Провадження № 2/522/1244/22
Справа № 522/22501/20
30 червня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гуляєва Наталія Василівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на частину квартири, -
Позивач 15.12.2020 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гуляєва Наталія Василівна та просить:
- встановити факт проживання позивача однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в період з грудня 1993 по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати частково недійсним заповіт складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ;
- визнати за позивачкою право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_3 залишилася оформлена на його ім'я квартира АДРЕСА_1 . Позивачка звернулася до приватного нотаріуса з метою прийняття спадщини та дізналася що її чоловік заповів квартиру своїй доньці від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 , яка також звернулася з заявою про прийняття спадщини. Позивачка змушена звернутися до суду, оскільки спірна квартира придбана та реконструйована за спільні кошти. Діти ОСОБА_3 син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 не прийняли стосунки між позивачкою та ОСОБА_3 , через що у батька з дітьми були постійні конфлікти. З 2002 року позивачка з чоловіком проживала у спірній квартирі та продала власний будинок, щоб зробити реконструкцію їх квартири. 06.02.2012 ОСОБА_3 був засуджений до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, в результаті чого в них не залишилося не майна, не грошей. Задля підтримки чоловіка та його дітей позивачка працевлаштувалася в Італії та надсилала кошти родичам. Реконструкція квартири проводилася та проводиться до сих пір за кошти позивачки. Незабаром після звільнення її чоловіка помер його син - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 став єдиним власником квартири. Заповіт вважає недійсним, адже вона як дружина померлого мала висловити свою думку щодо розпорядження їх майном.
Ухвалою суду від 18.12.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.
Після виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, ухвалою суду від 30.12.2020 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.02.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Бондаря В.Я. у відпустці, підготовче засідання 25.02.2021 не відбулося, наступне підготовче засідання призначено на 18.03.2021.
В результаті проведеного підготовчого засідання 18.03.2021 було витребувано копію спадкової справи заведеної до майна померлого ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено на 20.05.2021.
До суду 05.04.2021 надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву відзначено, що позивачка застосовує дві взаємовиключні норми, вказуючи, що квартира набута під час спільного сумісного проживання та про проведення її реконструкції, що призвело до істотного збільшення її вартості. Факт спільного проживання без реєстрації шлюбу можливо встановити лише з 01.01.2004, тобто після набрання чинності Сімейним кодексом України. ОСОБА_3 у різний період часу мав стосунки з різними жінками, а тому прирівненя його стосунків з позивачкою до шлюбних протирічить моральним засадам суспільства. Жодних підстав для визнання заповіту частково недійсним позивач не наводить.
У підготовчому засіданні 20.05.2021 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 29.06.2021.
До суду 10.06.2021 від представника позивача - ОСОБА_8 надійшла відповідь на відзив, згідно якої вказав, що протиріччя існують в правовій позиції відповідача, адже вона сама зазначає, що встановлення факту сумісного проживання мало б істотне значення для вирішення спору. Також вказує, що Сімейний кодекс набрав чинності разом з Цивільним кодексом, в перехідних положеннях якого вказано, що щодо цивільних ідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав в обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Представник позивача вважає, що натяк автора відзиву на порушення принципу одношлюбності є спробою маніпулювання правом, адже має значення саме проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. У відзиві відсутнє спростування жодного із суттєвих доводів позивача.
У судовому засіданні 29.06.2021 було допитано свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Також у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 та представник відповідача ОСОБА_14 надали вступне слово, розгляд справи відкладено на 28.07.2021.
У зв'язку з неявкою відповідача та третьої особи у судове засідання 28.07.2021, враховуючи позицію представника позивача щодо сповіщення учасників справи, розгляд справи було відкладено на 19.08.2021.
У судовому засіданні 19.08.2021 було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю представника в іншому засіданні, наступне засідання призначено на 26.10.2021.
У судовому засіданні 26.10.2021 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному, розгляд справи відкладено на 03.11.2021.
У судовому засіданні 03.11.2021 представник позивача ОСОБА_8 надав промову у судових дебатах, на промові у судових дебатах представника відповідача ОСОБА_7 сталося раптове відключення будівлі Приморського районного суду м. Одеси від подачі електроенергії, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 04.11.2021.
У судову засіданні 04.11.2021 у зв'язку з необхідністю дослідити обставин придбання майна померлим ОСОБА_3 у 2018 році, суд повернувся до стадії дослідження доказів, поновив процесуальний строк на подання заяви про витребування доказів та витребував відомості з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради відомості щодо проведення реєстрації права власності у 2018 році на квартиру АДРЕСА_1 , з метою отримання витребуваних доказів оголошено перерву до 09.12.2021.
У судовому засіданні 09.12.2021 ухвалено повторно направити ухвалу про витребування доказів до виконання, розгляд справи відкладено до 03.02.2022.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про витребування доказів у судовому засіданні 03.02.2022 вирішено повторно направити ухвалу для виконання, розгляд справи відкладено на 28.02.2022.
У зв'язку з неявкою учасників справи у судове засіданні 28.02.2022, розгляд справи було відкладено на 04.04.2022.
З метою належного повідомлення учасників справи у судовому засіданні 04.04.2022 розгляд справи відкладено на 12.05.2022.
У зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання 12.05.2022 розгляд справи відкладено на 30.06.2022.
У судове засідання 30.06.2022 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку. Від представника позивача ОСОБА_8 до суду 30.06.2022 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Голова Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області 09.11.2018 склала довідку про те, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 30.10.1995 по 26.03.2003. На підставі свідчень громадян - ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проживаючих на території селищної ради, ОСОБА_1 дійсно проживала весь час з ОСОБА_3 цивільним шлюбом (т.1 а.с.14, 50).
З відомостей №О1-181152-ю/л Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 з 13.12.2002 року та ОСОБА_1 (з 26.03.2003 року) (т.1 а.с.107).
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 29.06.2021 підтвердила, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була нормальна сім'я, жили дружно, ОСОБА_17 гарна господарка. ОСОБА_17 була поїхала в Італію, бо їй необхідно було заробляти кошти, відправляла кошти ОСОБА_18 , ремонти робили, комуналку платила, лікувала ОСОБА_18 . Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 жив поруч, а доньку ОСОБА_5 вона бачила один раз в житті, щоб вона приходила до батька. На запитання представника позивача, вказала, що позивачку знає десь з 2001 року по-сусідські.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він дружив з покійним ОСОБА_18 24 років і помер ОСОБА_3 в них на роботі, ОСОБА_17 він знав з літа 1997 року. Свідок підтвердив, що ОСОБА_17 є дружиною ОСОБА_3 , іншої жінки біля Володі з 1997 року він не бачив.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні вказала, що позивачка з ОСОБА_18 жили в с. Біляри десь з 1998 року, свідок своєю сім'єю дружили з сім'єю позивача та ОСОБА_18 . Потім вони придбали житло в місті та переїхали жити до міста. На запитання представника позивача вказала, що квартиру в м. Одесі вони придбали за кошти ОСОБА_17 , свідок позичала кошти позивачці на придбання квартири і кошти їй ОСОБА_17 повернула.
Свідок ОСОБА_12 , яка проживає в АДРЕСА_3 , вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 десь 19-20 років проживали в будинку, нормальна сім'я була, ОСОБА_20 робила ремонти, перестройку квартири, потім поїхала на заробітки в Італію, адже необхідно було повертати кредит. Говорить, що як сусідка все бачить та все чує, ОСОБА_17 йому готувала, речі його прала, обоє вони працювали.
Свідок ОСОБА_11 , який є сином ОСОБА_1 від першого шлюбу, вказав, що, коли він ходив в 9 чи 10 клас в Нових Білярах, його мама познайомилася з ОСОБА_3 та проживали вони всі разом однією сім'єю. ОСОБА_3 допомагав свідку допоки він навчався в школі, в 1998 році він пішов навчатися і жив в казармі.
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання однією сім'єю чоловіка і жінки, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі, крім власне факту спільного проживання, є ведення ними спільного побуту, господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 18.04.2019 року по справі № №552/6659/16-ц факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, придбання один одному речей, виконання прохань, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Свідки, серед яких були і сусіди і син підтвердили факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 саме однією сім'єю, з правами та обов'язками притаманними подружжю.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 25.07.2019 року по справі №761/36009/15-ц належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Довідка селищної ради та реєстрація позивачки з ОСОБА_3 за однією адресою також підтверджують їх факт спільного проживання як чоловіка та дружини.
Таким чином, враховуючи наявні докази, зважаючи на відсутність будь-яких доказів наданих стороною відповідача на спростування факту проживання однією сім'єю, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина з грудня 1993 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , втім зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
З урахуванням зазначених норм законодавства суд дійшов висновку про те, що не підлягає встановленню факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу у період до 01 січня 2004 року.
02 листопада 2002 року між ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 з однієї сторони та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу, згідно якої ОСОБА_6 та ОСОБА_3 придбали в рівних частках квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.16, 52).
ОСОБА_6 15.05.2017 подарував Ѕ частку квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_11 , про що свідчить договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1196 (т.1 а.с.81).
ОСОБА_3 02.06.2018 подарував Ѕ частку квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_11 , про що свідчить договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. та зареєстрований в реєстрі за №6224 (т.1 а.с.82).
Станом на 21.02.2018 квартира АДРЕСА_4 належала на праві приватної спільної часткової власності (по Ѕ частки) ОСОБА_24 та ОСОБА_3 (т.2 а.с.10-11).
17.12.2018 за ОСОБА_3 на підставі висновку серії та номер 00927, виданий 25.11.2018 ФОП ОСОБА_25 , технічного паспорту, виданого 25.11.2018 ФОП ОСОБА_25 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_6 , що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.83).
З висновку за вих. №00927 від 25.11.2018 ФОП ОСОБА_25 на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 вбачається можливість поділу квартири наступним чином: у власності ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 34,4 кв.м.; у власності ОСОБА_24 квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 46,8 кв.м. (т.2 а.с.7, 31).
ОСОБА_24 заявою від 06.12.2018 року надав дозвіл як співвласник квартири АДРЕСА_1 на виділ ОСОБА_3 належної йому частки квартири в окреме індивідуальне майно (т.2 а.с.8).
ОСОБА_1 11.12.2009 року продала будинок за адресою: АДРЕСА_8 , про що свідчить лист приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької С.І. від 02.11.2020 (т.1 а.с.7, 44).
ОСОБА_3 06.02.2012 року був засуджений Малиновським районним судом м. Одеси за ст.186 ч.5., 69, 187 ч.4, 69, 70 КК України до 5 років та відбував покарання в установах Державної пенітенціарної служби України з 18.02.2010 по 26.12.2013 року, звідки звільнений умовно-дострокова, що вбачається з довідки про звільнення (т.1 а.с.10, 46).
04.05.2019 ОСОБА_26 переказувала 500 євро ОСОБА_3 (а.с.8-9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.97, 109).
31.08.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гулєвою Н.В. було заведено спадкову справу №21/2020 щодо спадкодавця ОСОБА_3 (т.1 а.с.13, 49).
З копії спадкової справи до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини 31.08.2020 звернулася ОСОБА_1 (т.1 а.с.96), та 08.09.2020 звернулася ОСОБА_2 (т.1 а.с.108).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 31.08.2020 вбачається, що ОСОБА_3 04.07.2014 склав заповіт, посвідчений П'ятою одеською державною нотаріальною конторою (т.1 а.с.99).
З заповіту від 04.07.2014 посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Сусловою О.М. вбачається, що ОСОБА_3 заповів належну йому частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (т.1 а.с.111).
Станом на час смерті ОСОБА_3 йому належала квартира АДРЕСА_6 .
Варто відзначити, що дійсно представник позивача не наводить обґрунтованості підстав для визнати заповіту складеного ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 недійсним.
Втім, суд зазначає, що ОСОБА_1 як дружина (без реєстрації шлюбу) ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Суд враховує, що квартира придбана ОСОБА_3 в 2002 році, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України.
Втім, внаслідок реконструкції квартири, що з показань свідків, проводилася загальними зусиллями позивачки та ОСОБА_3 , реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_9 як єдиного власника квартирі, в результаті виділу частки в квартиру АДРЕСА_7 , відбулася 17.12.2018 року, у результаті чого було стовонено новий об'єкт права власності з відмінними від попередніх характеристиками.
Тому, ОСОБА_27 є співвласником квартири, право власності на яку зареєстровано в 2018 році на підставі ст. 74 СК України.
Згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно із ч.4 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 15.08.2018 року по справі № 361/5988/2016-ц, від 16.05.2018 року по справі № 409/3462/15-ц та Верховним Судом України в постановах від 25.12.2013 року у справі № 6-135цс13, від 23.09. 2015 року у справі №6-1026цс15 висловлена правова позиція відповідно до якої: «майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними».
В постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 24.07.2019 року по справі № 756/16094/14-ц, від 27.03.2019 року по справі № 331/8757/14-ц висловлена правова позиція відповідно до якої визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Свідки вказували, що ОСОБА_27 позичала кошти та повертала їх на придбання квартири, вона продала будинок який належав їй на праві приватної власності, ОСОБА_27 та ОСОБА_3 обоє працювали, тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_27 є співвласником квартири АДРЕСА_6 , яка в такому вигляді виникла лише в 2018 році.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що складений ОСОБА_3 та дане рішення не конфліктують між собою, оскільки в заповіті вказано, що ОСОБА_3 заповідає ОСОБА_2 належну йому частку квартири.
Таким чином, на момент смерті ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_27 . За ОСОБА_27 підлягає визнання право власності на Ѕ частку квартири як дружини померлого, в той час як заповіт передбачає перехід саме частки ОСОБА_3 його доньці.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гуляєва Наталія Василівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на частину квартири - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 січня 2004 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 05.07.2022 року.
Суддя: В.Я. Бондар