Провадження № 11-кп/803/1902/22 Справа № 932/14616/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю:
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2022 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_7 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 08 серпня 2022 року.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались судом при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду у суді кримінального провадження не відпали. ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років і суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику переховування від суду. Також враховуючи стадію судового провадження, коли судовий розгляд справи продовжується, свідки сторони обвинувачення не допитані судом, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинуваченого впливу на свідків.
Суд дійшов висновку, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою із застосуванням електронних засобів контролю.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про незаконність та необґрунтованість оскарженої ухвали, при цьому посилається на те, що справа сфальсифікована, а прокурор окрім клопотання не надав суду жодних доказів в його обґрунтування. Зазначає, що суд та прокурор кожний раз, продовжуючи строк тримання під вартою, порушують його права.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу і з підстав, зазначених у скарзі просив її задовольнити.
Прокурор та захисник про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська є кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Суд, розглянувши клопотання прокурора, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчинені особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років і суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, дає обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що останній може переховуватися від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує, ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також, з огляду на стадію судового провадження, коли судовий розгляд справи продовжується, свідки сторони обвинувачення не допитані судом, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинуваченого впливу на свідків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинну із застосуванням насильства, а тому ризик незаконного впливу на свідків є реальним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції правильно враховано характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, які зводяться до тверджень про фальсифікацію кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку про їх необґрунтованість та неприйнятність з огляду на таке.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції не входить в перевірку доводів обвинуваченого щодо недоведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочині, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд першої інстанції має оцінити докази та ухвалити відповідне процесуальне рішення.
Інших доводів апеляційна скарга обвинуваченого не містить. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого є ідентичними доводам його скарги на попередню ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою від 13 квітня 2022 року.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд апеляційної інстанції враховує питання розумності строків провадження.
За змістом ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який мав місце 09.10.2020 року, 10.10.2020 року був затриманим в порядку ст. 208 КПК України, а 30.12.2020 року обвинувальний акт щодо нього вже затверджений та скерований до суду.
Враховуючи вищевикладене, загальний строк кримінального провадження та строк тримання ОСОБА_6 під вартою не є надмірним.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.
Керуючись ст. ст. 199, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4