06.07.22
22-ц/812/501/22
Провадження № 22-ц/812/501/22 Головуючий суду першої інстанції Саламатін О.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
05 липня 2022 року м. Миколаїв Справа 490/209/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Бондаренко Т.З., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Лівшенку О.С.,
за участю представника відповідача - Мицька Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Саламатіна О.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрхімтранcаміак» (далі - ДП «Укрхімтрансаміак») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства «Укрхімтранcаміак» (далі - МУМА ДП «Укрхімтрансаміак») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи позову обґрунтовано тим, що з 28 січня 2005 року він працював на посаді інженера-програміста 1 категорії відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування МУМА ДП «Укрхімтрансаміак».
За своїми обов'язками він відповідав за програмне забезпечення підприємства, зокрема за стабільну роботу даних програм та обладнання.
За останні 3 роки в Управлінні неодноразово змінювалось керівництво, яке почало на нього тиснути.
Наказом № 116-к від 26 серпня 2020 року його було звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.
З наказом він ознайомився та отримав копію лише 09 грудня 2020 року, про що є відмітка на наказі.
З фактами викладеними у наказі про припинення трудового договору (контракту) він не погоджується, оскільки він хворів та керівництво не надало йому можливості надати будь-які пояснення по фактам зазначеним у наказі, він вважає своє звільнення протиправним та незаконним.
Він намагався надати пояснення та просив видати йому документи, пояснення інших осіб щодо обставин справи, а також всі матеріали, внутрішні документи щодо внутрішнього розпорядку під час карантину в країні та особливостей роботи, проте йому було відмовлено.
Ще в вересні він просив видати йому особисто наказ про звільнення, трудову книжку, розрахунок з дати звільнення, копію посадової інструкції займаної ним посади, копію правил внутрішнього розпорядку управління, копії наказів про внесення змін до правил, копію протоколу засідання первинної профспілкової організації управління магістрального аміакопроводу з 26 серпня 2020 року, накази чи інші документи внутрішнього розпорядку щодо внесення будь-яких змін щодо режиму роботи під час пандемії 2020 року. Проте вищезазначені документи йому надані не були.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді інженера-програміста 1-ї категорії відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування МУМА ДП «Укрхімтрансаміак». Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2020 року до дня поновлення на роботі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2021 року замінено первісного відповідача - МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» належним відповідачем - ДП «Укрхімтранcаміак».
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено відповідними доказами, що його звільнення є наслідком упередженого ставлення до нього зі сторони роботодавця. Також, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, що спростовують вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. На час видачі наказу про звільнення позивач вже мав дисциплінарні стягнення у вигляді догани; службовою перевіркою встановлено систематичні порушення позивачем трудової дисципліни, з моменту виявлення порушення трудових обов'язків до звільнення минуло не більше місяця, а тому звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Не погодившись з судовим рішенням, 07 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судове рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам в їх сукупності, більшість фактичних обставин та доказів не розглядалось взагалі або не були прийняті до уваги.
Суд першої інстанції прийняв до уваги лише твердження та докази відповідача та в порушення вимог статей 82, 263 ЦПК України, не взяв до уваги фактичні обставини.
При цьому суд залишив поза увагою той факт, що ним надавалась довідка з медичного закладу до відділу кадрів про те, що він хворів в період з 17 квітня 2020 року тому був відсутній на роботі з поважної причини.
Не враховано той факт, що при винесенні йому доган не надано можливості надати свої пояснення щодо причини порушення правил внутрішнього розпорядку. Крім того зі сторони керівництва на позивача надходив постійний тиск, що унеможливлювало нормальну роботу останнім часом. Проте він чітко виконував поставлені перед ним завдання.
Наказ про звільнення винесено на підставі неповного, одностороннього встановлення обставин.
Крім того відповідач не дотримав процедури, передбаченої частиною першою статті 149 КЗпП України, а саме не було відібрано письмові пояснення від працівника.
Також суд не врахував докази про те, що позивач знаходився на робочому місці в тверезому стані адже на попередньому огляді на роботі медичною сестрою не було виявлено ознак сп'яніння.
За п'ятнадцять років він не був жодного разу притягнутий до будь-якого виду дисциплінарної відповідальності.
В даному випадку має місце порушення принципу рівності громадян, що є також ще однією підставою для скасування наказу про звільнення та відновлення порушених прав позивача.
Суд першої інстанції не врахував вказані обставини та не надав їм належної оцінки в їх сукупності, не застосувавши норми матеріального права, які регулюють правовідносини між сторонами, що призвело до неправильного вирішення спору.
На день слухання справи від ДП «Укрхімтрансаміак» відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
01 липня 2022 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою, мотивуючи його тим, що його представник перебуває за кордоном. Аналогічне клопотання надійшло й від представника позивача адвоката Ютовця О.О. Такі клопотання від сторони позивача та його представника надходять до апеляційного суду вже вдруге, зокрема, 21 червня 2022 року розгляд справи апеляційним судом було відкладено за аналогічними заявами цих учасників справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін та їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Колегія апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання та відкладення розгляду справи з огляду на те, що позивач був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, мав можливість підготуватись до судового розгляду, не надав будь-яких доказів на підтвердження неможливості забезпечити свою явку в судове засідання 05 липня 2022 року.
При цьому апеляційний суд враховує, що явка сторін не була визнана обов'язковою, а позивач мав можливість реалізувати свої права на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщання суду відповідно до положень статті 212 ЦПК України.
Також апеляційний суд приймає до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України").
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» № 11-к від 28 січня 2005 року ОСОБА_1 прийнято інженером-програмістом інформаційно-обчислювального центру з 28 січня 2005 року, з іспитовим терміном 3 місяці.
Згідно з посадовою інструкціэю інженер-програміст 1 категорії є організатором і виконавцем робіт відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» з супроводу, обслуговування, модифікації та встановлення програмного забезпечення на персональних електронно-обчислювальних машинах (пункт 1.1).
Інженер-програміст 1 категорії підпорядковується безпосередньо начальнику відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування (пункт 1.2).
Пунктом 4.1 вказаної посадової інструкції встановлено відповідальність, яку несе інженер-програміст 1 категорії, а саме за:
- незбереження інформації в файлах, до яких він має доступ;
- відмови в роботі супроводжувальних, створюваних і коректованих ним програм;
- некоректність інструктивних матеріалів до створюваного програмного забезпечення;
- недотримання вимог інструкції згідно переліку 2 за посадою і правил внутрішнього трудового розпорядку;
- неправильну роботу та використання програмного забезпечення АСУТП і персональних електронно-обчислювальних машинах МУМА ДП «Укрхімтрансаміак»;
- незбереження технічної документації до устаткування;
- несвоєчасне та неякісне виконання поставлених завдань та функцій;
- непідготовку в установлені строки та недостовірність службових документів;
- незбереження матеріальних цінностей та документів;
- використання майна управління у власних інтересах або в інтересах, протилежним інтересам управління.
Наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» № 318 від 12 червня 2020 року, за допущені порушення трудової дисципліни застосовано до інженера-програміста 1 категорії відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у вигляді догани. З копії наказу вбачається, що позивач ОСОБА_1 12 червня 2020 року під підпис був ознайомлений з вказаним наказом.
Наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» № 324 від 16 червня 2020 року, за допущене 15 червня 2020 року порушення трудової дисципліни застосовано до інженера-програміста 1 категорії відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування ОСОБА_1 , дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підпис позивача у вищезазначеному наказі № 324 від 16 червня 2020 року відсутній.
17 серпня 2020 року наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» № 284 ОСОБА_1 - інженера-програміста з 18 серпня 2020 року по 20 серпня 2020 року направлено у відрядження у м. Южне Одеської області. Мета відрядження: проведення профілактики комп'ютерної та оргтехніки на ЦПУ. Збір конфігурації комп'ютерів на ЦПУ. Збір інформації по стану комп'ютерної та оргтехніки на ЦПУ.
За результатами відрядження 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 надав до МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» пояснювальну записку, де зазначив, що у відрядженні до ЦПУ була проведена профілактика комп'ютерної та оргтехніки. Проведено збір інформації по конфігурації комп'ютерів. Інформація зведена до таблиці.
Між тим, згідно зі службовою запискою начальника відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування ОСОБА_2 , знаходячись у відрядженні ОСОБА_1 не виконав частину завдань, які зобов'язаний був виконати згідно наказу про відрядження, а саме не зібрав інформацію про стан комп'ютерної техніки та конфігурації комп'ютерів, які знаходяться на території ЦПУ. Згідно службової записки провідного інженера-електроніка ОСОБА_3 , вся необхідна інформація по конфігурації комп'ютерів, які знаходяться на території ЦПУ, була надана останнім ОСОБА_1 , згідно прохання останнього.
Так, 26 серпня 2020 року о 09-00 годин у службовому кабінеті заступника директора керівництва МУМА ДП «Укрхімтрансаміак», у присутності членів комісії, заступником директора з керівництва МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» Бабченком Д.О. було висловлено вимогу ОСОБА_1 пояснити про причини неналежного виконання ним виробничих завдань у період його відрядження.
На зазначену вимогу, ОСОБА_1 відмовився надавати письмові пояснення із зазначених питань. Вказане підтверджується копією акту від 26 серпня 2020 року.
За зверненням заступника директора з керівництва МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» Бабченка Д.О. до голови профкому МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» Григор'єва С.С., де були викладені зазначені факти притягнення позивача до дисціплінарної відповідальності та факти порушення трудових обов'язків при перебуванні у відрядженні, профспілковий комітет надав згоду на розірвання трудового договору з вищезазначеним працівником.
Ці обставини підтримав в судовому засідання допитаний як свідок ОСОБА_4 .
Наказом МУМА ДП «Укрхімтрансаміак» № 116-к від 26 серпня 2020 року, припинено трудовий договір (контракт) та звільнено ОСОБА_1 інженера-програміста 1-ї категорії відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, пункт 3 частини 1 статті 40 КЗпП України. Наказ не містить підпису позивача про ознайомлення.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що відповідний запис про звільнення від 26 серпня 2020 року міститься в трудовій книжці позивача на підставі вищезазначеного наказу № 116-к від 26 серпня 2020 року.
Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.
Отже, згідно законодавства України, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення (стаття 147 КЗпП України).
Дисциплінарне стягнення застосовується з дотриманням строків та порядку їх накладення, передбачених статей 148, 149 КЗпП України.
Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
При обранні виду стягнення необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника ( стаття 149 КЗпП).
Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об'єктивну та суб'єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).
Згідно з положеннями статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Виходячи зі змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.
Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог статей 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.
Як зазначено в наказі про звільнення позивача № 116-к від 26 серпня 2020 року підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є те, що не виконав частину завдань, які входили у коло його трудових зобов'язань як інженера - програміста згідно з наказом про відрядження, а саме не зібрав інформацію про стан комп'ютерної техніки та конфігурації комп'ютерів. Про зазначені обставини повідомив безпосередній керівник ОСОБА_1 у службовій записці на ім'я керівництва підприємства. Зазначені обставини підтвердив допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 .
Позивач стверджував, що він хворів та намагався пояснити це керівництву підприємства, проте йому було відмовлено, більш того також відмовлено у видачі будь-яких документів. В суді позивач заявляв про упереджене ставлення керівництва підприємства особисто до нього.
Між тим, наданими відповідачем письмовими доказами та свідченнями працівників підприємства, допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції, вказані ОСОБА_1 обставини були спростовані, тобто свого підтвердження не знайшли.
Отже, судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дана оцінка наданим відповідачем доказам щодо підстав звільнення позивача, з якою апеляційний суд погоджується.
З матеріалів справи вбачається, що керівництво підприємства встановило чіткі завдання ОСОБА_1 , які підлягали виконанню останнім під час відрядження та входили у коло його посадових обов'язків. Саме позивач повинен був виконати ці завдання, мав таку можливість, проте без поважних причин не виконав частину своїх обов'язків.
Як встановлено, позивач не виконав жодних дій по забезпеченню виконання завдання керівництва щодо зібрання інформації про стан комп'ютерної техніки та конфігурації комп'ютерів, у той час як такий обов'язок було покладено на нього трудовим договором.
Позивач відмовився від дачі пояснень щодо зазначених фактів, що підтверджується актом від 26 серпня 2020 року, складеним членами комісії з числа працівників підприємства у службовому кабінеті заступника директора з керівництва МУМА ДП «Укрхімтрансаміак».
За таких обставин, з урахуванням двічі притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни протягом червня 2020 року відповідно до наказів керівництва підприємства, які не були оскаржені ОСОБА_1 , останній знову допустив неналежне виконання трудових обов'язків у серпні 2020 року, що свідчить про систематичний характер порушень трудової дисципліни та підставою для звільнення позивача за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера-програміста 1 категорії відділу програмного забезпечення та комп'ютерного обслуговування Миколаївського управління магістрального аміакопроводу державного підприємства «Укрхімтрансаміак» , а відтак й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише твердження та докази відповідача не є слушними, оскільки саме на роботодавця законом покладено обов'язок доводить правомірність звільнення працівника.
Посилання в апеляційній скарзі про неврахування судом довідки з медичного закладу щодо хвороби позивача в період з 17 квітня 2020 року не заслуговує на увагу, оскільки суд досліджував зазначені обставини та дійшов висновку про те, що на період відрядження та після нього, а також на час звільнення позивач не хворів.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на ті обставини, що зі сторони керівництва останнім часом на нього був здійснений постійний тиск, що унеможливлювало нормальну роботу також досліджувалися судом, зокрема судом допитувалися працівники підприємства, проте будь-яких доказів на підтвердження цих обставин судом першої інстанції не встановлено.
Доводи скарги щодо незгоди позивача з наказами, якими оголошувалися йому дисциплінарні стягнення у вигляді догани, є безпідставними, оскільки такі накази позивачем не оскаржувалися.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.З. Бондаренко
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 06 липня 2022 року.