м. Вінниця
05 липня 2022 р. Справа № 120/1512/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернулась в суд з адміністративним позов до головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого рішення від 18.10.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 28.02.2022 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Ухвалою від 03.05.2022 року задоволено клопотання позивача та залучено в якості співвідповідача головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Представниками відповідачів надано відзиви на адміністративний позов, якими просять відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав того, що у позивача відсутній стаж у розмірі 28 років. При цьому зазначено, що до загального страхового стажу не було зараховано періоди роботи з тих підстав, що у записах трудової книжки містяться виправлення, за деякими періодами нечитабильна печатка підприємства, також у наказі про прийом на роботу наявне перевищення терміну видачі відповідного наказу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка мешкає у м. Вінниця, 11.10.2021 року звернулась до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Шляхом автоматизованого розподілу вхідних документів по Україні для розгляду заяв осіб, які звертаються Пенсійного фонду, заява позивача надійшла на розгляд до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви позивача 18.10.2021 року управлінням прийнято рішення про відмову у призначені пенсії за віком, з підстав того, що до загального стажу ОСОБА_1 не було зараховано наступні періоди:
- 01.08.1980 - 24.02.1983 років - наявне перевищення терміну у вигляді відповідного наказу;
- 28.02.1983 - 05.04.1983 року - нечитабельна печатка підприємства при звільненні;
- 03.03.1988 - 15.04.1989 років - період необхідно підтвердити уточнювальними довідками;
- 20.06.1990 - 30.06.1996 років - наявне виправлення в даті прийому на роботу. В уточнювальній довідці відсутній номер реєстрації та зазначено не вірно прізвище позивача.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулась в суд з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01.01.2004 року. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Відповідна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 04.02.2021 року у справі № 439/905/17, від 09.06.2021 року у справі № 488/3973/13-а.
Таким чином, суд зауважує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
У спірний період порядок ведення трудових книжок був передбачений положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року № 252 із змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 року) (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 2.2 вказаної Інструкції у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 року, у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 року "05.01.1984".
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Пунктами 2.5 та 2.7 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що стоїть вище, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції № 162 у розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
При необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після вказівки відповідного порядкового номера, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким недійсний. Прийнятий за такою професією (посадою)" і в графі 4 повторюється дата номер наказу (розпорядження) адміністрації, запис з якого неправильно внесено до трудової книжки.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер (пункт 2.26 Інструкції № 162).
З даних, які містяться в трудовій книжці, наявна можливість встановити факт роботи позивача у періоди з 01.08.1980 року по 24.02.1983 року на посаді молодшого продавця магазину № 2 "Філателія".
При цьому, як зазначає відповідач, такий період не було зараховано до загального страхового стажу позивача з підстав того, що у наказі про прийом на роботу наявне перевищення терміну у видачі відповідного наказу.
Також, встановлено, що позивач у період з 28.02.1983 року по 05.04.1983 року працювала на посаді техніка виробничого відділу.
При цьому такий період роботи позивача теж не було зараховано з підстав нечитабельної печатки підприємства.
У період з 03.03.1988 року по 15.04.1989 року позивач працювала продавцем у КООП "Флора".
Однак, даний період теж не було зараховано до загального стажу, з підстав того, що такий необхідно підтвердити уточнювальними довідками.
Період роботи з 20.06.1990 року по 30.06.1996 року продавцем також не зараховано з підстав наявності виправлень в даті прийому на роботу.
Із зазначеного слідує, що управлінням не було зараховано зазначенні періоди до загального стажу роботи позивача у зв'язку з виявленими незначними недоліками, які містяться в трудовій книжці позивача.
Разом з тим, щодо дефектів, на які вказує пенсійний орган, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог пункту 8.1 Інструкції № 162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців". Так, у пункті 18 вказаного документу передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже й не може впливати на його особисті права.
Відповідно правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а вказав про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено обов'язок ведення та обліку трудових книжок працівників та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Враховуючи викладене та з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані періоди роботи позивача слід зарахувати до її страхового стажу.
Одночасно слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадоdих обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2. ст. 9 КАС України).
Відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зважаючи на те, що саме рішенням від 18.10.2021 року № 023830015485 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено позивачу у зарахуванні оскаржуваних періодів роботи та призначенні пенсії за віком, яке в свою чергу створює відповідні правові наслідки. Тому суд вважає за необхідне застосувати ч. 2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати зазначене рішення управління про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Як наслідок скасування рішення підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача наступні періоди: - 01.08.1980 року по 24.02.1983 року на посаді молодшого продавця маг № 2 "Філателія"; - з 28.02.1983 року по 05.04.1983 року на посаді техніка виробничого відділу; - з 03.03.1988 року по 15.04.1989 року на посаді продавця у КООП "Флора"; - з 20.06.1990 року по 30.06.1996 року на посаді продавця.
Також з метою відновлення прав та інтересів позивача, суд вважає, що задоволенню також підлягає вимога щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 14.07.2021 року, тобто з моменту набуття такого права у позивача.
Розподіл судових витрат у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС.
В матеріалах справи міститься квитанція, згідно якої сплачено 2977,20 грн. Однак, відповідно до Закону України "Про судовий збір" та КАС України, враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними, належним до сплати є судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. належить стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, ЄДРПОУ 21910427), головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.10.2021 року № 023830015485 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди з 01.08.1980 року по 24.02.1983 року; - з 28.02.1983 року по 05.04.1983 року; - з 03.03.1988 року по 15.04.1989 року; - з 20.06.1990 року по 30.06.1996 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.07.2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесенні витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович