06 липня 2022 року м. Харків Справа № 917/926/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.;
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” (вх.№3787П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 у справі №917/926/21 (повний текст рішення складено 15.11.2021 суддею Безрук Т.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області)
за позовом керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби, Красноградської районної державної адміністрації Харківської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", м.Полтава,
про стягнення 88891,20 грн, -
Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення 88891,20 грн згідно з договором №17 кр/т від 22.01.2019 про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких за державні кошти.
Ухвалою господарського суду Полтаської області від 29.07.2021 суд замінив позивача - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації на правонаступника - Красноградську районну державну адміністрацію Харківської області (а.с.211-213, том 1).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що після укладення договору сторони підписали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціни на бензин А-92 та дизельне пальне; ці додаткові угоди укладені з порушенням законодавства та є нікчемними, що призвело до безпідставної сплати бюджетних коштів Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна".
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 у справі №917/926/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на користь Красноградської районної державної адміністрації Харківської області кошти у сумі 88891,20 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на користь Харківської обласної прокуратури 2270,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару, чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та, не збільшуючи загальну суму договору. Господарським судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторони погодили усі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі". Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем збільшенням ціни товару (бензину марки А-92 та дизельного палива). Додатковими угодами збільшено ціну на нафтопродукти в межах 10% кожного разу по кожній окремій угоді, та відповідно, зменшено кількість нафтопродуктів, за рахунок чого дотримано загальну ціну договору. Господарським судом також встановлено, що довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни бензину та дизельного палива за 1 літр у бік збільшення, а лише визначають середню ринкову ціну на вказані товари, а саме: у довідках не зазначено ціни бензину та дизельного палива на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише вказано вартість на конкретну дату; також не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на бензин та дизельне паливо на території окремих регіонів України. Отже, довідки не відображають інформацію, яка дає можливість прослідкувати динаміку цін, та встановити її рух у бік збільшення чи зменшення, а також встановити факт наявності коливання ціни після укладання договору. Довідки Харківської торгово-промислової палати та накази ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" від 24.12.2019 та від 08.01.2020 не містять інформації щодо коливання ціни бензину А-92 та дизельного палива на ринку в бік її збільшення після укладення договору. Відповідач не надав суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни нафтопродуктів на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни. Суд першої інстанції зазначив, що за умовами договору сторони встановили ціну на бензин А-92 у розмірі 25,44 грн (з ПДВ) за 1 літр. У наданих довідках Харківської торгово-промислової палати вказано рівень роздрібних цін, включаючи мінімальний рівень цін (з ПДВ) на бензин А-92 станом на 04.02.2019 - 24,90 грн/л, станом на 01.04.2019 - 24,35 грн/л, станом на 02.09.2019 - 24,30 грн/л. Тобто, у довідках вказано про існування ціни на бензин А-92 меншої, ніж сторони узгодили в договорі. Таким чином, у сторін були відсутні підстави для збільшення ціни бензину А-92 та дизельного палива за договором, тому необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально. Ураховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що при укладенні Відділом освіти та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" додаткових угод №3 від 08.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 23.04.2019, №6 від 02.08.2019, №7 від 19.09.2019, №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 не дотримано вимог пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни дизельного палива та бензину А-92 у період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни дизельного палива та бензину А-92 і під час розгляду справи. Отже, господарський суд дійшов висновку про те, що додаткові угоди №3 від 08.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 23.04.2019, №6 від 02.08.2019, №7 від 19.09.2019, №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 є нікчемними згідно зі ст.36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін. Судом встановлено, що позивач сплатив відповідачу 88891,20 грн, на цю суму товар не був поставлений, строк дії договору закінчився. Господарський суд, перевіривши розрахунок прокурора, наведений у позові, встановив, що він є правильним. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 88891,20 грн господарський суд визнав обґрунтованими та задовольнив.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” з рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби та Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення 88891,20 грн відмовити. Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, неправильно розтлумачено норму пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки при зміні істотних умов договору документальне обґрунтування вимагатиметься лише при підвищенні ціни на товар, у даному випадку виключно щодо укладення додаткових угод №3, №5. Висновки господарського суду щодо нікчемності додаткових угод №6,7,9,10 не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Також апелянт вважає, що господарський суд не звернув увагу на те, що розрахунок прокурора у позовній заяві є неправильним та необґрунтованим, не підтвердженим допустимими та достатніми доказами, не відповідає вимогам справедливої неупередженості, адже судом не ураховано, що ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» з отриманих за договором коштів за поставлені товари було сплачено до Державного бюджету ПДВ, податок на прибуток та інші обов'язкові платежі та збори. Крім того, апелянт зазначає, що платіжні доручення, наявні у матеріалах справи, не містять обов'язкові реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а саме: в розділі «Проведено банком» відсутній штамп казначейства з відміткою «оплачено» та зазначенням дати, з огляду на що вважає, що факт оплати відділом освіти відповідачу суми, зазначеної у позовній заяві, не підтверджується жодним доказом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 витребувано у суду першої інстанції матеріали справи №917/926/21, які необхідні для вирішення питання щодо подальшого розгляду даної скарги.
21.12.2021 на запит суду надійшли матеріали справи №917/926/21.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” (вх.№3787П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 у справі №917/926/21. Встановлено строк прокурору та позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у справі №917/926/21 протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” (вх.№3787П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 у справі №917/926/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., судді Тарасової І.В. для розгляду даної справи визначено такий склад колегії суддів: Пуль О.А. - головуючий суддя-доповідач, суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
Матеріали справи свідчать про те, що між Відділом освіти Сахновщинської районної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (постачальник) укладено договір №17кр/т (тендер) від 22.01.2019 про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких за державні кошти (а.с.16-18, том 1).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації є правонаступником Відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації (а.с.105-109, том 1).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 замінено позивача - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації на правонаступника - Красноградську районну державну адміністрацію Харківської області.
Вказаний договір укладався в межах процедури публічних закупівель, що регулюється Законом України “Про публічні закупівлі”.
Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на платформі публічних закупівель при проведенні закупівлі №UA-2018-12-19-002074-с Відділом освіти Сахновщинської районної державної адміністрації оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів, зокрема, бензину А-92 у кількості 24911,00 літрів та дизельного палива у кількості 35084,00 літрів, з терміном постачання до 31.12.2019 з очікуваною вартістю 1907841,00 грн.
Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" з остаточною пропозицією 1524167,76 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Триал" з остаточною пропозицією 1524714,00 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" з остаточною пропозицією 1591067,40 грн.
За результатам проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" з ціновою пропозицією 1524167,76 грн, з яким 22.01.2019 укладено договір №17кр/т (тендер) від 22.01.2019 про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких за державні кошти.
У договорі сторони погодили, що:
- постачальник зобов'язується у 2019 році поставити замовникові код згідно з ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92, дизельне паливо), Бензин А-92 у кількості 24911,00 л, дизельне паливо - 35084,00 л (далі - товар), зазначені у пункті 1.2., а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункти 1.1, 1.2);
- ціна цього договору становить 1524167,76 грн, у тому числі ПДВ - 254027,96 грн (пункт 3.1);
- ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2);
- ціна і кількість товару визначається згідно з акцептованою ціновою пропозицією, а саме: бензин А-92 - 24911,00 л по 25,44 грн за 1 літр з ПДВ; дизельне паливо - 35084,00 л по 25,38 грн за 1 літр з ПДВ (пункт 4.1);
- у разі перевищення діючої ціни товару на день відпуску до акцептованої ціни, ціна за одиницю товару може змінитись не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі (пункт 4.5);
- постачальник має право відповідно до пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі (пункт 6.4.4);
- умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі (пункт 11.8);
- істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регулюваних цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, уразі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 11.9);
- усі зміни до цього договору здійснюються шляхом підписання додаткових угод і є невід'ємними його частинами (пункт 11.2);
- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного проведення (пункт 10.1);
- дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (пункт 11.10).
Сторони затвердили специфікацію як додаток до договору, в якій встановили найменування товару, його кількість та ціну, а саме: бензин А-92 у кількості 24911,00 л, ціна 25,44 грн за 1 літр, загальна сума - 633735,84 грн; дизельне паливо у кількості 35084,00 л, ціна 25,38 грн за 1 літр, загальна сума - 890431,92 грн (а.с.19, том 1).
Відповідач звернувся до Відділу освіти з листами від 05.02.2019 №06, від 22.04.2019 №27, від 31.07.2019 №52, від 17.09.2019 №63 про необхідність укладення додаткових угод щодо зміни ціни на товар, який постачається за договором (а.с.20, 24, 27, 30, том 1). На підтвердження зростання ціни на товар відповідач надавав довідки Харківської торгово-промислової плати від 05.02.2019, від 02.04.2019, від 02.07.2019, від 03.09.2019 (а.с.21, 25, 28, 31, том 1).
Як свідчать матеріали справи, відповідач та Відділ освіти уклали ряд додаткових угод, якими внесли зміни до пункту 1.1, 1.2, 4.1 договору та до специфікації, а саме, збільшили первісну ціну товару, яка була визначена за результатами відкритих торгів, та зменшили обсяги постачання товару.
Додатковою угодою №3 від 08.02.2019 сторони зменшили обсяг закупівлі, зазначивши кількість бензину А-92 - 18891,933 л, дизельного палива - 25728,253 л; встановили ціну щодо бензину А-92: 25,44 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 18741,9333 л; щодо дизельного палива: 25,38 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 27,78 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 25578,253 л (а.с.22, том 1).
Додатковою угодою №4 від 14.02.2019 сторони скасували дію додаткової угоди №3, зменшили обсяг закупівлі, зазначивши кількість бензину А-92 - 18891 л, дизельного палива - 25728 л; встановили ціну щодо бензину А-92: 25,44 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 18741л; щодо дизельного палива: 25,38 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 27,78 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 25578 л (а.с.23, том 1).
Додатковою угодою №5 від 23.04.2019 сторони зменшили обсяг закупівлі, зазначивши кількість бензину А-92 - 18760 л, дизельного палива - 25610 л; встановили ціну щодо бензину А-92: 25,44 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 6850 л; 27,24 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 11760 л; щодо дизельного палива: 25,38 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 27,78 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 7500 л; 27,96 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 17960 л (а.с.26, том 1).
Додатковою угодою №6 від 02.08.2019 сторони змінили вартість товару, встановили ціну щодо бензину А-92: 25,44 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 6850 л; 27,24 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 4060 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 7700 л; щодо дизельного палива: 25,38 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 27,78 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 7500 л; 27,96 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 3200 л; 27,54 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 14760 л (а.с.29, том 1).
Додатковою угодою №7 від 19.09.2019 сторони змінили вартість товару, встановивши ціну щодо бензину А-92: 25,44 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 6850 л; 27,24 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 4060 л; 26,94 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 2000 л; 26,82 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 5700 л; щодо дизельного палива: 25,38 грн за 1 літр з ПДВ - на поставку 150 л; 27,78 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 7500 л; 27,96 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 3200 л; 27,54 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 2370 л; 27,12 грн (з ПДВ) за 1 літр - на поставку 12390 л (а.с.34, том 1).
Додатковою угодою №9 від 20.01.2020 сторони встановили ціну бензину А-92 у сумі 26,10 грн (з ПДВ) за 1 літр та дизельного палива у сумі 26,34 грн (з ПДВ) за 1 літр (а.с.35, том 1).
Додатковою угодою №10 від 24.01.2020 сторони скасували дію додаткової угоди №9 та встановили ціну бензину А-92 у сумі 26,10 грн (з ПДВ) за 1 літр та дизельного палива у сумі 26,34 грн (з ПДВ) за 1 літр (а.с.36, том 1).
На виконання умов договору відповідач передав у власність Відділу освіти бензин А-92 та дизельне паливо на загальну суму 1443239,40 грн, за які Відділ освіти розрахувався повністю, сплативши 1443239,40 грн.
Вказане підтверджується також звітом від 02.06.2020 про виконання договору про закупівлю, що укладений за номером процедури закупівлі в електронній системі закупівель закупівель UА-2018-12-19-002074-с за предметом: "Бензин А-92", договір №17кр/т від 22.01.2019 та містить інформацію про характеристику та кількість товару, що закуповується, а також місце та строк поставки (а.с.39, том 1).
Так, за видатковою накладною №ТН000000831 від 06.02.2019 на загальну суму 7623,00 грн, позивач поставив бензин А-92 в обсязі 150 літрів за ціною 25,44 грн за літр на загальну суму 3816 грн та дизельне паливо в обсязі 150 літрів за ціною 25,38 гривень за літр на загальну суму 3807 грн (а.с.40, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 7623,00 грн за платіжним дорученням №1 від 08.02.2019 (а.с.41, том 1).
За видатковою накладною №ТН000000892 від 08.02.2019 на загальну суму 5388,00 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 200 літрів за ціною 26,94 грн за літр на загальну суму 5388 грн (а.с.42, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 5388,00 грн за платіжним дорученням №184 від 02.08.2019 (а.с.43, том 1).
За видатковою накладною №ТН000000894 від 08.02.2019 на загальну суму 387501,00 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 6650 літрів за ціною 26,94 грн за літр на загальну суму 179151 грн та дизельне паливо в обсязі 7500 літрів за ціною 27,78 гривень за літр на загальну суму 208350 грн (а.с.44, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 387501,00 грн за платіжними дорученнями №2 від 15.02.2019, №3 від 22.02.2019, №4 від 06.03.2019, №5 від 12.03.2019, №7 від 26.03.2019, №10 від 20.05.2019, №185 від 02.08.2019, №15 від 02.08.2019, №16 від 08.08.2019 (а.с.45-54, том 1).
За видатковою накладною №ТН000002713 від 23.04.2019 на загальну суму 200066,40 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 4060 літрів за ціною 27,24 грн за літр на загальну суму 110594,40 грн та дизельне паливо в обсязі 3200 літрів за ціною 27,96 грн за літр на загальну суму 89472 грн (а.с.54, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 200066,40 грн за платіжними дорученнями №12 від 25.04.2019, №15 від 11.05.2019, №16 від 15.05.2019, №17 від 14.06.2019, №186 від 02.08.2019 (а.с.55-59, том 1).
За видатковою накладною №ТН000005223 від 06.08.2019 на загальну суму 119149,80 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 2000 літрів за ціною 26,94 грн за літр на загальну суму 53880 грн та дизельне паливо в обсязі 2370 літрів за ціною 27,54 гривень за літр на загальну суму 65269,80 грн (а.с.60, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 119149,80 грн за платіжними дорученнями №18 від 07.08.2019, №19 від 16.09.2019, №20 від 17.09.2019, №228 від 20.09.2019 (а.с.61-64, том 1).
За видатковою накладною №ТН000006299 від 19.09.2019 на загальну суму 130022,40 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 2320 літрів за ціною 26,82 грн за літр на загальну суму 62222,4, грн та дизельне паливо в обсязі 2500 літрів за ціною 27,12 гривень за літр на загальну суму 67800 грн (а.с.65, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 130022,40 грн за платіжними дорученнями №21 від 23.09.2019, №22 від 26.09.2019, №23 від 30.09.2019, №24 від 02.10.2019, №27 від 09.10.2019 (а.с.66-70, том 1).
За видатковою накладною №ТН000006769 від 08.10.2019 на загальну суму 139683,60 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 2660 літрів за ціною 26,82 грн за літр на загальну суму 71341,20 грн та дизельне паливо в обсязі 2520 літрів за ціною 27,12 гривень за літр на загальну суму 68342,40 грн (а.с.71, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 139683,60 грн за платіжними дорученнями №28 від 11.10.2019, №29 від 18.10.2019, №30 від 22.10.2019, №32 від 04.11.2019, №33 від 06.11.2019, №35 від 14.11.2019, №36 від 15.11.2019, №302 від 06.12.2019 (а.с.72-79, том 1).
За видатковою накладною №ТН000007471 від 05.11.2019 на загальну суму 37154,40 грн позивач поставив дизельне паливо в обсязі 1370 літрів за ціною 27,12 гривень за літр на загальну суму 37154,40 грн (а.с.80, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 37154,40 грн за платіжними дорученнями №37 від 15.11.2019, №38 від 19.11.2019, № 39 від 19.11.2019 (а.с.81-83, том 1).
За видатковою накладною №ТН000007858 від 22.11.2019 на загальну суму 182030,40 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 720 літрів за ціною 26,82 грн за літр на загальну суму 19310,40 грн та дизельне паливо в обсязі 6000 літрів за ціною 27,12 грн за літр на загальну суму 162720 грн (а.с.84, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 182030,40 грн за платіжними дорученнями №40 від 25.11.2019, №42 від 05.12.2019, №43 від 06.12.2019, №303 від 06.12.2019, №44 від 16.12.2019, №45 від 17.12.2019, №47 від 20.12.2019 (а.с.85-91, том 1).
За видатковою накладною №ТН00000222 від 20.01.2020 на загальну суму 234620,40 грн позивач поставив бензин А-92 в обсязі 3580 літрів за ціною 26,10 грн за літр на загальну суму 93438 грн та дизельне паливо в обсязі 5360 літрів за ціною 26,34 гривень за літр на загальну суму 141182,40 грн (а.с.92, том 1).
За цей товар Відділ освіти сплатив відповідачу 234620,40 грн за платіжними дорученнями №60 від 16.04.2020, №1 від 12.02.2020, №2 від 17.02.2020, №3 від 19.02.2020, №4 від 21.02.2020, №5 від 04.03.2020, №6 від 11.03.2020, №7 від 12.03.2020 (а.с.93-100, том 1).
Як стверджує прокурор, між Відділом освіти та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" при укладені додаткових угод №3 від 08.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 23.04.2019, №6 від 02.08.2019, №7 від 19.09.2019 , №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 не дотримано вимог пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни дизельного палива та бензину А-92 у період виконання умов договору, а тому такі додаткові угоди є нікчемними, а сплачені за такими додатковими угодами грошові кошти підлягають поверненню на користь позивача.
Згідно із ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частинами 4, 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України “Про Конституційний Суд України” є обов'язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття “інтереси держави” є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Згідно з пунктом 1 Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської РДА відділ є структурним підрозділом Сахновщинської РДА; відповідно до пункту 4 положення Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та територіальному органі Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки (а.с.101-104, том 1).
Відповідно до пункту 1.7 Положення Відділ освіти для здійснення повноважень та виконання завдань, що визначені законодавством та цим положенням, має право представляти в установленому порядку інтереси відділу в судових органах під час розгляду спірних питань, що належать до його компетенції.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підпункту 3.9 пункту 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупок вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Листом від 31.03.2021 прокурор повідомив Відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації, Північно-східний офіс Держаудитслужби про укладення додаткових угод №3-7, 9-10 до договору №17 кр/т про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких за державні кошти від 22.01.2019, які вважає необґрунтованими, укладеними з порушенням вимог положень частини 4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”, та про необхідність вжиття заходів щодо стягнення безпідставно сплачених коштів (а.с.115-116,118-119, том 1).
Листом від 15.04.2021 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської районної державної адміністрації повідомив прокурора про те, що позовна заява не буде подаватися та не заперечують проти вжиття прокурором відповідних заходів (а.с.117, том 1).
Листом від 08.04.2021 Північно-східний офіс Держаудитслужби повідомив, що згідно зі ст.8 Закону України “Про публічні закупівлі” моніторинг процедури закупівель здійснює центральний орган виконавчої влади, у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру (а.с.120, том 1).
Отже, господарський суд, урахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.08.2020 у справі №924/1240/18, дійшов правильного висновку щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом на захист інтересів держави, оскільки позивачі упродовж тривалого часу не вживали заходів, спрямованих на стягнення заборгованості.
Згідно з частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 4, 5 ст.656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній станом на дату укладання спірних додаткових угод).
Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 ст.36 Закону).
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
У абзаці 2 частини 3 ст.6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару, чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для збільшення ціни товару та для застосування пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18.
З огляду на зазначене, господарський суд правильно встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили усі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем збільшенням ціни товару (бензину марки А-92 та дизельного палива).
Відповідно до додаткових угод сторони збільшували початкову ціну за договором на бензин А-92 на 5,9%, 7,1%, 5,9%, 5,4%, 2,6% та дизельне паливо на 9,5%, 10,2%, 8,5%, 6,9%, 3,8%. Тобто, вказаними додатковими угодами збільшено ціну на нафтопродукти у межах 10% кожного разу по кожній окремій угоді, та, відповідно, зменшено кількість нафтопродуктів, за рахунок чого дотримано загальну ціну договору.
Згідно з листами відповідача від 05.02.2019 №06, від 22.04.2019 №27, від 31.07.2019 №52, від 17.09.2019 №63 підставою збільшення ціни на нафтопродукти згідно з укладеними додатковими угодами є листи (довідки) Харківської торгово-промислової палати, зокрема:
- для укладення додаткової угоди №3 від 08.02.2019 та №4 від 14.02.2019 - довідка Харківської торгово-промислової палати від 05.02.2019, в якій вказано, що рівень роздрібних цін з урахуванням ПДВ на ринку м.Харкова та Харківської області станом на 04.02.2019 становив, зокрема, на бензин А-92 - 24,90 - 28,99 грн/л та на дизельне паливо - 25,80 - 29,99 грн/л (а.с.21, том 1);
- для укладення додаткової угоди №5 від 23.04.2019 - довідка Харківської торгово-промислової палати від 02.04.2019, в якій вказано, що рівень роздрібних цін з урахуванням ПДВ на ринку м.Харкова та Харківської області станом на 01.04.2019 становив, зокрема, на бензин А-92 - 24,35 - 29,99 грн/л та на дизельне паливо - 24,55 - 29,99 грн/л (а.с.25, том 1);
- для укладення додаткової угоди №6 від 02.08.2019 - довідка Харківської торгово-промислової палати від 02.07.2019, в якій вказано, що рівень роздрібних цін з урахуванням ПДВ на ринку м.Харкова та Харківської області станом на 01.07.2019 становив, зокрема, на бензин А-92 - 25,50 - 30,99 грн/л та на дизельне паливо - 24,99 - 30,99 грн/л (а.с.28, том 1);
- для укладення додаткової угоди №7 від 19.09.2019 - довідка Харківської торгово-промислової палати від 03.09.2019, в якій вказано, що рівень роздрібних цін з урахуванням ПДВ на ринку м.Харкова та Харківської області станом на 02.09.2019 становив, зокрема, на бензин А-92 - 24,30 - 29,79 грн/л та на дизельне паливо - 24,00 - 29,79 грн/л (а.с.31, том 1);
- для укладення додаткових угод №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 до матеріалів справи надані накази ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" від 24.12.2019 та від 08.01.2020 про встановлення цін для реалізації відпуску нафтопродуктів (а.с.33, 34, том 1).
Проаналізувавши вказану інформацію, господарським судом обгрунтовано встановлено, що вказані довідки Харківської торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни бензину та дизельного палива за 1 літр у бік збільшення ціни, а лише визначають середню ринкову ціну на вказані товари.
Так, у довідках Харківської торгово-промислової палати не зазначено ціни бензину та дизельного палива на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише вказано вартість на конкретну дату. Крім того, у довідках не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на бензин та дизельне паливо на території окремих регіонів України. Таким чином, вказані довідки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а, отже, встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни після укладання договору.
Отже, довідки Харківської торгово-промислової палати та накази ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" від 24.12.2019 та від 08.01.2020 не містять інформації щодо коливання ціни бензину А-92 та дизельного палива на ринку у бік її збільшення після укладення договору.
Водночас, добровільно взявши на себе відповідні зобов'язання за договором, ТОВ “Татнефть-АЗС-Україна” у результаті укладання оспорюваних додаткових угод, поставило відділу освіти лише 150 літрів бензину А-92 та дизельного палива за ціною, визначеною договором від 22.01.2019 №17 кр/т.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не надав жодного доказу у підтвердження розміру ринкової ціни нафтопродуктів на дату укладення договору, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.
Твердження відповідача про те, що затверджена додатковими угодами зміна ціни на паливо була значно нижчою, ніж зазначена у довідках Харківської торгово-промислової палати, не відповідає дійсності.
Згідно з умовами договору сторони встановили ціну на бензин А-92 у розмірі 25,44 грн (з ПДВ) за 1 літр. У наданих довідках Харківської торгово-промислової палати вказано рівень роздрібних цін, включаючи мінімальний рівень цін (з ПДВ) на бензин А-92 станом на 04.02.2019 - 24,90 грн/л, станом на 01.04.2019 - 24,35 грн/л, станом на 02.09.2019 - 24,30 грн/л. Тобто, у довідках вказано про існування ціни на бензин А-92 меншої, ніж сторони узгодили в договорі.
За умовами договору сторони встановили ціну на дизельне паливо у розмірі 25,38 грн (з ПДВ) за 1 літр. У наданих довідках Харківської торгово-промислової палати вказано рівень роздрібних цін, включаючи мінімальний рівень цін (з ПДВ) на дизельне пальне станом на 01.04.2019 - 24,55 грн/л, станом на 01.07.2019 - 24,99 грн/л, станом на 02.09.2019 - 24,00 грн/л. Тобто, у довідках вказано про існування ціни на дизельне пальне меншої, ніж сторони узгодили в договорі.
Таким чином, у сторін були відсутні підстави для збільшення ціни бензину А-92 та дизельного палива за договором.
Отже, вищевказані документи не містять інформації щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни бензину А-92 та дизельного палива на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни бензину А-92 та дизельного палива на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”.
З огляду на зазначене, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, а доводи апелянта про невірне тлумачення господарським судом норми пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» є безпідставними та помилковими.
Щодо посилання відповідача на частину 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції змін від 18.04.2020), в якій вказано, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії, господарський суд правильно зазначив, що вказана редакція Закону була прийнята після укладення спірних додаткових угод і на спірні правовідносини не розповсюджується.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (частина 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір, і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Більше того, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до вимог ст.632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а, відповідно, й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже, ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Ураховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що при укладенні Відділом освіти та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" додаткових угод №3 від 08.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 23.04.2019, №6 від 02.08.2019, №7 від 19.09.2019, №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 не дотримано вимог пункту 2 частини 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни дизельного палива та бензину А-92 у період виконання умов договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни дизельного палива та бензину А-92 під час розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанцій.
Отже, додаткові угоди №3 від 08.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 23.04.2019, №6 від 02.08.2019, №7 від 19.09.2019 , №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 є нікчемними на підставі ст.36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі".
Статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 ст.36 цього Закону.
За приписами частини 1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до вимог ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Господарським судом правильно ураховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №910/17258/17, від 21.05.2020 у справі №920/551/19 та від 03.12.2020 у справі №909/703/19 щодо того, що визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.
За змістом ст.15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 ст.215 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог частини 4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до частини 1 ст.37 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 ст.36 цього Закону.
Отже, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Відповідно до частини 1 ст.37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 ст.36 цього Закону. Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Втім, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з'ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є оскаржувані додаткові угоди нікчемними. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20.
Оскільки господарський суд правомірно встановив, що додаткові угоди №3 від 08.02.2019, №4 від 14.02.2019, №5 від 23.04.2019, №6 від 02.08.2019, №7 від 19.09.2019, №9 від 20.01.2020, №10 від 24.01.2020 є нікчемними згідно зі ст.36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", то вони, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін.
Згідно з частиною 1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач сплатив відповідачу 88891,20 грн, на цю суму товар не був поставлений, строк дії договору закінчився, тому відповідач має повернути позивачу 88891,20 грн.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що розрахунок прокурора у позовній заяві є неправильним та необґрунтованим, не підтвердженим допустимими та достатніми доказами, не відповідає вимогам справедливої неупередженості.
Колегія суддів зазначає, що заявником апеляційної скарги нормативно не обґрунтовано та не конкретизовано у чому саме полягає невідповідність та неправильність здійсненого прокурором арифметичного розрахунку. Будь-якого контррозрахунку відповідачем не надавалось ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної.
Крім того, апелянт зазначає, що платіжні доручення, наявні у матеріалах справи, не містять обов'язкові реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а саме: в розділі «Проведено банком» відсутній штамп казначейства з відміткою «оплачено» та зазначенням дати, з огляду на що вважає, що факт оплати відділом освіти відповідачу суми, зазначеної у позовній заяві, не підтверджується жодним доказом.
Такі доводи не заявлялися відповідачем у відзиві на позовну заяву, тому в силу приписів частини 4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
За вказаних обставин, господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-АЗС-Україна” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2021 у справі №917/926/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06.07.2022.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна