ЄУН 193/530/22
Провадження № 3/193/261/22
01 липня 2022 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кравченко Н.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Уральськ, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , притягалась до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП 17.01.2022 року,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАВ № 313443 від 01 липня 2022 року, гр. ОСОБА_1 ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо свого сина ОСОБА_2 , 2008 р.н., внаслідок чого останній жодного разу з 01.09.2021 не відвідував школу, а з 24.02.2022 року жодного разу не відвідував дистанційне навчання. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, визнала в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №313443; письмові пояснення ОСОБА_1 ..
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 6 вищезазначеного Закону передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Вказана норма є бланкетною, тобто у ній закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, тому обов'язковим є зазначення норми закону, яка визначає обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, яку порушено суб'єктом обов'язків означеного вище правопорушення щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Між тим, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо (ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення).
Вчинення даного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою провини, а саме: особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При визначенні складу цього адміністративного правопорушення є необхідним посилання на конкретні дії, які б свідчили про порушення вимог законодавства у сфері захисту дитинства, а також конкретні норми того нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Водночас у протоколі, що розглядається, відсутні посилання на норми Сімейного кодексу України чи іншого нормативно-правового акту, які своїми діями (бездіяльністю) порушила ОСОБА_1 ..
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить періоду, протягом якого син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 2008 року, не відвідував навчання, а лише зазначено, що з 01.09.2021 року не відвідував школу, а з 24.02.2022 року- дистанційне навчання.
Аналіз зазначеної норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
При цьому, суддя не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суддя перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, суддею підтримується.
Такі самі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
Враховуючи вищевикладене, суддя установив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №313443, має фабулу, заповнену таким чином, що з нього не можливо почерпнути інформацію, а відповідно фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення.
Суддя має врахувати усі обставини вчинення особою правопорушення з тим, щоб оцінити чи доводять відповідні обставини її вину чи спростовують, чого при розгляді даної справи із зазначених причин здійснити неможливо.
Суддя позбавлений можливості встановлювати такі дані самостійно, оскільки, як зазначено вище, суддя лише перевіряє чиє в діях або бездіяльності особи склад інкримінованого правопорушення чині. Суддя немає права самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки це становить порушення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відсутність в Протоколі вказаних даних або їх нерозбірливе написання позбавляє особу, яка притягається до адміністративної відповідальності здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, адже вона позбавлена можливості оспорити конкретні факти, які є фундаментальними при розгляді справи, однак які не мають чіткого вираження.
За для можливості притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за інкриміноване правопорушення доведенню підлягають вищевказані факти. Але за відсутності, нерозбірливості таких даних у Протоколі це є неможливим, адже саме на поліцейського покладено обов'язок щодо кваліфікації дій особи, при тому, що суд зобов'язаний лише перевірити відповідні факти. Суддя не може самостійно припускати факти, які підлягають доведенню оскільки в такому випадку вийде за межі обвинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення та вдасться до припущень, що є неприпустимим.
Надані поліцейським інші докази не можуть бути використані для виправлення фабули правопорушення, а виходити за межі звинувачення, про що йшлося вище, суддя не може.
За змістом даного протоколу суддя позбавлений можливості встановити період адміністративного правопорушення, а саме: невиконання обов'язків особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є обов'язковим, оскільки відносно даної особи Софіївським районним судом Дніпропетровської області 17 січня 2022 року винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП із зазначенням періоду відсутності дитини у навчальному процесі з 10.11.2021 року по 14.01.2022 року, що призведе до подвійного притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, з огляду на те, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя констатує недоведеність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі слід закрити.
При цьому, суддя роз'яснює, що притягнення особи до відповідальності за відсутності доказів її винуватості, навіть за умови визнання нею своєї вини в інкримінованому проступку, призведе до порушення її прав, оскільки обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення має бути встановлена на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, представлених та досліджених у чітко регламентованому законодавчому порядку.
Суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Крім того, суддя констатує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з порушеннями ст. 256 КУпАП.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, суддя приходить до висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, наведені вище норми матеріального права застосовані не були, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши докази у справі, проаналізувавши їх у сукупності, суддя приходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 2 ст. 184, п. 1 ст. 247, ст.ст. 256, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Софіївського районного
суду Дніпропетровської області Н.О. Кравченко