вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.07.2022м. ДніпроСправа № 904/9911/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (м. Жовті Води, Дніпропетровська область)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Жовті Води, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором № Т-12с/153/53-142-01-21-01524 від 31.08.2021 у загальному розмірі 322 922 грн. 33 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.2022)
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) заборгованість за договором №Т-12с/153/53-142-01-21-01524 від 31.08.2021 у загальному розмірі 1 350 962 грн. 33 коп.
Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:
- 1 328 040 грн. 00 коп. - основний борг;
- 6 731 грн. 16 коп. - пеня;
- 10 624 грн. 32 коп. - інфляційні втрати;
- 5 566 грн. 85 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №Т-12с/153/53-142-01-21-01524 від 31.08.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 15.09.2021 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 328 040 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.12.2021 по 22.12.2021 в сумі 6 731 грн. 16 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за листопад 2021 року у сумі 10 624 грн. 32 коп., а також 3% річних за період прострочення з 02.11.2021 по 22.12.2021 у сумі 5 566 грн. 85 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.02.2022.
Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду №3438/22 від 24.01.2022), в якій він посилається на те, що відповідачем 22.12.2021 частково було погашено заборгованість, що є предметом спору у даній справі, а саме: в сумі 300 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача:
- 1 028 040 грн. 00 коп. - основний борг;
- 6 731 грн. 16 коп. - пеня;
- 10 624 грн. 32 коп. - інфляційні втрати;
- 5 566 грн. 85 коп. - 3% річних.
Від позивача надійшло клопотання про повернення судового збору (вх. суду №3448/22 від 24.01.2022), в якому він просить суд, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, повернути надмірно сплачену частину судового збору в розмірі 4 500 грн. 01 коп.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 4312/22 від 22.01.2022), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого товару, як того вимагають умови пункту 4.2. договору, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є передчасними. Крім того, у відзиві відповідач навів контррозрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, за результатом яких визначив, що пеня складає 13 462 грн. 32 коп., інфляційні втрати - 10 624 грн. 32 коп. та 3% річних - 5 566 грн. 85 коп.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява про закриття підготовчого провадження (вх. суду № 4640/22 від 31.01.2022), яка в подальшому надійшла в оригіналі (вх. суду № 5343/22 від 02.02.2022), в якій позивач просив суд провести підготовче засідання 02.02.2022 без участі представника позивача та закрити підготовче провадження у справі.
Підготовче засідання, призначене на 02.02.2022, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному з 01.02.2022 по 07.02.2022 включно.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду № 6034/22 від 07.02.2022), яка в подальшому надійшла в оригіналі (вх. суду № 6749/22 від 10.02.2022), в якій він посилається на те, що відповідачем 27.01.2022 та 03.02.2022 частково було погашено заборгованість, що є предметом спору у даній справі, а саме: в сумі 728 040 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача:
- 300 000 грн. 00 коп. - основний борг;
- 6 731 грн. 16 коп. - пеня;
- 10 624 грн. 32 коп. - інфляційні втрати;
- 5 566 грн. 85 коп. - 3% річних.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. суду № 6032/22 від 07.02.2022), яка в подальшому надійшла в оригіналі (вх. суду № 6748/22 від 10.02.2022), в якій він посилається на часткове погашення відповідачем спірної заборгованості, а також просить суд, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, повернути надмірно сплачену частину судового збору в розмірі 15 420 грн. 61 коп., стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 4 843 грн. 83 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання про повернення судового збору (вх. суду №6033/22 від 07.02.2022), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 6750/22 від 10.02.2022), в якому він просить суд, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, повернути надмірно сплачену частину судового збору в розмірі 15 420 грн. 61 коп.
Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали проведенню підготовчого засідання, у подальшому ухвалою суду від 08.02.2022 підготовче засідання було призначено на 01.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.
Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 25.03.2022, не відбулися.
Від позивача надійшли клопотання (вх. суду № 10758/22 та № 10798/22 від 11.04.2022), в яких він просив суд відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Судом було відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 31.05.2022 ситуація в області є контрольованою збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду.
Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 31.05.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою та роз'яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв'язку, зокрема, електронними.
Разом з тим, суд відзначив, що на даний час, враховуючи існування воєнного стану, у Господарському суді Дніпропетровської області існують проблеми з фінансуванням витрат на відправку поштової кореспонденції суду, а також існують перебої у здійсненні відправки поштової кореспонденції по території України, у зв'язку з чим терміни доставки поштової кореспонденції фактично збільшилися. Також на території України існує велика кількість внутрішньо переміщених осіб, що ускладнює передачу процесуальних документів до представників, їх належне повідомлення про день, час та місце судових засідань, а також надання часу для висловлення правової позиції по справі.
Враховуючи вказані обставини, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне призначити підготовче засідання в межах розумного строку.
Враховуючи все викладене, ухвалою суду від 31.05.2022 підготовче засідання було призначено на 22.06.2022; явку у вказане засідання було визнано необов'язковою.
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 17247/22 від 09.06.2022), в якому він просив суд закрити підготовче провадження у даній справі та призначити розгляд справи по суті. У вказаному клопотанні позивач також повідомив, що відповідач заборгованість не погасив.
У підготовче засідання 22.06.2022 представники позивача та відповідача не з'явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача.
Також судом відзначено, що причини нез'явлення відповідач суду не повідомив, при цьому, про день, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Судом також наголошено, що ухвалою суду від 05.01.2022, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано позивачу, у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також усім учасникам справи надати відповідь на відзив з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
Судом було здійснено відстеження поштового відправлення № 5220402359950, в якому містився відзив на позовну заяву, та з'ясовано, що відзив на позовну заяву був отриманий позивачем 28.01.2022 (а.с. 141).
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 22.06.2022 строк на подання відповідні на відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Більше того, позивач сам просив у клопотанні від 09.06.2022 закрити підготовче провадження.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У підготовчому засіданні 22.06.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.06.22 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2022.
У судове засідання 05.07.2022 представники позивача та відповідача не з'явилися, причини нез'явлення суду не повідомили, при цьому, про дату, час та місце судового засідання позивач та відповідач були повідомлені належним чином, що вбачається з наступного.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час (22.06.2022), ухвала суду від 22.06.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв'язку.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 22.06.2022 на електронну пошту позивача - info@tetra.ua, яка отримана останнім - 22.06.2022 (а.с. 148).
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 22.06.2022 була доставлена одержувачу - Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в його електронний кабінет - 22.06.2022 о 17:33 год (а.с.149).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд відзначає, що, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.06.2022 вважається врученою відповідачу 23.06.2022, отже завчасно.
Суд також відзначає, що у поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.75) відповідач зазначив таку свою електронну пошту - I.skachko@direkcy.atom.gov.ua.
У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 22.06.2022 на електронну пошту відповідача - I.skachko@direkcy.atom.gov.ua, яка отримана останнім - 22.06.2022 (а.с. 150).
Враховуючи вказане, ухвала суду від 22.06.2022 є врученою відповідачу 22.06.2022, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача (а.с.149-150).
Слід також наголосити, що ухвалою суду від 22.06.2022 явку у судове засідання представників сторін було визнано необов'язковою.
Додатково сторін було повідомлено про призначене судове засідання за всіма відомими суду засобами зв'язку з ними, а саме: шляхом передачі телефонограм, яку було отримано представниками позивача та відповідача 28.06.2022 та 23.06.2022, відповідно (а.с.151).
Враховуючи викладене, позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 31.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № Т-12с/153/53-142-01-21-01524 (далі - договір, а.с.12-19), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві Блоки детектування БДЕС з двома іонно-імплантованими детекторами (далі - продукція, код ДК 021:2015:38340000-0: - Прилади для вимірювання величин)), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором (пункт 1.1. договору).
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до 27.12.2021, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки визначені в Специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до вказаних умов, до договору сторонами було підписано додаток № 1 - Специфікацію, в якій сторони визначили найменування товару, його кількість, вартість та ціну, всього на суму 1 328 040 грн. 00 коп. (а.с.20).
Також до договору було підписано додаток № 2 - Технічну специфікацію (а.с.21-22).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
У Специфікації № 1 сторони визначили строк поставки продукції - до 15.09.2021.
За умовами пунктів 3.1. та .3.2. договору ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України та вказується у Специфікації до договору (додаток № 1), що є його невід'ємною частиною. Ціна договору становить 1 106 700 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 221 340 грн. 00 коп. Загальна сума договору 1 328 040 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується жодною із сторін, на виконання умов договору, позивачем 15.09.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 328 040 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 24 від 15.09.1021 на суму 1 328 040 грн. 00 коп. (а.с.23).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (специфікації № 1), у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаною накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаній накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеною накладною відповідачем також не заявлено.
Слід також відзначити, що відповідно до змісту видаткової накладної № 24 від 15.09.1021 на суму 1 328 040 грн. 00 коп., проходження товаром вхідного контролю відбулось 24.09.2021. Вказаний факт не заперечується та визнається як позивачем так і відповідачем.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Так, у розділі 4 договору сторони визначили умови щодо порядку здійснення оплати, зокрема:
- покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1. договору);
- покупець зобов'язаний оплатити продукцію по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, згідно рахунку, наданого постачальником (пункт 4.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, вказане зобов'язання було відповідачем порушено та поставлений 15.09.2021 товар був ним оплачений лише частково - в сумі 1 028 040 грн. 00 коп. наступним чином:
- 22.12.2021 в сумі 300 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №17408 від 22.12.2021 (а.с.78);
- 27.01.2022 в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №17553 від 27.01.2022 (а.с.117);
- 03.02.2022 в сумі 628 040 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №17571 від 03.02.2022 (а.с.118).
Отже, позивач посилається на те, що поставлений 15.09.2021 товар на загальну суму 1 328 040 грн. 00 коп. відповідачем оплачений лише частково на суму 1 028 040 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 300 000 грн. 00 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.12.2021 по 22.12.2021 в сумі 6 731 грн. 16 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за листопад 2021 року у сумі 10 624 грн. 32 коп., а також 3% річних за період прострочення з 02.11.2021 по 22.12.2021 у сумі 5 566 грн. 85 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи встановлений строк поставки товару на суму 1 328 040 грн. 00 коп, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірною видатковою накладною 15.09.2021, а також проходження вказаним товаром вхідного контролю 24.09.2021, судом встановлено, що строк оплати поставленого за нею товару, є таким, що настав - 01.11.2021.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 15.09.2021 товару на залишкову суму 300 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в залишковій сумі 300 000 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача щодо ненадання позивачем рахунку на оплату поставленого товару, з огляду на таке:
- відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару:
- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі від 31.08.2021, а також у видатковій накладній № 24 від 15.09.2021;
- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов'язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 300 000 грн. 00 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати, починаючи з 31-го календарного дня.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 02.12.2021 по 22.12.2021 в сумі 6 731 грн. 16 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.4), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи. Контррозрахунок відповідача, наведений у відзиві на позовну заяву, не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем розраховано пеню в сумі 13 462 грн. 32 коп., а позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в сумі 6 731 грн. 16 коп., що є менше, ніж розраховано відповідачем.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6 731 грн. 16 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за листопад 2021 року у сумі 10 624 грн. 32 коп.
З приводу здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке:
- Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;
- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання;
- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, № 908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, з урахуванням викладених вище правових позицій Верховного Суду, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений у позовній заяві (а.с.4), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10 624 грн. 32 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 02.11.2021 по 22.12.2021 у сумі 5 566 грн. 85 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 5 566 грн. 85 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 843 грн. 83 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором № Т-12с/153/53-142-01-21-01524 від 31.08.2021 у загальному розмірі 322 922 грн. 33 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.2022) - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Гагаріна, будинок 4; ідентифікаційний код 39688675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Тетра" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Франка, будинок 2; ідентифікаційний код 23077206) - 300 000 грн. 00 коп. основного боргу, 6 731 грн. 16 коп. - пені, 10 624 грн. 32 коп. - інфляційних втрат, 5 566 грн. 85 коп. - 3% річних та 4 843 грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05.07.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко