Справа № 127/13874/22
Провадження 2/127/1735/22
05 липня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за участю третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоус Ольги Борисівни про визнання заповіту недійсним ,
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом за участю третьої особи приватного нотаріуса міста Вінниці Вінницького міського нотаріального округу Білоус Ольги Борисівни про визнання заповіту недійсним.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви судом встановлено їх невідповідність вимогам цивільно-процесуального законодавства України.
Згідно з ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Надані до позовної заяви позивачем письмові докази, у тому числі їх копії для відповідача, не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.
В зв'язку з вищевказаним, суд звертає увагу позивача на те, що позивач повинен додати до позовної заяви, зокрема, належним чином засвідчені копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.
У порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Так, із матеріалів позовної заяви убачається, що позивач просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 20.07.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Білоус О.Б.
Разом з тим, позовні вимоги пред'явлені до спадкового майна померлого ОСОБА_3 . Суд звертає увагу позивача на те, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Таким чином, позивачу необхідно визначитися щодо процесуального статусу інших осіб, на ім'я яких було складено оспорюваний заповіт, та відповідно до вимог ст. 177 ЦПК України надати примірники позовної заяви і копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників.
При цьому, суд виходить з того, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Отже, заповіт - це розпорядження особи (заповідача) щодо належного їй майна, майнових прав і обов'язків на випадок своєї смерті, складене у встановленому законом порядку. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред'являються відповідно до цивільного законодавства. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу усього майна, майнових прав і обов'язків до певних осіб, якого будуть дотримуватися після смерті заповідача.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна (заповіту) та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Частина 1 ст.30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Таким чином, виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, слід дійти висновку про те, що у разі, коли позивачем подається позов, що виник з приводу нерухомого майна, для правильного визначення підсудності, позивач має надати суду відомості про місцезнаходження нерухомого майна, щодо якого відкрито спадщину разом з доказами місцезнаходження такого майна.
Разом з тим, позивачем, у порушенням ч. 6 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не вказані інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору, а саме: відомості щодо складу спадкового майна та місцезнаходження такого майна.
З метою визначення підсудності справи та з причин відсутності в матеріалах позову інформації та доказів, що саме входить до спадкової маси, позивачу належить вказати про наявність нерухомого майна у спадковій масі, вартість вказаного майна, та його місцезнаходження та надати відповідні докази.
Документом, що містить висновки про вартість майна, є звіт про оцінку майна. Визначення оціночної вартості здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які мають сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за напрямом та спеціалізацією, що відповідають об'єкту оцінки.
Крім того, у порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено відомостей щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У порушення вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, але виключно в порядку, встановленому ЦПК України.
Так, Закон встановлює обов'язкові вимоги до позовної заяви (ст.ст. 175, 177 ЦПК України). Зокрема, від якості позовної заяви та юридично правильного її змісту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за участю третьої особи приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоус Ольги Борисівни про визнання заповіту недійсним - залишити без руху та надати позивачу триденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною та повертається позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: