праці здійснювалась відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 року № 505 (надалі Постанова № 505).
Не погодившись із розміром нарахування заробітної плати позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначаються Законом України "Про прокуратуру" (далі- Закон №1697-VII).
Стаття 16 Закону №1697-VII зазначає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора регіональної прокуратури - 1,2; прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачено, що органи прокуратури України та їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог п. 26 р. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 81, п. 13,14 р. перехідні положення Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
25.09.2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113 (надалі Закон № 113).
Відповідно до п. 3 р. II. Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113 до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Як вже зазначалось, постановою Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури є Постанова № 505.
Але при цьому, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року визнано неконституційним положення п. 26 р. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
П.2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Водночас, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30.09.2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 року № 2222-IV(справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, дія окремого положення п. 26 р. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020 року.
Однак, на теперішній час, як вже зазначалось, є чинними положення Закону № 113 щодо збереження за прокурорами регіональних, місцевих прокуратур відповідного правового статусу, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення, зокрема, до обласної прокуратури, окружної прокуратури. І саме на цей зазначений період оплата праці працівників регіональних, місцевих прокуратур здійснюється відповідно до Постанови № 505.
Отже, положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Відтак застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує успішне проходження прокурором атестації та прийняття відповідним суб'єктом владних повноважень розпорядчого акту (наказу) щодо призначення чи переведення прокурора на посаду, визначену відповідним штатним розписом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 826/17798/14, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 640/26041/19.
Так, предметом спору по цій справі є невиплата позивачці заробітної плати згідно вимог ст. 81 Закону №1697-VII у період з 26.04.2022 року.
Як видно із листа Вінницької обласної прокуратури від 17.05.22 р. ОСОБА_2 , нараховувалась та виплачувалась заробітна плата згідно із вимогами Постанови № 505, зокрема з підстав того, що позивачка не переведена на посаду прокурора окружної прокуратури, не здійснює функції прокурора, відповідно, не набула права на отримання заробітної плати згідно ст. 81 Закону №1697-VII.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачка поновлена на посаді прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області та їй визначено робоче місце у Вінницькій окружній прокуратурі.
При цьому, як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, остання не здійснює повноваження прокурора саме окружної прокуратури, оскільки юридично не переведена та не призначена через не проходження атестації.
Оскільки позивачка не є прокурором, який успішно пройшов атестацію за результатом якої переведений/призначений на посаду прокурора окружної прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 15.02.2022 р. у справі №120/4824/20-а.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачці правомірно нараховано заробітну плату згідно із вимогами Постанови № 505, як наслідок, відсутні підстави нарахувати заробітну плату за період з 26.04.2022 р., виходячи з розміру посадового окладу та надбавки за вислугу років, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Вінницька обласна прокуратура (вул.Монастирська, б. 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909).
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 08.07.22
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна