Справа № 214/9630/21
2/214/1432/22
Іменем України
21 червня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, суд -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно 131 000,00 грн. (станом на 12.11.2021 року, офіційний курс валюти, встановлений НБУ становить: 1 долар США - 26,20 грн.), у рахунок повернення боргу за розпискою від 24 липня 2018 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 145 410,00 грн., у рахунок прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2764 грн. 10 грн.
В обґрунтування позову навела наступне. 24 липня 2018 року відповідачем було написано розписку, у якій зазначено, що 24.07.2018 року ОСОБА_2 позичив у неї грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, у державній валюті гривня, у сумі 132 000, 00 грн. (по курсу НБУ 26 грн. 00 коп. за 1 долар США), які вона передала йому за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності 2 свідків, а саме громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В даній розписці зазначено, що відповідач зобов'язується повертати їй грошові кошти, щомісячно, з 25 по 29 число кожного місяця, у розмірі 150 доларів США чи по 3 900,00 грн. по курсу НБУ вказаному у вищевказаній розписці. Початок виплати займаних коштів починається з 25.07.2018 року по 27.07.2021 року. Термін займу становить 36 місяців (3 роки). У випадку несвоєчасної виплати вказаної щомісячної суми у цій розписці, за кожен протермінований день нараховується 1% від загальної суми займу. 22 жовтня 2021 року нею була направлена письмова вимога до відповідача про повернення коштів, однак останній жодним чином не відреагував, що в свою чергу свідчить про ухилення відповідача від вирішення спору. Станом на день подачі позовної заяви відповідач борг не віддав, чим порушив виконання свого зобов'язання. У зв'язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов'язання, а також уникнення мирного вирішення спору, вимушена звернутись до суду з відповідним позовом. Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У статті 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до положень статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як вбачається з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, ч. ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Тлумачення ст. ст. 1046 та 1047 ЦК України, в їх зв'язку свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. При цьому, укладання окремого договору позики між сторонами спору, або нотаріальне посвідчення підпису боржника на розписці не обов'язкове. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, від 18.01.2017 року в справі №6-2789цс16 та від 10.09.2018 року у справі №520/632/16-ц. Таким чином, приходить до висновку, що текст розписки містить безумовне та однозначне зобов'язання стосовно повернення певної грошової суми на мою користь. Також, зміст розписки дає підстави стверджувати, що відповідач визнав наявність боргу в певному розмірі станом на визначену дату, що свідчить про природу правових відносин між сторонами спору. Розписка містить необхідні умови договору позики, зокрема, дату її складання (24.07.2018 року), отримання грошових коштів у конкретно визначеній сумі (5000,00 доларів США) та зобов'язання щодо їх повернення у строк 36 місяців (3 роки), з моменту укладення даного договору. Наявність оригіналу розписки у позивачки та яка буда надана до суду, згідно з положеннями ст. 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики відповідачем не виконано. Статтею 99 Конституції України, встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Також, ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року №464/3790/16-ц, зроблено висновок про те, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Окрім того, ст. 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦПК України. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Наявність у неї оригіналу розписки від 24.07.2018 року, свідчить про існування зобов'язання. Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Письмовою розпискою від 24.07.2018 року, передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати вказаної щомісячної суми у цій розписці, за кожен протермінований день нараховується 1% від загальної суми займу. Станом на 12.11.2021 року, строк прострочення виплати боргу відповідачем становить 111 днів. Таким чином, з урахуванням того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, грошові кошти віддавати не збирається, прошу суд стягнути з відповідача проценти за користування вищевказаною позикою у розмірі 145 410,00 грн. (1310,00 - 1% від загальної суми * 111 днів прострочення виплати боргу).
Позивачка в судове засідання не з'явилась, від її представника до суду надійшла заява, в якій останній просить справу розглядати за його відсутністю, позов підтримує, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не подавав, відзиву на позов не подавав, у зв'язку з чим на підставі ст. 280 ЦПК України, за згодлю представника позивачки, проведено заочний розгляд справи.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: розписка (а.с.10), вимога щодо повернення боргу за договором позики (а.с.11).
Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належним доказом розписку (а.с.10), вимогу щодо повернення за договором позики (а.с.11), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме отримання відповідачем ОСОБА_2 у борг від позивачки ОСОБА_1 грошових коштів, їх суму, строк повернення боргу, звернення позивачки до відповідача з метою врегулювання спору у досудовому порядку.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
24 липня 2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти від позивачки ОСОБА_1 у розмірі 5 000 доларів США, у державній валюті гривня сума 132 000,0 грн. по курсу НБУ 26,00 грн. за 1 долар США. Вказану суму позики відповідач зобов'язався повертати позивачці щомісячно з 25 по 29 число кожного місяця у розмірі 150 доларів США чи по 3 900,00 грн. по курсу НБУ 26,00 грн. за 1 долар США. Початок виплати займаних коштів розпочинається з 25.07.2018 року по 27.07.2021 року, термін займу становить 36 місяців (3 роки), що підтверджується розпискою (а.с. 10).
В строк до 27 липня 2021 року ОСОБА_2 борг ОСОБА_1 не повернув, остання зверталась до відповідача з письмовою вимогою з метою врегулювання спору у жовтні 2021 року, однак останній борг не повернув, що вбачається з вимоги та пояснень позивачки, викладених у змісті позову (а.с.11).
Суд вважає, що встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються вимогами ЦК України.
Судом встановлено, що 24 липня 2018 року між сторонами по справі був укладений передбачений ст. 1046 ЦК України, договір позики.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.162 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач за договором позики, укладеним з позивачкою, до даного часу суму боргу не повернув, чим порушив умови договору та права позивачки.
Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Письмовою розпискою від 24.07.2018 року, передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати вказаної щомісячної суми у цій розписці, за кожен протермінований день нараховується 1% від загальної суми займу.
Станом на 12.11.2021 року, строк прострочення виплати боргу відповідачем становить 111 днів.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, з останнього належить стягнути проценти за користування вищевказаною позикою у розмірі 145 410,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладення між позивачкою та відповідачем договору позики від 24 липня 2018 року, а також встановленим факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачкою щодо повернення боргу в сумі 5 000 доларів США у державній валюті гривня сума 132 000,00 грн. по курсу НБУ 26,00 грн. за 1 долар США.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки суми боргу в розмірі 131 000,00 коп., що в еквіваленті становить 5 000 доларів США виходячи з офіційного курсу долара США до гривні 26,20 станом на день звернення до суду, проценти за користування позикою у розмірі 145 410,00 грн., а тому суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України звернулася за захистом своїх прав до суду.
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2 764 грн. 10 коп.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 162, 545, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 228, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) - грошові кошти в сумі 132 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) - грошові кошти в сумі 145 410 грн. 00 коп. у рахунок прострочення грошового зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) , витрати по сплаті судового збору в сумі 2 764 грн. 10 коп.,
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов